Язик – до фєні!

Кілька тижнів тому в ЗМІ досить широкого поширення набули соціологічні дані КМІС та Центру Разумкова про підтримку більшістю населення України ідеї про державний статус російської мови. Цю інформацію негайно підхопили політичні спекулянти на мовному питанні. Однак насправді та ж соціологія показала, що це питання – багатонадцяте серед усіх проблем, які хвилюють громадян України, і підстав ставити його на порядок денний парламентських чи президентських виборів – немає, якби воно не зуділо московським політтехнологам та їхнім українським клієнтам.

Нижче із дозволу Центру Разумкова наводиться присвячений мовному питанню витяг із аналітичного звіту за результатами зазначеного дослідження. Воно проходило у травні й охоплювало 11 тисяч респондентів.

Більше половини опитаних (56,2%) згодні із тим, що російській мові слід надати статус другої державної мови, незгодні - 35,9%.

Як і в питанні стосовно федералізації, точки зору на цю проблему кардинально відрізняються в різних регіонах. Якщо у Західному регіоні більшість респондентів (72,8%) не підтримують ідею надання російській мові статусу другої державної, у Центральному регіоні частки прихильників і супротивників практично однакові, то у Південному і Східному регіонах більшість респондентів погодилися з тим, що російській мові потрібно надати державного статусу.

Підтримка або заперечення ідеї надання російській мові статусу другої державної також істотно залежить від того, яким політичним силам симпатизують респонденти. Так, серед тих, хто на виборах до Верховної Ради має намір голосувати за блок "Народного Союзу Наша Україна", Всеукраїнського об'єднання "Батьківщина", Народної партії, Партії промисловців і підприємців України, згодні з необхідністю надати державний статус російській мові 38,6%, не згодні - 53,7%, серед представників електорату блоку Партії регіонів, Соціал-демократичної партії України (об'єднаної), Прогресивної соціалістичної партії України, Всеукраїнського об'єднання "Держава", Партії "Нова сила" - відповідно 88,8% і 7,7%, КПУ - відповідно 81,8% і 10,2%, СПУ - 50,6% і 40,9%.

Як відомо, Соціалістична партія активно виступає за надання російській мові статусу державної, однак, серед її електорату 41% не підтримують цю ідею, що певною мірою може вплинути на ставлення до цієї партії частини її електорату. Разом з тим, потрібно констатувати, що ставлення тієї чи іншої сили до цієї проблеми не є визначальним чинником підтримки чи непідтримки цієї сили виборцями. Прикладом цього може служити президентські вибори, коли більшість не підтримали на виборах В.Януковича, який відстоював необхідність надання державного статусу російської мові.

Ставлення до надання державного статусу російській мові також істотно відрізняється в україномовних та російськомовних респондентів. Якщо серед тих, хто вдома розмовляє лише українською мовою, згодні з державним статусом російської мови 30,1%, не згодні - 64,4%, то серед тих, хто вдома розмовляє як українською, так і російською мовами - відповідно 61,6% і 29,2%, серед тих, хто розмовляє лише російською - відповідно 83,0% і 13,3%. Як показало дослідження, лише українською мовою розмовляють вдома 43,2% опитаних, українською і російською - 16,7%, лише російською - 37,1%. Отже наявна підтримка більшістю громадян України ідеї двох офіційних зумовлена тим, що цю ідею підтримує не лише більшість російськомовних громадян, але й більшість двомовних і майже третина україномовних. Можна припустити, що значущість цієї проблеми істотно відрізняється для російськомовних, двомовних і україномовних громадян: якщо для більшості представників першої групи вимоги офіційного статусу російської мови можна розглядати як прагнення забезпечення своїх мовних прав, то для тих представників другої і третьої груп, які підтримують державний статус російської мови, - швидше як згоду із загальнодемократичним принципом: "якщо якась мовна група становить значну частину населення, вона може претендувати на державний статус своєї мови".

Однак є всі підстави також вважати, що україномовні та двомовні громадяни, на відміну від російськомовних, підтримуючи тезу державного статусу російської, навряд будуть вдаватися до вимог надання такого статусу - такі вимоги можуть виходити лише від частини представників російськомовного населення і активізуватися лише у випадку, якщо відсутність державного статусу російської мови призведене до реальної мовної дискримінації носіїв російської мови.

Однак, як показує наше дослідження, відповідаючи на запитання: "Які проблеми Ви вважаєте найбільш важливими, актуальними для Вашого регіону?", лише 1,8% назвали проблему "неможливість навчатися або отримувати інформацію рідною мовою", серед російськомовних респондентів таку відповідь дали 2,9%, серед двомовних - 1,5%, серед україномовних - 0,9%. Причому у Західному регіоні 66,7% тих, хто зазначив, що їхні мовні права порушуються -це україно- (46,7%) або двомовні (20%) респонденти, а у Східному регіоні -100% - російсько- (88,9%) або двомовні (11,1%) респонденти. Тобто, якщо слідувати цим оцінкам, найбільшою мірою права україномовного населення порушуються у Західному регіоні, а російськомовного - у Східному регіоні. Насправді, мова швидше йде про те, що в Західному регіоні мешкає більше людей, які вважають, що в країні в цілому порушуються права україномовних громадян, а в Східному - що в країні в цілому порушуються права російськомовних громадян.

Отже, хоча більше половини респондентів і висловлюють згоду з судженням про необхідність надання російській мові статусу другої державної, актуальність цієї проблеми для переважної більшості громадян є невисокою і може актуалізуватися, лише за наявності мовної дискримінації, яка наразі громадянами практично не констатується, або констатується під впливом "ідеологічних установок".