УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС
Оксана Забужко
Оксана Забужко
Украинская писательница и поэтесса

Блог | Вибачте, але ви сказилися!

Вибачте, але ви сказилися!

Після 2-місячної відсутности Київ перепиняє око: 1) рясним ремонтом вулиць; 2) купою, як на такий короткий термін, нововідкритих магазинів-кав'ярень-ресторанів та зрушених з місця довгобудів ("нові гроші"? перерозподіл?..); 3) купою нових, егм, муралів. І якщо 1) - однозначний позитив, а 2) - інформація до роздумів, то щодо 3) я більше "нємагумолчать" (с). Особливо після того, як 2 місяці провела якраз на батьківщині жанру (в Бразилії), а ще перед тим 2 роки чекала, коли ж нарешті українські мистецтвознавці пояснять українським урядовцям дещо про той жанр - а заодно і про естетику урбанного простору. Втративши надію дочекатись, вивішую тут для наочности фоточку з свого бразильського альбома - ось так, дорога Київрадо, абисте нам здорові були, виглядає мурал здорової людини (м.Сальвадор). Поясню на пальцях. Мурали, за походженням, - мистецтво фавел. Мистецтво демобілізованих у 1890-ті з війська рабів-відпущеників, які, не знавши куди їм після казарм іти і що почати, селилися разом, ліплячи собі перегородки з чого траплялося під рукою, - і їхні правнуки живуть у цих гігантських мурашниках-сміттярках і досі. Видовище, треба сказати, моторошнувате, надто там, де поруч розвалюються квартали прекрасної (колись) колоніальної архітектури 17-18 ст. (багато що розумієш про колоніалізм, постколоніалізм, помсту історії та інші цікаві речі). І коли на глухій стіні фавели раптом проблимує наївний веселий муральчик, мимоволі всміхаєшся. І коли занепалу колоніальну архітектуру так прикрашають - колишні раби ставлять на колишньому-хазяйському свою мітку "а тепер це наше!" - це теж може бути по-своєму гарно, як всякий щирий естетичний відрух (див. фото). Але коли на глухих стінах київських сецесійних кам'яниць у центрі бачиш 20-метрових синіх черв'яків і прочая фламінґо, то єдиний твій (спонтанний!) "естетичний відрух" - це ввалити хуком у щелепу, як за "гражданскуювайну". Причому не тим, хто малював, - а тим, хто дозволив. ((( Дорогі наші "райці" (як казали в давнину), вибачте, але ви сказилися. Краще б ви там 20-метрові килимки з лебедями вішали, їй-бо (я не жартую!). Ще трохи лікнепу. Радянські "райони новостроєк" - це, за концепцією, ТІ САМІ ФАВЕЛИ: бараки поліпшеного типу для вільновідпущеників. І радянські мозаїки на глухих стінах "хрущовок" були, властиво, "муралами 2-го покоління" - спробами естетично олюднити рабське житло. Як і латиноамериканські мурали, це було мистецтво - воно робило з засади "ворожий людині" ландшафт - окультуреним, теплішим (таку саму функцію виконували вишневі й абрикосові садки, що їх українці відразу ж насадили "між бараками").

Відповідно, на мурах цих потвор, у спальних районах і промзонах, на транспортних розв'язках, "прикрашених" брудними висотками, можна й далі розчудесно "муралити" - з урахуванням місцевих декоративних традицій і специфіки ландшафту (і є навіть вдалі спроби, і навіть один геніальний під'їзд!) Але, на Бога, люди, схаменіться: яку функцію виконує гігантський черв'як на сецесійному мурі?! Хто вам взагалі сказав, ніби мурал пасує київській історичній забудові?!! І з яких-таких фавел ви вийшли, щоб мітити будинки, де жили Косачі й Суровцеви, своїми мітками "телемаскульту для бідних"? (Це приблизно такий самий рівень естетичної чутливости, як коли б одягти класичні статуї в костюми "Адідас"!) Схоже, пора робити при міськраді - худраду. Власне, 25 років як пора. Але це вже інша тема...

disclaimer_icon
Важно: мнение редакции может отличаться от авторского. Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов, но стремится публиковать различные точки зрения. Детальнее о редакционной политике OBOZREVATEL поссылке...