Блог | Антикорупційна система: баланс між результативністю та верховенством права

В умовах повномасштабної війни антикорупційна система залишається одним із ключових елементів інституційної стійкості держави. Водночас діяльність антикорупційних правоохоронних органів дедалі частіше зосереджується на представниках вищих органів державної влади, що актуалізує питання дотримання принципів верховенства права, процесуальних гарантій та політичної нейтральності.

Відео дня

У фаховому середовищі посилюється дискусія щодо співвідношення досягнення формального "результату" в антикорупційних справах та неухильного дотримання вимог кримінального процесуального законодавства. Особливої актуальності ці питання набувають у контексті зовнішнього впливу на інституційні процеси та ухвалення стратегічних рішень держави, зокрема в період доленосних переговорів щодо миру в Україні. У цьому зв’язку обговорюється допустимість зовнішнього впливу на владні процеси або інституційні рішення в умовах воєнного стану.

Водночас боротьба за результат не може і не повинна здійснюватися шляхом порушення закону. Судова практика у справах антикорупційної вертикалі свідчить, що в окремих випадках прагнення до формального результату все ж превалює над вимогами кримінального процесу.

Процесуальні аспекти справи "Роттердам+"

У грудні відбулися чергові судові засідання у справі "Роттердам+", під час яких суд досліджував блок процесуальних документів, зокрема повідомлення про підозру. У ході їх дослідження сторона обвинувачення зосередилася не на розкритті змісту інкримінованих діянь та обґрунтуванні причин тривалості досудового розслідування, яке тривало понад п’ять з половиною років, а на формальному оголошенні значного обсягу процесуальних матеріалів без пояснення їх правового значення та ролі у двох кримінальних провадженнях.

Оголошення документів здійснювалося у прискореному режимі, без належного аналізу, що ускладнювало їх повноцінну оцінку судом та сторонами процесу.

У ході судового розгляду фактично було підтверджено одну з ключових позицій сторони захисту. Прокурор визнав, що реєстрація кримінального провадження № 52022000000000276 від 22.09.2022 була зумовлена не виявленням нових фактичних обставин чи нових подій кримінального правопорушення, а завершенням строків досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000209 від 24.03.2017.

Прокурор зазначив, що у провадженні № 52017000000000209 "не залишилось майже строків досудового розслідування", у зв’язку з чим стороною обвинувачення було обрано шлях реєстрації окремого кримінального провадження № 52022000000000276. Водночас було підтверджено, що за відсутності такого процесуального обмеження всі відповідні епізоди мали б бути об’єднані та розслідувані в межах одного кримінального провадження. Фактично саме так і відбувалося у первісному провадженні, в межах якого розслідувався період 2018–2019 років без внесення відповідних відомостей до ЄРДР.

Ризик подвійного притягнення до відповідальності

За таких обставин постає питання щодо процесуальних наслідків поділу матеріалів між двома кримінальними провадженнями. В обох справах ідеться про одні й ті самі фактичні обставини. Штучне розмежування подій за часовими періодами між двома кримінальними провадженнями з виключно процесуальних міркувань, пов’язаних із перебігом строків досудового розслідування, створює ризик подвійного притягнення осіб до кримінальної відповідальності за одні й ті самі дії, що є неприпустимим та суперечить закону.

Додатково слід зазначити, що такий поділ відбувався попри те, що Вищий антикорупційний суд та Апеляційна палата ВАКС залишили чинною постанову про закриття першого кримінального провадження. Таким чином, рішення двох судових інстанцій фактично були проігноровані, а обвинувачення двічі висунуто щодо одних і тих самих подій.

Порушення під час повідомлення про підозру

У ході судового розгляду стороною захисту також були наведені доводи щодо істотних порушень порядку притягнення осіб до кримінальної відповідальності. Зокрема, фігурантів справи не викликали до органу досудового розслідування для вручення повідомлень про підозру та не вживалися заходи для встановлення їх фактичної присутності за місцем проживання.

Повідомлення про підозру щодо більшості осіб передавалися житлово-комунальним організаціям, хоча такий спосіб вручення допускається виключно у разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання. Крім того, повідомлення про підозру та клопотання про застосування запобіжних заходів були складені неуповноваженими особами.

Зазначені порушення призвели до того, що окремі особи фактично не набули процесуального статусу підозрюваних, що має істотне значення для оцінки законності подальших процесуальних дій у справі.

Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZ.UA – запосиланням...