В.Омельченко, Б.Соколовский

23 марта в помещении Интернет-холдинга «ОБОЗ.ua» состоялась пресс-конференция на тему: «Северный поток» и другие конкуренты украинской ГТС».

В пресс-конференции приняли участие:

-эксперт по энергетическим вопросам Центра Разумкова Владимир Омельченко;

-бывший уполномоченный Президента Украины по международным вопросам энергетической безопасности Богдан Соколовский.

Богдан Соколовський: На сьогодні є щонайменше два за напрямками обхідних маршрути – «Північний Потік» і «Південний Потік».

«Північний Потік» не є прямим конкурентом маршруту через територію України, тому що він не розрахований на ту ресурсну базу, яка розраховувалася для наповнення нашої ГТС. У всякому випадку, це не був би оптимальний шлях.

У квітні починається будівництво першої черги «Північного Потоку», яка має закінчитися наступного року. Я переконаний, що газопровід буде збудований, але чи буде він наповнений як планувалося із Штокманівського родовища? Не буде, тому що Штокманівське родовище вимагає колосальних капіталовкладень і в зв’язку із фінансовою ситуацією зацікавлених сторін, насамперед, Росії, освоєння цього родовища перенесено на 2017 рік.

Коли буде збудована навіть перша черга «Північного Потоку», не виключено, що відбудеться перерозподіл газу з українського напрямку, і тоді вже такий варіант буде нелогічним з точки зору економіки. Якщо говорити про економіку, то невигідно газ – чи центральноазійський, чи з російських джерел – транспортувати не через Україну, а через «Північний Потік».

Що стосується «Південного Потоку» - економіки там замало. З іншого боку, можливо, тут є певна логіка – це прямий шлях до Туреччини і інших країн за маршрутом. Однак очевидно, що «Південний Потік» - це також варіант транспортування газу, видобутого в країнах Центральної Азії. Без сумніву, «Південний Потік» - прямий конкурент українських маршрутів. Мені буде дивно, якщо цей проект все-таки буде реалізований.

Україна за останні роки зробила достатньо багато для того, аби все-таки довести надійність нашої держави як транзитера, в тому числі природного газу. Якщо йдеться про надійність нашої ГТС, то, без сумніву, вона вимагає вдосконалення, модернізації, і в цьому контексті було зроблено надзвичайно багато. 23 березня минулого року було підписано спільну заяву з Європейською комісією і трьома міжнародними фінансовими інституціями. Суть цієї спільної заяви полягає в тому, що Світовий банк, ЄБРР і Європейський інвестиційний банк погодилися кредитувати проекти з модернізації української ГТС. Тобто питання коштів за умови оформлення підпроектів з модернізації могло б бути вирішене, і це були б найдешевші кошти.

Що стосується побоювання РФ у тому, що потоки газу через Україну не є зовсім прозорими, - в цьому плані колишнім Президентом України також було зроблено надзвичайно багато. Була ініціатива, суть якої зводилася до того, аби запропонувати і розробити міжнародний інструментарій моніторингу і контролю потоків енергоресурсів.

Чи нова влада скористується цими напрацюваннями минулої влади, чи не скористується – від того залежатиме успіх України як незалежної держави і надійного транзитера енергоресурсів.

Володимир Омельченко: Нещодавно українським урядом була висунута ідея, що начебто передача української ГТС в управління на умовах концесії створить гарні умови для України, що начебто це дозволить зменшити вартість російського газу, а також дозволить забезпечити стабільність поставок російського газу на довгостроковий період. Але мені здається, що ці надії є дещо примарними.

Тому що ми знаємо, що будівництво «Північного Потоку» вже подолано всі бар’єри. Тому мені видаються дещо дивними заяви деяких наших урядовців, які вважають, що, якщо ми запросимо у газотранспортний консорціум на умовах концесії «Газпром», це змінить плани «Газпрому». «Газпром» і керівництво Росії стільки зусиль приклало для будівництва NordStreamне для того, щоб залишити його пустим заради українських ідей і намірів.

