До Лондона – під лондонською погодою. Фоторепортаж
Впродовж всього суботнього дня у Києві було пасмурно, але дощу не було. Однак вартувало спортсменам зібратися на Майдані для участі в проводах збірної на Олімпіаду-2012, як з неба полило. Легко вдягнені видатні спортсмени були змушені очікувати своєї участі в українській естафеті олімпійського вогню під постаментом пам’ятника Незалежності. Місця на всіх не вистачало, бо сховатися зажадали ще й журналісти. Врешті, у цій веремії із кількох десятків осіб перефотографувалися й переспілкувалися ледь не кожен з кожним.
Але загалом на вулиці було холодно й поступово атмосфера піднесення змінювалася бажанням зігрітися. І добре біатлоністкам на чолі з першою олімпійською призеркою України часів незалежності Валентиною Цербе – вони разом з володаркою срібла Нагано-1998 Оленою Петровою та чемпіонкою світу Тетяною Водоп’яновою до холодів звикли. Гімнастку Анну Безсонову зігрівав у своїх могутніх обіймах володар бронзи Олімпіади-1996 в метанні молота Олександр Крикун. Найдосвідченішу ж із учасників вогняної естафети, чемпіонку Гельсінкі-1952 Ніну Бочарову пробував бодай словом відволікти від холоду чемпіон Москви-1980 Богдан Макуц.
Президент НОК Сергій Бубка ж, незважаючи на дощ, під парасолею зустрічав гостей і, вступивши кілька разів у глибокі калюжі, явно замочив ноги. Втім, Сергій Назарович невдоволення не видавав ані трохи. Він жваво розмовляв і зі спортсменами, і з журналістами.
Врешті, коли стало очевидним, що дощ затягнувся настільки, що на естафету олімпійського вогню часу вже нема, її вирішили провести в усіченому варіанті, на сцені. Фінальним акордом стало запалення встановленої на Майдані вогняної чаші самим Бубкою. Шкода лишень, що за всім тим процесом спостерігало кілька десятків людей. Одних відлякав дощ, але більшості, мабуть, байдуже.
Щоправда, потім, коли від Бесарабської площі до Майдану крокувала колона майбутніх олімпійців, людей було вже кілька сотень. Повним складом проводи відвідали збірні з боксу й дзюдо. Також серед спортсменів було чимало легкоатлетів, обоє представників тхеквондо, дівчата-шпажитски й важкоатлети, олімпійська чемпіонка з веслування на байдарці Інна Осипенко-Радомська. Боксери вдягли на себе козацькі шапки, а найзнаменитіший поміж них – чемпіон світу, Європи й Олімпійських ігор Василь Ломаченко – знімав ходу на ай-пад.
Апогеєм стала поява на сцені прем’єр-міністра Миколи Азарова. Перед тим, як висловити власні побажання, Микола Янович в своєму неповторному стилі зачитав на державній мові привітання від президента Януковича, чим дуже повеселив всіх присутніх. Завершивши уроки ораторського мистецтва, товариш Азаров вручив прапороносцю української збірної, призерові двох Олімпіад Романові Гонтюку національного стяга. Коли до мікрофона підійшов сам зазвичай надзвичайно красномовний Роман, він несподівано знітився й спробував прочитати те, що запланував сказати, з папірця. Запинаючись, він подякував першим особам держави за привітання. Варто сказати, що на татамі Гонтюк хвилюється значно рідше.
Віталик Козловський заспівав свою примітивну пісеньку, яку назвали ледь не передолімпійським гімном, а небо спалахнуло фейєрверками. Спершу традиційну ідилію під час Віталикового "гімна" спробували порушити ще традиційнішими, але явно жартівливими похитуваннями, тримаючись за руки вгорі, боксери. Інші спортсмени й тренери цю ідею швидко підхопили. Потім же здивував сам Козловський. Тим, що вирішив "дати п’ять" всій президії. Микола Янович, здається, оторопів від такого нахабства, але руку все ж просунув.
