Яким був раніше Купʼянськ: у мережі показали чорно-білі фото

Куп’янськ – місто на Слобожанщині, яке здавна славилося як торгівельний осередок. Його назва, за однією з версій, походить від слова "купець" – і справді, ще в давнину річка Оскіл була повноводною та судноплавною. Купці, мандруючи її течією, зупинялися тут, аби відпочити й поторгувати. За іншою версією, назва міста пов’язана з численними торф’яними горбиками – купинами, які вкривали місцеву територію. Звідси й назва річки Куп’янка.

Відео дня

У мережі з’явилися рідкісні архівні фото міста, що нині знаходиться на лінії вогню. Яким був Куп’янськ кілька десятиліть тому – читайте у матеріалі.

Заснування та перші згадки

Місто виникло в середині XVII століття, коли Слобідська Україна заселялася вихідцями з Правобережжя, які рятувалися від утисків Речі Посполитої. За документами, слобода Купенко була заселена в 1655 році. А вже в 1662 році тут звели першу дерев’яну церкву – Покровську, що свідчить про значну кількість мешканців.

Укріплена слобода на кордоні

У 1679 році Куп’янськ став частиною Ізюмської оборонної лінії. У 1685 році поселення було офіційно передане до Ізюмського полку та вперше згадується як місто Купецький. Військова роль слободи зумовлена її стратегічним розташуванням між татарськими бродами – Осиковим і Калиновим.

Перші укріплення були досить примітивними – дерев’яна огорожа, одна брама без бастіонів. Але наприкінці XVII століття було споруджено справжню фортецю з валами, ровами й сімома бастіонами. Містяни займалися землеробством, ремеслами та торгівлею.

Розвиток у XVIII столітті

Зі зменшенням татарської загрози у 1730-х роках активізувалося економічне життя: почали розвиватися млинарство, виготовлення дьогтю, свічок, сукна, полотна, гончарство. У 1732 році в місті проживало близько 1500 осіб. Після ліквідації козацького устрою Куп’янськ став повітовим центром Воронезького намісництва (1779), а з 1797 року – Слобідсько-Української, а пізніше – Харківської губернії.

Утім, XIX століття ознаменувалося спадом: зменшення чисельності населення з 4703 (1785) до 2710 осіб (1837), обмежений розвиток торгівлі та ремесел. Торгували переважно в невеликих крамницях.

Архітектура та топографія міста

Місто мало Базарну площу біля Миколаївської церкви (новий кам’яний храм збудовано в 1852 році). З площі піднімалися дві головні вулиці – Дворянська і Бєлгородська, викладені бруківкою та освітлені. Вулиці носили назви на честь жителів: Калантаєвська, Загреблянська, Домолєєвська, Сізовська та ін.

У 1807 році відкрили перше освітнє училище, у 1819 – духовне училище, у 1872 – жіночу гімназію. Куп’янське земство утримувало десятки шкіл. Промисловість розвивалась поступово: діяли маслоробний, свічко-сальний і цегельні заводи.

Поява залізниці (1895 рік) дала новий поштовх: створення вузла Куп’янськ-Вузловий, пивоварного, вапняного, силікатного заводів, розвиток ремесел. На початку XX століття населення міста перевищило 6800 осіб.

Після проголошення УНР Куп’янськ входив до складу Донеччини. У 1918–1919 роках влада в місті кілька разів змінювалася між українськими, радянськими та денікінськими силами. У 1920 році місто окупували більшовики.

У 1930-х роках з’явилися важливі промислові об’єкти: цукровий комбінат, швейна фабрика, машинобудівний та м’ясокомбінат. Куп’янськ поступово перетворювався промисловий центр.

Архівні фото показують, яким було місто у часи СРСР.