Блог | Переворот в "ЛДНР": за ким ліфт приїде цього разу
21 листопада з бандитського квазіутворення "Луганська Народна Республіка" почали надходити "тривожні" повідомлення. Інтернет ряснів свідченнями очевидців, які повідомляли про озброєних людей, які перекрили вулиці Луганська. Виявилося, що в "ЛНР" стався військовий переворот. Розповідали, що нинішній ватажок "ЛНР" Ігор Плотницький вже втік із Луганська в Росію. Спостерігачі писали, що в місто увійшли колони військової техніки з "Донецької Народної Республіки". Основним жартом дня стало: "ДНР" в порушенні міжнародного права окупувала сусідню державу "ЛНР". Порошенко введи війська!". "Зелені чоловічки", які з'явилися в центрі Луганська, на запитання місцевих жителів відповідали, що в місті відбуваються "планові навчання МВС", - пише Лариса Волошина для День. - Виявилося, що причиною події став конфлікт між Ігорем Плотницьким і "міністром внутрішніх справ ЛНР" Ігорем Корнетом. Напередодні перший відправив другого у відставку, попередньо виселивши його з займаного особняка. З чим Корнет був у корені не згоден, у відставку йти відмовився, натомість звинувативши Плотницького та кількох "чиновників" з його оточення у співпраці з українськими спецслужбами. Таким чином стало зрозуміло, що озброєні люди, які зайняли центр Луганська, - це контрольовані Корнетом війська "народної міліції ЛНР" і "Беркут".
Такий короткий зміст попередніх серій. Переворот, луганська хунта, захоплення влади по-ленінському: боротьба за контроль над телебаченням, мобільним зв'язком та електрикою, віджатий у місцевого феодала будинок, на оборону якого були кинуті всі міліцейські сили "молодої республіки", взаємні звинувачення у роботі на "хунту київську" та інші новинки, які так потішили українську публіку. Поки коментатори сперечалися, де ж все-таки перебуває Плотницький, приспіла реакція Москви. Видання "РБК" повідомило з посиланням на "інформовані джерела в оточенні Владислава Суркова", що Кремль підтримує сторону "голови МВС, але міняти владу в Луганську не має наміру". Банд-керівництво "Луганської антинародної республіки" нагадувало уряд Шреденгера. Не зрозуміло було, хто з них зараз керує всім цим паноптикум, хто з "лідерів" живий, а хто мертвий. І все ж не варто поспішати радіти події в Луганську. Давайте розглянемо ситуацію ширше.
Читайте: Силовики поставили Путина перед фактом
По-перше, будь-які кадрові питання на окупованій території Донецької і Луганської області вирішуються за допомогою ліфта. Ну, або якихось інших небезпечних для здоров'я предметів. По-друге, не варто забувати, що зовсім недавно саме з Плотницьким Володимир Путін провів "телефонні переговори" про звільнення заручників. Інформація про те, що Кремль підтримує Корнета, але Плотницький "нехай поки поживе", є дуже цікавою. Додайте до цього той факт, що зовсім недавно Плотницький зустрічався в окупованому Луганську з заступником голови Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ Олександром Хугом, і картинка зовсім проясниться. По-третє, Кремль зацікавлений у введенні міжнародної миротворчої місії на своїх умовах. Росія наполягає, щоб серед блакитних касок були російські і білоруські військові. Спроба перевороту і усунення з поста людини, яка вже про щось продуктивне домовляється з Хугом і пообіцяла Путіну відпустити заручників, – чи це не привід для того, щоб Росія направила на Донбас "миротворчий контингент"? Російські танки, до речі, через кордон у районі Краснодонської ділянки Луганської області вже увійшли. Це стало причиною, з якої президент Порошенко скликав термінове засідання військового кабінету РНБО. Крім того, за повідомленнями української розвідки, з російського боку кордону зосереджена велика кількість військової техніки, перефарбованої в білі миротворчі кольори.
Читайте: Ви навіть не уявляєте, хто керує в "ЛДНР"
Для Москви не важливо, хто саме виконуватиме роль "лідера маленького, але гордого народу Луганщини" - Плотницький чи Корнет. Кремль цікавить контроль. А також, щоб на Заході не сумнівалися, що тільки Путін може вплинути на те, що відбувається на сході України. Тому було б украй наївно думати, що те, що сталося, - це випадкова боротьба луганських кримінальних кланів - такий собі ексцес виконавця. Конфлікт між ватажками бандитської "республіки", швидше за все, зрежисований у Москві. Метою Росії на сході України є дестабілізація обстановки, зрив домовленостей і нагнітання страху серед місцевого населення. Можна не сумніватися, що ми ще почуємо продовження цієї історії. Але в одному можна бути впевненим уже сьогодні. Росія всіляко чинить опір будь-якій можливості врегулювання ситуації, раз у раз влаштовуючи театральні постановки.
Для нас подія має стати уроком. "Переворот" цілком міг би статися і в разі реінтеграції ОРДЛО в рамках Мінських домовленостей. Давайте ще раз відкриємо мінські документи і прочитаємо, що архітектурою політичного і адміністративного устрою Донбасу, що "повернеться" в українське поле, є "Закон про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей". Ухвалений колись тимчасово і продовжений Верховною Радою ще на рік, цей закон має бути прийнятий на постійній основі і стати частиною української Конституції відразу після того, як на цих територіях пройдуть вибори в місцеві органи влади. Після цього ОРДЛО матиме свою "народну міліцію", регіональний статус російської мови, своє транскордонне співробітництво з Російською Федерацією, своїх, непідконтрольних центру суддів і прокурорів і встановлювати відносини з Києвом буде через двосторонні договори. Якби життя сьогоднішнього Луганська управлялося не російською військово-окупаційною адміністрацією, а "Законом про особливий порядок місцевого самоврядування", обраний на місцевих виборах не-Плотницький цілком міг би посперечатися з начальником "народної міліції" не-Корнетом і Київ так само змушений був би спостерігати за тим, що відбувається, не маючи ні сил, ні можливості втрутитися.
Читайте: Ризики двох законів про Донбас
Луганський "переворот" показує, що імена керівників регіону не мають значення, поки за їхніми спинами стоять московські куратори. Без справжньої деокупації мир у Луганськ або Донецьк не прийде. Без приведення життя на території ОРДЛО до загальноукраїнських норм місцеві царі завжди будуть триматися за Москву, а не за Київ. Хоча б для того, щоб Кремль і особисто Володимир Путін і далі забезпечували їм бандитську вольницю і можливість грабувати регіон без оглядки на Київ. Для нас головне, щоб люди - місцеве населення - перестали бути заручниками розбирань бандитських кланів, підтримуваних з Російської Федерації. Зовсім не важливо, які прапори висітимуть над урядовими будівлями, якщо багатостраждальний український Схід будуть продовжувати рвати на шматки російські найманці і путінські дармоїди. Держава - це не тільки прапори. Це закон.
