Бондар: медаль на Олімпіаді – не самоціль

З Дебрецена, де відбувався чемпіонат Європи з плавання в олімпійському стандарті, збірна України повертнулася з трьома медалями. Срібло на стометрівці брасом здобув Валерій Димо, бронзовими нагородами відзначилися Андрій Говоров та Сергій Фролов на 50-ти й 800-х метрах вільним стилем відповідно. В порівнянні з попереднім єврофорумом – це безперечний успіх, адже в Будапешті українці нагород не мали взагалі. З того часу наша молода збірна встигла серйозно додати в показниках. Втім, основним стартом цього року буде Олімпіада. Власне, відповідним був і підхід українців до європейської першості. Її наставник збірної України Сергій Бондар розглядав як етап підготовки до Ігор в Лондоні.

- До чемпіонату Європи, який випадає на рік Олімпійських ігор, спеціальної підготовки ми не вели. – каже Сергій Володимирович кореспондентові "Обозревателя". - Був би головним стартом року чемпіонат Європи – медалей було б більше. Чемпіонат Європи цьогоріч був дуже сильний, адже чимало спортсменів на той момент ще були без олімпійських ліцензій. Тому й результати були надзвичайно пристойні. Так, деяких країн, приміром, Росії, Нідерландів, Данії не було, але якщо б вони навіть виступали, то історія була б аналогічною. Багатьох лідерів просто не пускали до фіналу. Щоб виграти медаль, надто – стати чемпіоном Європи, треба було плюнути на Олімпійські ігри. Ми собі такого дозволити не могли. В цілому ж на європейській першості, в порівнянні з 2010-м роком, коли на чемпіонаті Європи в нас було лише три фінали, маємо відчутний прогрес. Зараз наші спортсмени пробилися до вирішальних запливів 12 разів. Вважаю, що в майбутньому це обов’язково виллється в більшу кількість медалей.

Нагород могло бути більше й у Дебрецені. Найперше, в оптимальних умовах, при цілеспрямованій підготовці з двома золотими нагородами повернулася б Дарина Зевіна. Для Дарини то був контрольний старт, від цього треба відштовхуватися. Торік контрольним ми вибрали відкритий чемпіонат Парижу. Куди не приїхали 90 відсотків лідерів й Дарина теж була четвертою. Зараз на стометрівці на спині вона тричі розміняла 1.01. Тому є моральне задоволення. Ідеальним варіантом було б ще здобуття медалі. Тим паче, що такий момент, коли можна було сконцентруватися на нагороді, був. Півфінал вартувало пройти набагато легше й тим самим зберегти сили на фінал. Але медальних завдань не було. Ми моделювати старт на Олімпійських іграх. На них треба плисти дуже сильно з самого ранку. Зевіна в Дебрецені так і пливла, викладаючись сповна у всіх запливах. Бо якщо в Лондоні зекономишся бодай десь, то не буде ні півфіналу, ні фіналу.

Торік ситуація була аналогічною. На чемпіонат світу Зевіна обігнала практично всіх, хто її випередив на контрольних стартах. На мундіалях у дарини теж були четверті місця й, думаю, це піде їй тільки на користь. Осад залишився лише від того, що Даша втомлювалася. Будемо вирішувати цю проблему.

Порадував Андрій Говоров. Досі в нього не було особливих досягнень на олімпійській дистанції 50 метрів кролем в олімпійському стандарті. Так, ліцензія є, але медалі на цій дистанції Андрій наразі здобував лише на короткій воді. Основні його перемоги здобувалися в неолімпійській дисципліні 50 м батерфляєм. З цією дистанцією в Говорова вийшов наче дубляж з Дашею. До фіналу він зайшов другим, а посів п’яте місце. На олімпійській же дистанції Андрій став третім в компанії з такими видатними плавцями, як олімпійський чемпіон Ален Бернар, чемпіон світу Фрадерік Буске з Франції, Стефан Ністранд з Швеції.

