Відео дня
Як у СРСР з’явився кисневий коктейль: був хітом у санаторіях
Для багатьох людей, хто застав часи СРСР, спогад про кисневий коктейль нерозривно пов’язаний із білими стінами санаторіїв, специфічним "лікарняним" запахом і високою склянкою, наповненою щільною, ледь солодкуватою піною. Споживання цього дивного напою супроводжувалось цілим ритуалом і багатьом приносило позитивні емоції.
Радянська медицина називала цей дивний десерт, який потрібно було їсти ложкою, справжнім еліксиром здоров’я та бадьорості. Сьогодні ми спостерігаємо певний ренесанс цього продукту. Тож OBOZ.UA вирішив розібратися, звідки узявся кисневий коктейль і чи справді він є "панацеєю у склянці", як нам розповідали в дитинстві.
Що таке кисневий коктейль
Кисневий коктейль – це напій у вигляді стійкої повітряної піни, яка складається з тисяч дрібних бульбашок, наповнених чистим медичним киснем. Основою коктейлю зазвичай слугує рідка база: це може бути солодкий сироп, фруктовий сік або відвар з трав. Щоби бульбашки не лопалися одразу, до суміші додають піноутворювач. Кисень для коктейлю подається через спеціальний апарат або балон, перетворюючи рідину на хмару густої піни, яку потрібно вживати відразу після приготування.
Історія винаходу
Винахідником кисневого коктейлю став справжній учений – радянський патофізіолог, академік Микола Сиротінін. Працюючи в Києві у 1960-х рр., він шукав спосіб боротьби з гіпоксією (дефіцитом кисню) у пацієнтів. Дослідник вважав, що критично важливий для обміну речовин елемент може засвоюватись не тільки через легені, але і всмоктуватись через слизову шлунку. Але під час своїх дослідів Сиротінін стикнувся з проблемою: введення кисню через медичний зонд прямо в шлунок було процедурою дуже болісною. Саме тоді йому спало на думку перетворити газ на їстівну піну.
Технологія виготовлення яку він запропонував, була такою: у скляну ємність (коктейлер) наливали базу – зазвичай це був настій шипшини або солодкий сироп, до якого додавали "секретний інгредієнт" для стійкості бульбашок: сухий яєчний білок або густий екстракт кореня солодки. Через цей розчин під невеликим тиском пропускали чистий кисень із балона. Рідина миттєво збивалася у величезну шапку щільної, пружної піни, яка не осідала кілька хвилин.
На смак цей коктейль був досить специфічним. А за текстурою киснева піна виходила практично невагомою і одразу танула в роті, залишаючи по собі присмак бази (терпкої шипшини або яблучного соку) і легку солодкість.. Проте багато хто пригадує в першу чергу легкий, ледь вловимий присмак аптечного кореня солодки. Їсти цю масу потрібно було повільно, звичайною ложкою, бо через соломинку піна миттєво лопалася, не залишаючи того самого магічного відчуття. На думку лікарів це також могло знизити ефективність коктейлю.
Що каже сучасна наука
Зараз кисневі коктейлі переживають нову хвилю популярності. Їх подають у барах фітнесцентрів для відновлення після тренування та готують у SPA-салонах. Але сучасні вчені сумніваються у тому, що цей коктейль справді настільки корисний.
Прихильники методу стверджують, що одна склянка піни за рівнем насичення крові киснем дорівнює кількагодинній прогулянці в сосновому лісі. Вважається, що він покращує обмін речовин, знімає втому та зміцнює імунітет.
Проте сучасна доказова медицина налаштована скептично. Справа в тому, що основний газообмін у людини відбувається все ж через легені, а здатність шлунку поглинати кисень у значущих обсягах науково підтверджена не була. Тому наразі вчені пропонують вважати кисневий коктейль приємним плацебо або засіб для покращення перистальтики (піна все ж справляє певний ефект на стінки кишечника). Порція такого напою вам навряд чи зашкодить, якщо у вас немає протипоказань, таких як виразка чи гастрит у фазі загострення. Але і серйозної користі від нього не чекайте.
Раніше OBOZ.UA розповідав, чому в СРСР не готували піцу.
Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.