Українки, ви найкрасивіші в цілому світі: запевняє хірург Валіхновський

37.7т

Можна скиглити, а можна кожного дня ставати кращим. Можна жалітися на владу, сусідів, карму, а можна кожного дня працювати, ділитися радістю, посміхатися.

Як у нелегкі для країни часи бути Людиною, шанувати батьків, рідну землю та створювати іншу Україну. У чому полягає рецепт лікування невиліковних хвороб. Про вибір кожного з нас, про сучасне та майбутнє, про неймовірне – у шаленому по енергетиці інтерв'ю розповів "Обозревателю" справжній чоловік та хірург Ростислав Валіхновський.

- Це вічне питання: чого хочуть жінки? Чи можете ви як пластичний хірург на нього відповісти?

- Знаєте, жінки дуже багато що хочуть.

Тут головне – ці бажання контролювати і робити їх благими. Це значить контролювати і робити їх добрими, розумними та поміркованими. Це означає, що при консультації в клініці пластичної чи реконструктивної хірургії мають лунати запити, які не шкодять людській природі, людського духу, здоров’ю духа, душі і тіла.

- Тобто ви відмовляєте своїм клієнтам?

- "Обозреватель" – найпопулярніший сайт в Україні, тому я б хотів закликати: українки, ви найкрасивіші в цілому світі, ваша генетика Богом дарована і вашими батьками, прадідами, пращурами, бабусями, дідусями, мамами і татами, вона унікальна. Завдяки цій генетиці ви маєте унікальну красу – ту, яку неможливо так докорінно змінити, за допомогою скальпеля, всіх навиків пластичної хірургії. Це можна змінити за допомогою вашого здорового способу життя, за допомогою надзвичайно простих методів косметології, дерматокосметології, превентивної медицини, anti-aging медицини. Для того, щоб ви були максимально здоровими і молодими до 100 років.

- Чесно кажучи, дуже дивно чути такі слова від хірурга, який типу так має заробляти гроші…

- Я все-таки особливий пластичний хірург, відрізняюся від багатьох моїх колег, тому що вважаю, що реконструктивна хірургія (один з видів пластичної хірургії. – Ред.) – це основне покликання величезної галузі пластичної хірургії, вона покликана виправляти дефекти набуті і вроджені вади. Це означає набуті дефекти в результаті опіків, пухлинних уражень, автокатастроф, ножових поранень, кульових поранень, будь-якого травматизму, пов’язаного з електричним струмом і так далі, і таке інше.

- Ми обов'язково далі поговоримо про пластику за необхідністю, але давайте поки що про красу. Чи можна її зробити?

- Нічого не може людина придумати так, змінити творіння Боже, щоб це було аж так набагато краще, чим це зробив Творець. Розумію, є старіння, є зміни, є певні вроджені ніби відхилення від поняття норми, яке було насаджено у світову культуру і знання цивілізації людської – це дещо шаблонний підхід.

Джузеппе Ломброзо описав такий термін і вчення, з якого виник цілий синдром у психотерапії, психіатрії, дисморфофобії, тобто коли людина боїться зміни обрисів 3D об’єму власного тіла. Вона бачить, наприклад, своїх колежанок, друзів, які на її думку, краще, вона каже: "Хочу бути такою, як Мерилін Монро, або Анджеліна Джолі, Шерон Стоун".

До мене приходять такі пацієнтки, і мені доводиться з них ці чари під час консультації знімати, тобто я і психологом виступаю під час роботи, психотерапевтом, психонейроемунобіологом, навіть так, тому що деякі речі навіть так треба вирішувати, але в цілому дуже важливо розуміти, що нема стандартів норми.

Наприклад, наше тіло. В нас немає абсолютно рівних половиночок, симетрія – це міф, тому коли людина каже, що в неї трошки половина обличчя відрізняється, треба розуміти – це прекрасна наша краса, тому що в нас немає однакових частин. Якщо відсканувати одну частинку обличчя, іншу, потім скласти симетричні половинки, вийде дві різни людини, абсолютно діаметрально різні, ви їх не впізнаєте.

- Як ви переконуєте?

- Пацієнт приходить, начитавшись інтернету, різної міфології, різних форумів, блогів. Він приходить такий собі експерт, залишилося тільки вступити в медичний інститут, закінчити інтернатуру.

- Та нащо? Він вже експерт…

- Так. І от цю "експертність" треба безумовно пролікувати, дати професійне судження. Для того, щоб ми були професіоналами, в будь-якій сфері знань, в тому числі медицині, хірургії існують протоколи, стандарти, шаблони, алгоритми знань і самих практичних навиків. Тому є такі професійні асоціації, які вибудовують рекомендації щодо лікування тієї чи іншої проблеми. А вони виробляються на основі десятків тисяч досліджень випадків операцій. Коли в результаті проведення 10 тисяч операцій одного виду ми бачимо ті чи інші результати, той чи інший відсоток ускладнень і успіху, ми рекомендуємо саме той метод, який є найбільш успішним для вирішення цієї проблеми. От і все.