З Сергієм Фроловим на дистанції 1500 м кролем спробували слабкий початок й трохи прорахувалися. На 800-метрівці навпаки вирішили взяти сильний початок й така тактика принесла медаль. Мабуть, треба буде так і починати й на Олімпійських іграх.

Іншими словами, в Дебрецені ми моделювали олімпійські старти. Завдання взяти медалі не стояло ні перед ким. Існувала навіть ймовірність, що повернемося додому без нагород. Сподівалися, що люди пройдуть до на півфіналу, їх добряче поб’ють. Але раз в такому стані виграємо три медалі – це зовсім непогано. Однак це наразі не показово. Після Олімпійських ігор відбудуться чемпіонати Європи й світу на короткій воді. Виходить, цю першість континенту забудуть, а пам’ятатимуть лише Олімпіаду й те, що після неї.

- Приємно здивував виступ Валерія Димо…

- Перед чемпіонатом Європи я казав, що медалі можуть здобути ті люди, від кого ми їх не чекаємо. Шість провідних брасистів готуються до Олімпіади. Валерій до чемпіонату Європи був без ліцензії й зараз її здобув. Він серйозно готувався. Димо на брасовій стометрівці трохи схитрував – зайшов до фіналу. Посівши сьоме-восьме місця. В фіналі Валерій не бачив основного суперника – італійця Фабіо Скоццолі – а так взагалі міг би виграти чемпіонат Європи. Хоча в цілому Димо пощастило, бо фінал був не дуже сильним. Показово, що по олімпійській ліцензії проходили лише два перших місця.

- Тим не менш, такими результатами Валерій Димо не радував вже давно…

- В останніх півтора роки Валерій кардинально змінив систему підготовки. Спершу перейшов від Івана Сивака до київського тренера Олександра Улитька, потім подався до США, де тренується в канадського тренера Марка Ґреґуара. Прогрес був помітний ще коли Валерій почав плавати в Улитька. Потім ми почали переговори з американським клубом, я, Улитько і спортсмен вирішили, що до відбору на Олімпіаду Димо поплаває в Америці. Щось схоже я пропонував також Ігорю Борисику. Якщо молоді спортсмени можуть тренуватися вдома, то досвідченим плавцям треба щось змінювати кардинально. Ті умови, які є в Україні, для них недостатні. Час показав, що ми були праві й стосовно переводу димо від Сивака, й відносно його тренувань у США. Скільки Валерій тренується, це його перша медаль в олімпійському стандарті.

Для наших вікових спортсменів, які перестають показувати результати, єдиний вихід – їхати на закордонні збори, тренуватися в іноземних тренерів або в компанії досвідчених плавців. Це світова тенденція. Щоправда, до Олімпійських ігор Димо буде тренуватися вдома. На найближчих зборах в Євпаторії прикріпимо до Валерія тренера й разом вони будуть виконувати приграму, спільно розроблену Улитьком й Ґреґуаром. До США їхати зараз вже нема смислу, бо Лондон і Київ знаходяться в ближньому часовому поясі.

- Чому до США не подався Борисик?

- В Ігоря окрім американського був також варіант тренуватися у Франції в одній групі з Г’юґом Дюбоском. Борисик начебто погодився, однак він одружився, дружина у них в Донецьку народила дитину, тому відірватися стало важко. Сім’я його затягнула. Особливого прогресу за останніх півтора року у виступах Ігоря я не бачу.

- Але на Олімпіаду він поїде…

- Борисик має ліцензію на дистанції 200 м брасом. Просто той результат, з яким він здобув ліцензію, дає змогу, в кращому разі. Вийти до півфіналу. Перед чемпіонатом Європи Ігор зі своїм тренером готувалися, аби взяти ліцензію А на дистанції 100 м брасом. Але навідміну від молодих спортсменів, готовий Ігор не так добре. На 200-метрівці особливого прогресу теж нема. В січні в Люксембургу Ігор плив 2.11,68, минуло чотири місяці й маємо 2.11,91.

