Якими були пам’ятки Львова у 30−40-х роках ХХ століття: рідкісні фото

Львів – одне з найдавніших і найколоритніших міст України. Його вулиці, храми та площі пам’ятають правління князів, королів та австрійських імператорів. Впродовж століть місто лишалося важливим центром науки, мистецтва та національного руху.

Відео дня

Львів середини минулого століття можна побачити на ретро-фотографіях, які зберігають атмосферу того часу. Видання "Фотографії старого Львова" поділилося знімками історичних пам’яток, де домінують культові споруди міста. Оригінали цих світлин зберігаються в Інституті мистецтв Польської академії наук.

Засновником Львова традиційно вважається король Данило, який назвав укріплене поселення на честь свого сина Лева. Вперше про Львів згадується у Галицько-Волинському літописі 1256 року. У той період місто складалося з дитинця (Високого замку), королівської резиденції (Низького замку) та укріпленого подолу, розташованого в межах сучасної площі Старий Ринок.

1272 року син Данила, князь Лев I, сприяв подальшому розвитку міста та визначив території для новоприбулих громад: вірменсько-татарську – на півночі, єврейську – на півдні. Того ж року він переніс столицю Галицько-Волинської держави з Холма до Львова.

У 1356 році король Казимир ІІІ змістив адміністративний центр на південь від початкового княжого поселення.

Після першого поділу Речі Посполитої у 1772 році Львів увійшов до складу Габсбурзької монархії, ставши центром Королівства Галичини і Лодомерії. Австрійська влада впровадила зміни в міському господарстві, а у 1777–1820 роках були розібрані міські укріплення.

У місті будувалися нові квартали в стилі класицизму, активно розвивалися наука та культура. Було відкрито два театри, реорганізовано Університет і засновано Політехніку. Саме у Львові винайшли гасову лампу, запустили першу в світі повітряну кулю на рідкому паливі та спорудили перший залізобетонний міст у Європі.

У 1848 році, під час "Весни народів", польські патріотичні кола підняли повстання, а українське населення створило свої репрезентативні органи. Зрештою, Відень надав автономію Королівству Галичини і Лодомерії, що сприяло економічному та культурному зростанню міста. Львів став осередком українського та польського національних рухів, оскільки австрійські закони були ліберальнішими, ніж у сусідніх Росії та Пруссії.

Під час Першої світової війни (1914–1915) місто опинилося під контролем Російської імперії, ставши адміністративним центром Галицько-Буковинського генерал-губернаторства. У 1918 році українці Львова підтримали створення Західноукраїнської Народної Республіки, що стало приводом до польсько-української війни, яка завершилася приєднанням Галичини до Польщі.

У міжвоєнний період Львів залишався культурним і науковим центром. Проте водночас проводилася дискримінаційна політика щодо українського населення, що викликало зростання націоналістичного руху.

1939 року, згідно з пактом Молотова-Ріббентропа, Львів увійшов до складу Радянського Союзу. У 1941 році місто було окуповане нацистською Німеччиною, що спричинило репресії проти українців, поляків і єврейського населення.