ПРО МЕДИЦИНУ

- Пане Ростиславе, ви маєте учнів? Бо якщо ні, вам дуже треба їх обрати, бо така філософія має існувати й далі!

- Я би не сказав, що це учні. Я люблю завжди працювати і дуже люблю свою роботу, тому це мої колеги, мої друзі, які є студентами, інтернами, лікарями, навіть професорами, які приходять, кажуть: "Ростислав, як ти це робиш?". А я роблю це так, долучайтесь.

Вони отримують масу задоволення, масу позитивного досвіду, які покращуються під час наших семінарів, колоквіумів, відкритих операцій.

Коли ти за день робиш 7-8 операцій, то це цікаво, корисно, це добро вертається і ти цим живеш. Деколи питають: "Де батарейка в тебе знаходиться?", от саме так вона поповнюється. Тому учительство і учні – це окрема тема для розмови, але дуже важливо, ви гарної теми торкнулися – це те, що в Україні дійсно необхідно новітні світові технології втілювати у практику, що я роблю, і моя команда робить, і ми дуже раді з того. Тому що це велика справа, яка надихає і нас, і наших друзів.

Тому, з точки зору проблематики, я би сказав відверто, що реконструктивна хірургія зараз в Україні на такому часі, на такому акценті стоїть, що я закликаю керівництво МОЗу, керівництво Комітету Верховної Ради з питань охорони здоров’я про допомогу. Тому що ця спеціальність пластичної хірургії ще з часів незалежності Україні все ніяк не може бути легітимізована у нашому законодавстві. Багато є проблем, з цим пов’язаних, тому що ринок не регульований юридично, і є багато невирішених питань.

Приклад реконструктивної хірургії. Фото з власного архіву Валіхновського

Я з повагою ставлюся до роботи кожного з моїх колег, у нас колосальна кількість пластичних реконструктивних хірургів – 350 людей, вони входять у Всеукраїнську асоціацію пластично-реконструктивних естетичних хірургів, яку очолює професор Пінчук, я є його замом, віце-президентом і офіційно, від нашої громадської організації кажу, що нам необхідна допомога. Не хочете ви легітимізувати пластичну хірургію – розумію, зараз не на часі: в державі війна, в державі ситуація, пов’язана зі страшними проблемами в економіці і все інше, але ж тоді легітимізуйте реконструктивну хірургію. Вона потрібна нашим солдатам – солдатам, які вийшли з поля бою, їм дали першу невідкладну допомогу в госпіталях… В спеціальних центрах ми надаємо допомогу нашим солдатам теж в рамках роботи нашої асоціації пластичних реконструктивних хірургів України.

- Усім відомі факти, що наших бійців відвозять до Німеччини, Прибалтики, де їм роблять протезування, пластику і все таке інше. Насправді просто ніхто не каже, що в нас, у рідній Україні, теж допомагають. Я вас дуже прошу: розкажіть про це, люди мають право знати і пишатися.

- Знаєте, це Євангельська історія, нема пророків у своїй вітчизні. Дурниці, я вважаю, тому що ми можемо робити ці невідкладні і гострі втручання, і планові хірургічні втручання, і робити унікальні операції. У нас складні хірургічні втручання, які потрібні нашим солдатам, в повному обсязі виконуються в Україні. Я вважаю, що в рамках нашої асоціації і в моїй клініці ми можемо надати такі послуги, тому закликаю всіх добровольців, керівників громадських організацій: не тринькайте гроші, не вивозьте їх за кордон,

Треба об’єднувати все суспільство. Ці постійні протидії, протиріччя… Нам потрібно, щоб зараз всі об’єдналися, щоб ми стали одною великою нацією, надійною командою, сім’єю, називайте це як хочете, але ми повинні бути єдиними. Ліва Україна, правобережна Україна, всі наші громадяни – це унікальні люди, тому зараз запит, що ті, хто самі зараз віддані справі збереження державності, скажу відверто, і ті, що там зараз на сході за нас стоять, в цю секунду вмирають там, вони потребують нашого максимального об’єднання, і як раз в тій частині, за яку я відповідаю, мої колеги, моя команда за те, щоб ми змогли об’єднати наші зусилля і допомогти нашим воїнам у найбільшій кількості. Тому що ця проблема буде існувати десятиріччями, отже зараз важливо закласти підвалини організаційні, фінансові, стратегічні підвалини, які були би ефективними для вирішення цієї проблеми.