Нещодавно ми провели серйозний круглий стіл за участю Володимира Платонова. На ньому обговорювали безпосередню підготовку до Олімпійських ігор, консультувалися з тренером Борисика Іваном Сиваком, Ігор. Як спортсмен віковий, теж брав участь в обговоренні. Зійшлися на тому, що в гори поїдуть Ігор Борисик та Сергій Фролов. Туди вони відправляються разом з Іваном Григоровичем. Сподіваюся, що бодай гори допоможуть Борисику покращити свої показники.

- Раніше перед Олімпіадою в гори виїздила вся команда…

- Зараз ми відмовилися від цієї практики, щоб не поламати молодих спортсменів. Для гірських зборів вони ще занадто молоді. Візьмем Зевіну. Стосовно неї відмовилися від гір найперше тому, що думаємо про майбутнє. Простіше всього поламати спортсмена функціонально, перебрати з навантаженнями. В горах найлегше надірвати здоров’я. Я не хочу, щоб Зевіна в 17 років після Олімпійськими ігор закінчила кар’єру. Це нікому не потрібно. Звісно, можна постаратися й заробити Дарині медаль вже зараз. Але не треба спішити. В 16 років вона щойно виграла чемпіонат Європи, а в 17 вже має перемагати на Олімпіаді? Тому важливо показати кращий результат, а про медаль будемо думати в разі, якщо Зевіна буде в фіналі. В неї попереду ще не одна Олімпіада.

Дарина, як і Говоров та Шемберєв – спортсмени, котрі зможуть сповна розкритися на Олімпіаді-2016. Вони досі наймолодші в фіналах чемпіонату Європи, тому не вважаю за потрібне давати їм навантаження, як дорослим. Хай зміцніють до 2016-го. Постараємося всю роботу провести в Україні, в домашніх умовах. Ми обговорювали всі ці нюанси з Платоновим й дійшли до думки, що з молодими треба бути обережними. Це не той елітний склад з Лісогором і Клочковою, котрим було 26 років.

- Повернемося до чемпіонату Європи. Серед молодих спортсменів найменш переконливо виступив Максим Шемберєв…

- На юніорському чемпіонаті світу він проплив швидше. Та знову ж – ми орієнтуємося на Олімпійські ігри. Максим вперше плавав у фіналі чемпіонату Європи в олімпійськму стандарті. Мабуть, віддав усі сили. В фіналі дистанції 400 м комплексом він був наймолодшим. При цьому Максим виконує всі вимоги, готується на Олімпійські ігри. Піку форми я в нього поки не бачу. Коли молоді спортсмени знаходяться з дорослими у фіналі, то через рік-два атакують медаль. Зважте, що ще півроку тому максим плавав на юніорському чемпіонаті світу. Такого не буває, щоб настільки молодий плавець відразу почав плавати на рівних з суперниками калібру угорця Ласло Чеха.

- Доволі сильно виступила, пробившись до двох фіналів, Анна Дзеркаль…

- Аня мала шанс виграти медаль. Їй трохи не пощастило, що півфінал на 200-метрівці брасом й фінал на 200 метрах комплексом відбувалися один за одним, в один день. Дзеркаль могла б сконцентруватися на брасовій дистанції, де вона продемонструвала четвертий результат в українській історії. Але зніматися з фіналу чемпіонату Європи не пасувало, цього собі не дозволяє жоден спортсмен. Надодачу до фіналу на комплексній 200-метрівці й брасового півфіналу тоді був ще й фінал в естафеті 4х200 м вільним стилем. Сил у Дзеркаль ці дистанції забрали чимало й не дали змоги проявити себе сповна через добу у вирішальному запливі на 200 м брасом.

- Серед нових імен, мабуть, особливо варто відзначити Ірину Главник?

