Блог | Чому у ЄС не згадують про Крим?
У Європі, зокрема у Німеччині, яка дуже багато значить для Європи і визначає у загальноєвропейській позиції, існує свій підхід. Він вироблений вже деякий час тому, і він послідовно продовжує існувати і навіть здійснюється. Мається на увазі підхід до нашої кризи і до українсько-російських відносин. Питання Криму я думаю десь 1,5 - 2 роки там виводиться за дужки. Воно спеціально не акцентується і не форсується.
Питання про повернення Криму Україні взагалі не згадується німцями вже достатньо давно. Це робиться, наскільки я розумію, з міркувань так званого прагматизму в політиці.
Для того, щоб це питання не заважало продовжувати співпрацю Німеччини, Європи з Росією, оскільки воно зараз не підлягає розв’язанню з багатьох причин і міркувань, воно виводиться за дужки. І, відповідно, відкладається на якийсь час, коли для його розв’язання чи для того, щоб повернутись для обговорення цього питання, складуться передумови.
Читайте:
В принципі ця заява (Уповноваженого уряду Німеччини з питань співпраці з РФ, Центральною Азією та країнами "Східного партнерства" Ґернот Ерлер, який виступив проти обговорення питання про статус анексованого Росією Криму до врегулювання ситуації на Донбасі – Ред.), цілком логічна і твердо вкладається у цю загальну стратегічну лінію, яка розрахована не на довгострокову, а на середньострокову перспективу німецького уряду.
У цьому немає нічого дивного. А якщо нам подивитися на якісь речі з точки зору цієї реалістичної прагматичної політики, то нас такий підхід також влаштовує. Бо якщо зараз спробувати ув’язувати разом питання Донбасу і Криму (а це хоч і в чомусь співвідносні питання), то це неминуче додасть ускладнюючі конотації і контексти.
Тому цей німецький підхід в даному випадку цілком прагматичний і реалістичний. До цього треба звикати і дивитись на це не з точки зору максималістсько-романтичних уявлень, що сьогодні ми заявимо: «ми хочемо так», і всі нам дадуть те, що ми хочемо. А виходити з того, що є можливим.
Бо дипломатія – це, як хтось казав, мистецтво можливого. Про таке мистецтво мо