Наскільки «Північний Потік» є конкурентом української ГТС? Я на 80% згоден з Богданом Івановичем, але хотів би зауважити. Ідея цих потоків полягає в тому, що Росія – так записано в Енергетичній стратегії Росії до 2030 року – хоче стати центром перерозподілу всіх газових потоків на євразійському просторі.

«Газпром» багато уваги приділяє будівництву газопроводів і дуже мало – видобувній базі. Мені здається, що найближчі 5 років не буде суттєвого збільшення видобутку газу. В цей період існує величезна ймовірність того, що основні ресурси для NordStreamбудуть забрані з білоруського або українського маршрутів.

Я вважаю, що питання концесії можна розглядати, але більше ніж 25% «Газпрому» виділяти в цій концесії неможливо. Тому що «Газпром» - це унікальная в Європі монополія, яка об’єднує в собі функції і видобутку, і транспортування, і постачання природного газу. В 2009 році ми вступили в енергетичну спільному, і якщо ми хочемо інтегрувати свої ринки до європейських, ми повинні притримуватись європейського законодавства. В липні 2009 року був прийнятий Третій енергетичний пакет, який обмежує таким компаніям, як «Газпром», доступ до своєї енергетичної структури.

Україна має зберегти контроль над своєю газотранспортною системою.

«Обозреватель»: Якщо можна, кілька слів про технічний стан української ГТС. Кажуть, що створення газотранспортного консорціуму допоможе утримувати її у належному стані…

Богдан Соколовський: 2009 рік довів, що українська ГТС є у належному технічному стані – відповідає тим нормам, які закладалися при її проектуванні. Без сумніву, ці норми, які давно застаріли. Безумовно, українську ГТС потрібно модернізувати – ґрунтовно, глибоко іти до європейських стандартів. Але передумови для модернізації української ГТС були створені. Після чотирьох років переговорів 25 березня був підписаний документ, який просто треба було виконувати. І гроші давалися, і спеціалісти. Понад 40 компаній з 25 держав вийшли з пропозицією до української сторони щодо долучення до модернізації української ГТС.

Спільна заява передбачала також участь і Росії, але жодної пропозиції не поступило з російського боку. Мені це не зрозуміло, тому що якраз росіяни щодо модернізації української ГТС мають коло сальний потенціал і чи не найбільшу перевагу з усіх інших країн.

Володимир Омельченко: Щодо надійності ГТС. Мені здається, українська ГТС нічим не гірша, ніж ГТС Росії. Дійсно, вона потребує серйозного фінансування – Брюссельська декларація визначила суму – це близько 2,5 мільярдів доларів на протязі 3-4 років. Я думаю, що проблема в самому управлінні ГТС. Незважаючи на те, що українська ГТС генерує найбільшу масу грошових потоків для НАК «Нафтогаз», але, на жаль, самому «Укртрансгазу» дуже мало надходить грошей для інвестицій у ГТС. За повідомленням попереднього голови НАКу, це десь 1,5% від усіх доходів, які має НАК «Нафтогаз України». Безумовно, цих грошей недостатньо для того, щоб займатись модернізацією газоперекачуючих агрегатів, піднімати ККД, щоб займатися переоснащенням підземних газосховищ, збільшувати їх продуктивність.

Тут питань багато, але основне –потрібно підвищити якість управління ГТС, зробити реформи, як це передбачено Брюссельською декларацією, директивами ЄС про функціонування газового сектору в Україні. Таким чином, щоб «Укртрансгаз» був все ж таки самостійною структурою і самостійно міг розпоряджатися своїми коштами. Коштів, які заробляє «Укртрансгаз» сьогодні, в принципі вистачає для того, щоб нормально підтримувати роботу ГТС, експлуатувати її і робити необхідні інвестиції. Але для цього не обов’язково створювати консорціум. Обов’язкова умова – реформи газового ринку, реформування НАК «Нафтогаз» і підвищення якості управління компанією.

Газовые переговоры – тест на искренность России

«Южный Поток» - прямой конкурент украинской ГТС

Смотрите видеосюжеты по результатам пресс-конференции:

Б. Соколовский: «Украина – надежный транзитер российского газа»

Б. Соколовский: «Достаточно уступать России в газовой сфере»

Газпром вкладывает деньги в Nord Stream