- До вас приїздять із закордону?

- 18-20% наших пацієнтів – це закордонні.

- Отаке, тобто не ми вивозимо, а до нас везуть…

- До нас приїжджають, не дивлячись на війну, не дивлячись на масовану атаку в закордонних інформаційних джерелах щодо України, щодо тих всіх обставин, в яких ми зараз живемо. Ви знаєте, як в Україні зараз "легко", але за все слава Богу, за кожну мить треба дякувати, нікуди не треба нікому емігрувати. Нікому не треба виїжджати.

- До речі у вас були такі думки?

- На самому початку, коли я закінчив медичний інститут, в Канаді провчився майже рік, і була думка залишатися там, навіть була порада моїх близьких, зокрема батько сказав: "Сину, лишайся!", була пропозиція від мого канадського вчителя бути співвласником величезної мережі клінік та керуючим бути. Я відмовився. Тому що настільки заклали в мене (дідусь в мене священик; тато, мати –лікарі) любов до свого дому, до свого рідного, що я не зміг стати емігрантом.

Ви знаєте, це великий такий челендж, це реально таке знущання над собою – кинути власну державу, виїхати і там собі жити. Для мне це неможливо. В кожного по-різному, тут не можна нікого засуджувати.

Можливо, настільки мій рід, дідусь був послом Галичини в Австро-Угорському сеймі – це такі глибинні речі, які… Потім виявилося так, що мені Божим промислом потрібно було послужити нашому президентові Ющенку особистим лікарем, керівником його медичного офісу, потім створити систему порятунку "112" за надзвичайно короткий період часу для 4 областей. Ну такі глобальні мега-проекти, якими я пишаюся, тому що вони були всі результативними. Зараз маю насолоду працювати у власній справі, яка постійно надихає і дає сили для життя.

В Канаді дуже сильна діаспора українців, і не дивлячись на це, де б ми не були, ніколи українець ніде не зможе досягти тих висот, як на рідній землі, в рідному місці, товариських обставинах.

- Чи є якась у вас мрія, яку б ви хотіли реалізувати тут, в Україні?

- Думки дійсно матеріальні. Якщо ти маєш сильну віру – ти можеш зробити багато. Сильну віру ти маєш лише вимолити, і ми маємо святу християнську землю, де ця молитва дійсно може бути сильною, завдання лише таке: на Бога надійся, сам не плошай, але без Бога ні до порога.

Я закінчив в свій час духовну семінарію, багато що можу зв’язати з точки зору змістів. Вважаю, що ми вже її втілили – ту мрію.

Зараз в центрі Києва відкриваємо клініку, для створення якої докладена колосальна кількість зусиль: ІНСТИТУТ ПЛАНОВОЇ ТА НЕВІДКЛАДНОЇ ХІРУРГІЇ .

Зараз ми знаємо, що відбувається у світовій економіці і що відбувається в українській, якій архіскладно, тому що в Україні особливі умови. Тому щодо мрії, не треба боятися мріяти, але коли мрієш, треба завжди розуміти, що ту мрію треба на благі цілі направляти, треба завжди робити перший крок. Велика подорож завжди починається з першого кроку. Віра підтверджується справами, віра без справ мертва. Не треба великі подвиги робити, можна робити таку справу щодня, навіть тихенько так, в таємниці, щоб ніхто не знав, і не трубити про неї.

- З чого б це не говорити голосно про добрі справи, які рятують життя та роблять країну краще? Знаєте, я не можу зміритися із вашою скромністю, бо впевнена, що якщо українці не знали про неймовірні справи, не знали, що поруч є люди, які роблять щось неймовірне та неможливо, ми би не мали натхнення та свободи. Ми вистояли три роки тому, вистоїмо й тепер. Я вже точно це знаю, бо українці – із почуттям гумору та вмінням збиратися – непереможні…

- В такому аспекті повністю за. Для того, щоб цей приклад став закликом до нових прикладів і ми могли більше спільно робити добра.

- Мені з дитинства було цікаво, я хотіла знайти хірурга, в якого можна це спитати: коли дитина росте, одразу видно, стане вона музикантом чи ні, тобто скрипаля пальці кажуть, а майбутніх хірургів можна впізнати по руках?

- Не завжди. Є хірурги, отакі як я: грав на фортепіано, мануальні здібності і все, а є хірурги з руками, як в мера Києва.