- Іра в юнацькому європейському рейтингу стоїть на першому місці. Вона могла потрапити до фіналу на 400-метрівці комплексом. Главник – дівчина молода, бажання є, тому все у неї буде добре. Думаю, найближчий юнацький чемпіонат Європи вона виграє.

На виступі в Дебрецені Анастасії Малявіної настояв її особистий тренер. Він забажав подивитися, як Настя почуває себе на таких змаганнях психологічно. Вона поїхала – очі квадратні, розгубилася. Але нічого, простартувалася й отримала досвід. Далі буде більш стійкою. Ми таку ініціативу підтримуємо. Стосовно Наді Коби, то в неї зараз відбувається складний перехід з юнацького в доросле плавання. Хотілося, щоб вона потрапила на лондонську Олімпіаду, однак поки не вийшло, бо більш досвідчена Даша Степанюк виконує нормативи А, а щоб поїхати на Ігри ще одній спортсменці, треба три нормативи.

- Сергію Володимировичу, перед Федерацією плавання стоять медальні завдання на Олімпіаду-2012?

- На початку 2009 року, коли в обоймі були ще колишні лідери, котрі залишилися після Олімпійських ігор в Пекіні, я ставив амбіційні завдання – три бронзових медалі. Думав, що молоді Зевіна, Говоров, Фролов просто доповнять команду з перспективою на 2016 рік. Але вийшло, що ці молодь зім’яла увесь склад 2008 року. Тому завдання нівелювалися. Тепер якщо буде медаль – дуже добре. Серйозних завдань для такого молодого складу перед Олімпіадою ставити не можна. Ми зійшлися на одній медалі. Але це не самоціль. Якщо ця нагорода буде вартувати спортсмену закінчення кар’єри, то я готовий, щоб цієї медалі не було.

Ось в 2016-му, коли цим плавцям буде по 23-24, цілі зміняться. Практика показує, що в плаванні ідеальний вік для побиття світових рекордів з 23-х до 27-ми років. Фролову та Говорову – по 19, Зевіній – 17. Звичайно, будемо намагатися боротися за п’єдестал, але треба думати про майбутнє. На цій Олімпіаді життя не закінчується. Ці плавці вже й так зробили багато. Такого не буває, щоб весь склад юнацької збірної зразка 2010 року вже через два роки боровся за медалі Олімпіади. Це дуже рано. Так, нікого сильнішого крім них немає. Та вони занадто молоді. Казати, що я на 100 відсотків впевнений, що завоюємо медаль, не буду.

- Але коли ви приймали цю збірну, перспективи взагалі були туманними…

- В тій команді були Денис Силантьєв, Олег Лісогор, Яна Клочкова. І де вони зараз? Називаю імена, які були командою на Іграх-2008. Зевіна, Говоров – діти, на той час кандидати в майстри спорту в кращому разі. Вони були десь у резерві збірної, може, взагалі не були. Але закрутили, обстежили. В 2009 році ми добре перелопатили все плавальне господарство України, запрошували на оглядові збори по 60-80 спортсменів. Там знайшли Фролова, Говорова, Зевіну, Шемберєва. Так, залишився в тій команді Борисик. Решта – молоді. Тоді зрозумів, що роботу треба починати з нуля. Ми поставили всіх в рівні умови, навчально-тренувальні збори проводили в Україні. Винятків тоді не робили ні для Лісогора, ні для Зевіної. Хто виявився сильнішим – той і виграв. Сильнішими виявилися молоді. Вже в 2010 році почали обганяти дорослих, а в 2011-му захопили практично всі дистанції. Навіть до Борисика добралися. 18-річному Олексієві Рожкову трішки не вистачило, щоб перемогти Ігоря. Після Олімпіади-2012 додамо кількох хлопців, котрі молодші за Зевіну, плюс Рожков, Коба й вийде непогана команда з прицілом на Ріо. Тільки не певен, що після Олімпіади в Лондоні мене не звільнять через відсутність результату вже і зараз. У нас же всяке буває…