18 ноября • обновлено в 16:21
МоваЯзык
Главная Блоги

/ Блоги - Общество

Почаїв - надприбутковий бізнес із відпущення гріхів

30.9т
Читать материал на украинском

Російський цар Ніколай І забрав Почаїв у греко-католицької церкви і віддав його російському православію

Мої знайомі львів’яни, які ще у 2000-х заснували свій невеличкий канадсько-український поштовий бізнес, розповідали, що в Почаїв передачі возили не так уже й часто. Точніше, зовсім рідко. На Тернопільщині ледь не кожна сім’я отримувала пакунки з Канади. І навіть місцеві тюрми в Бережанах, Доброводах та Копичинцях щось там регулярно отримували. Але не Почаїв.

Бо посеред усього того плодючого й гостинного Поділля він був як більмо на оці. Чи, вибачте прямоту порівняння, ніби чиряк на дупі, - пише Юрій Андрухович для Збруч. - Ніхто з кур’єрів не хотів туди їхати, бо треба було витратити купу часу й нервів, аби бодай когось знайти. Ні справжніх імен, ні документів, ні минулого в адресатів не було.

До Почаєва вони втікали століттями – найстрашніші злочинці з найвіддаленіших закутків Російської імперії. Втікали, щоби переховатися й вижити. Обростали рясами й бородами, зашивались у вузькі печерні тріщини, зникали в їхньому мороці. Мімікрували під святих, аж самі починали вірити у власну святість. Бо хто б не повірив? Щодня повні автобуси православної людності со всего СНГ з пухкими гаманцями на пожертвование. Без гаманця немає чого й сунутися: саме тут завжди процвітав (та й нині процвітає) надприбутковий бізнес із відпущення гріхів.

Засилля російської мови (хто б сумнівався?), форпост русскаго мира. Архітектурний комплекс Почаївської лаври ще зовсім недавно перебував у безкоштовному користуванні – аж до 2052 року! – московської УПЦ. Таке рішення ухвалив у 2003 році уряд прем’єра Януковича. В Почаєві навіть збудували для нього (знайомий стиль!) два вертолітні майданчики.

Засилля божевільних, поведених на чудесах і зціленнях. Ширяючі (чи не від слова "ширка"?) ікони, святі старці з очима пройдисвітів, прайс-лист на сповідь і причастя. Хто тепер повірить, що і трьох сотень років ще не минуло, як Микола-Василь Потоцький розгортав тут свої видавничі й освітні проекти? Що Почаїв був світлом, а не темрявою? Поки російський цар Ніколай І не забрав його у греко-католицької церкви й не віддав російському православію. Так ніби з кінцями віддав.

Нам залишається згадувати, що насправді означало це місце в нашій культурі. Наприклад, "Почаївський Богогласник" – збірку українських релігійних пісень (духовних кантів і псалмів), поширювану на межі сторіч XVIII й XIX в південно-західній Україні і вперше випущену греко-католицькими редакторами саме у друкарні Почаївського монастиря (1790 р.). Найвідоміша з наших колядка "Нова радість стала, яка не бувала" також звідти. Як і "Ой зійшла зоря вечоровая, Над Почаївом стала". Як і "Небо і земля нині торжествують". Де нині пам’ять про тих творців українського музичного бароко?

Почаїв - надприбутковий бізнес із відпущення гріхів

Усе в павутинні московського православ’я разом із його втікачами-зеками. Цю мертводушну атмосферу мав би увіковічнити хіба що Гоголь – той, що був аґентом царської охранки і певний час працював на Третє відділення імператорської канцелярії. Тут, у Почаєві, все, що він любив, тільки крутіше і згущеніше. Почаївська лавра як розвідувально-диверсійний центр із підземним ходом до самого Кремля. Гоголь полюбляв ходити на похорони й не вилазив з чорного одягу, немов передчуваючи, що його поховають живцем і він, прокинувшись, перевернеться в могилі. Він би оцінив святих отців, що літають на гелікоптерах, а замість зірок їм вказують шлях вогні базових станцій мобільного зв’язку.

На вході до Лаври – жорсткий суворий контроль. Жінкам заборонені декольте, штани і короткі сукні або спідниці. Якби що, у спеціальній кімнатці можна позичити щось мішкувато-довше на заміну. Як і хустину для голови. Чоловікам складніше: якщо прийшов у шортах, охоронці з кам’яними фізіями запропонують обгорнутися спідницею або пошлють – додому перевдягатися. Гоголеві прийшовся б до душі цей абсурдний театр.

Але найбільше, я впевнений, його потішила б історія з бл. Аркадієм Пєтухаловом. І от її продовження.

Місцевий дяк просвітив бідолаху-кур’єра, що загадкове бл. на посилці означає не "блатний" (як і не "блакитний"), а "блаженний". І додав: "Шукайте на паперті". Запитого і розхристаного, Аркадія таки знайшли, хоч усе одно не скоро – аж за кілька місяців. Уже мали намір віддати пакунок до Лаври, під митрополичий підпис, на користь бідних, або, як вони це називають, "на общак".

Блаженний виринув так само раптово, як і зник. "Молюсь Богородице, кушаю, что Бог послал. Посылка из Канады? Ааа, наверное, подельничек мой. Давай сюда, будем вскрывать кабанчика".

Й обійнявши коробку обома своїми лапами, знову поліз у вузьку печерну тріщину.

Подпишись на наш Telegram. Присылаем лишь "горящие" новости!

Читайте все новости по теме "Российско-украинский конфликт" на OBOZREVATEL.

Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов. Мнение редакции может отличаться от авторского.

1
Комментарии
25
12
Смешно
151
Интересно
56
Печально
13
Трэш
Чтобы проголосовать за комментарий или оставить свой комментарий на сайте, в свою учетную запись MyOboz или зарегистрируйтесь, если её ещё нет.
Зарегистрироваться
Показать комментарии
Новые
Старые
Лучшие
Худшие
Комментарии на сайте не модерированы
Луговской Николай
Луговской Николай
Напевно автор цього поста,сам сідів-жаргон зековський так и сяє!
Показать комментарий полностью