Власне, є різні спеціальності в хірургії: політравмотолог, який рятує людину після травм, після ДТП, після автокатастрофи, там потрібна сильна спина, сильні руки, сильний торс, і потрібно 7-8 годин вистояти. А є жіночі спеціальності в хірургії, коли, наприклад, жінка опановує офтальмологію чи лор-хІрургію, чи дерматохірургію, чи хірургічну стоматологію. Це така більш мініатюрна робота, жіноцтво притаманно таким професіям, і, навпаки, професії ці притаманні жіноцтву, завдяки тому, що є таке вміння витерпіти, висидіти, вичекати, завдяки тому, що доктор може сидячи працювати.

Отож, безумовно, дуже велику роль грає генетика. Мій батько – хірург, заслужений лікар України, 44 роки працює хірургом, очолює районну хірургію в одному з регіонів Волинської області, провів більше 15 тисяч складних хірургічних втручань. Це настільки потужно! Для мене це свята людина, яка стільки зробила і служила людям в одному місці, нікуди не переїжджаючи, не ганяючись за славою, за матеріальними благами, такий свого роду сучасний безсрібренник, який оце зробив таке величезне своє життя з такою величезною радістю.

- Син священика став хірургом, в потім онук священика теж став хірургом, хоча має освіту також священика – це як взагалі?

- Освіту духовну я здобув, коли вже був хірургом, мені просто цікаво стало і відлуння пішло від дідуся, я опанував її будучи на службі у Президента (в той час я був завуправи президента України).

- Вам було просто цікаво?

- Не просто. Мені було цікаво глибоко вивчити, яка ж далі доля України, а вона дуже пов’язана за духовним чинником нашої держави, духовними підвалинами нашого буття: і політики, і економіки, і фінансів в різних сферах життя суспільства.

Найбільш талановиті хірурги і взагалі фахівці в інших сферах знань, чи практичних навичок, робляться тоді, коли їхні батьки або дідусі, або прадідусі мали таку спеціальність, яка зараз опанована їхнім нащадком. Тому я за те, щоб було таке бережне відношення в Україні до наших традицій, до роду, до таких знань, діянь, щоб люди берегли свої думки, слова, поступки, для того, щоб люди творили добро, тому що це все колосальне має значення на будь що, на наше життя, на нашу долю, на наше здоров’я духовне, душевне, фізичне, інтелектуальне, на щастя, і благополуччя наших потомків, тому я як лікар засвічую це, бо це не просто слова, це дійсно колосальна основа основ.

- Саме так народилася ваша програма "100 кроків до 100 років"? Розповідайте, бо дуже цікаво, що в неї?

- Програма пов’язана з тим, що українці мають колосальну життєдайну енергію і бажання жити і стверджуватися, але на жаль у нас серденя тривалість життя 60 у чоловіків, у жінок – 65 років. Україна пережила Чорнобиль. Японія, яка пережила Хіросіму Нагасакі, Фукусіму, теж страшні потрясіння, має одну з найбільших в світі тривалість життя – 89 років. Я розумію, що ми дійсно мали вибух набагато потужніший, ніж те, що пережили японці, але враховуючи низку факторів, ми бачимо, що різниця все ж таки кардинальна у тривалості життя.

Отже буде семінар по всій Україні. Я буду дуже багато говорити про те, як українцю за допомогою превентивної профілактичної медицини подовжити тривалість і покращити якість життя. Для того, щоб не прибігати для послуг, в тому числі, пластичного омолоджуючого хірурга. Це такий цікавий семінар, який розглядає і поради довгожителям, і поради молекулярної біології, і висновки з наукових статей, які написані Нобелівськими лауреатами, в тому числі останнього ґатунку, свіжих самих, там і поради з точки зору харчування, і фізичних навантажень, і, можливо, нефізичних навантажень, терапії, водолікування, різні моменти, пов’язані з прийомом біодобавок, медикаментів, препаратів. Основна теза, яка там лунає – про те, що у нас від природі, при нашому народженні закладені ті основи, які дозволяють людині перемогти колосальні виклики, які бувають в людини протягом життя. Вилікувати невиліковні хвороби, зробити так, щоб всі хронічні болячки були вилікувані самою людиною, а не лікарями. Практично там не залишається випадків для медицини, окрім гострих випадків травми, ургентної хірургії, коли вже все, остання фаза, коли людина вже мусить попасти до лікаря і лікар рятує ту людину

- Тобто зупинити епігеном українців?

- Так. Це теж унікальна наука, яка тільки з’явилася в скарбниці знань.

- В мене останнє питання: з ким ви радитеся перед тим, як прийняти якісь рішення і як починається ваш день?

- Раджуся з моїм духівником. Але перш, ніж до нього йти або радитись, я довго думаю, як сформувати запитання.

Читайте все новости по теме "Эксклюзив" на Обозревателе.

Присоединяйтесь к группе "УкрОбоз" на Facebook, читайте свежие новости!

Наши блоги

Последние новости