Блог | Про душевних людей, з "поніманієм"
Був колись начальник одного районного МРЕВ… Ну, як казав один наш знайомий кінотовариш, "десь там, далеко, і не в нашому районі…". І от купує хтось у селі машину… А це ж ціла подія! Їдуть у МРЕВ усією родиною: чоловік, дружина, син… Торби везуть! Але заведено було так, що коли машина нова, не "беушна", то обов’язково треба відразу до начальника зайти…
Хороший був чоловік! Душевний… Зустрічає бувало щасливих власників "Жигулів" чи "Москвича" як дорогих гостей:
-Так, значить, машинку купили?
-Та купили ж…
-То добре. А що за машинка?
-Та "Москвич"…
-І довго в черзі стояли?
-Та років п’ять…
-То це ще вам і повезло!
-Та вже ж повезло!
-То добре. Ну, а з грошима, мабуть…
-Та нашкребли…
-То добре…
Ну, і далі у тому ж тоні… Чим займаєтеся? Яка сім’я? Чи не обіжає начальство? Яке маєте господарство?
-Та й корова, і бички… Ну, й курей. Качок, гусей тримаємо…
-То добре… Воно ж тільки важко, мабуть?
-Та важко… Хай йому! Ну, оце хоч після Нового року легше буде – думаємо кабанчика заколоти… Так, може, й Ви б… той… на свіжину як-небудь? ..
-Та може якось і забіжу… Як час буде. Воно ж робота!
-То вже ж не побрезгуйте!..
Нарешті доходить черга і до документів. Майор одягає окуляри, все ретельно переглядає аж до сервісної книжки…
-Біленька, значить?
-Та біленька…
-То добре… Була і в мене колись біленька… А права у вас є?
-Та є! Ось…
-То добре…
Люди затамовують подих…
-Ну, що я вам скажу… – знімає окуляри Василь Петрович -…здається усе нормально. Можна б і зареєструвати…
Люди видихують… Він натискує кнопку на пульті:
-Коля, тут підійдуть люди, здається, все нормально, можна б і зареєструвати…
-Ой, спасибі вам!
-Та з Богом!..
Люди зриваються, залишаючи торби…
-Так, а он, забули…
-Та то нехай! Воно ж таке…
-Ні, ну це ж наша робота!
-Та ми ж понімаєм!..То ви забігайте по свободі – будемо раді!
-Та, може, й вирвусь… Чи когось із хлопців…
-А лучче як би Ви!..
І ніякої не було корупції! Ніяких не було хабарів! Просто люди були душевні, з "поніманієм"…
