Декриміналізація: місія нездійсненна

Якщо хтось з журналістів хотів роздратувати 11 січня депутатів від опозиції, то рецепт був простим: вартувало лише запитати, нащо вони зображують підтримку ув’язненої лідерки, на ділі мало переймаючись долею Юлії Тимошенко. А далі все залежало від виховання депутата та його вміння делікатно обходити незручні запитання.

Нагадаємо, що вчора опозиціонери заблокували трибуну, вимагаючи внесення до порядку денного питання щодо декриміналізації статті, за якою засуджено Тимошенко. Відтак Рада відновила роботу лише ввечері, після знайдення компромісу: більшість парламентарів 318-ма голосами підтримала зміни до порядку денного, а опозиція за це розблокувала трибуну, даючи змогу "більшовикам" зайнятися нагальними для них проблемами – зняттям Сергія Арбузова з посади голови Нацбанку та призначенням на його місце Ігоря Соркіна.

Але внести те чи інше питання у порядок денний аж ніяк не означає мати в кишені проголосоване рішення по ньому. Тим паче, що попередній досвід спроб подібного ґатунку був провальним: парламенту попереднього скликання не вдалось декриміналізувати 364 та 365 статті ККУ, не вдалось і вивести з переліку персон, на яких поширювалось поняття "зловживання владою", найвищих посадових осіб держави.

Останнє, пригадується, ще рік тому вельми обурювало "регіоналів", які не могли збагнути, чому прем’єр-міністр має бути святішим за Папу Римського і чому тільки після засудження Тимошенко опозиція почала називати статті 364 та 365 "сталінськими" і абсолютно неприйнятними.

Втім, вчора "регіоналам" було не до того: вони на відчіпного погодились вкотре розглянути декриміналізацію, а опозиціонери, схоже, так само – на відчіпного – педалювали це питання, в душі прекрасно розуміючи, що ніякого толку з цього голосування не вийде.

У підсумку все було навіть гірше, ніж це представлялося напередодні: за декриміналізацію проголосував лише 161 депутат, що свідчило про відсутність в залі доброї частини опозиційно налаштованих парламентарів. Очікувався, таким чином, просто провал, а вийшла взагалі нечувана ганьба.

З 99 "бютівців" за волю дорогої Юлії Володимирівни проголосувало лише 75 народних обранців, з 40 "кличкістів" голоси "за" віддали 33 депутати, з 37 "свободівців" Тимошенко підтримали 34 нардепи. Кожен четвертий представник рідної для ЮВТ "Батьківщини" вештався невідомо де, не в повному складі (але все одно більш зібрано, ніж "Батьківщина") голосували і фракції-партнери. Безумовно, Тимошенко буде "приємно" дізнатися, як стоять за неї, не жаліючи живота свого, омандачені соратники.

В режимі off-records самі опозиціонери на напів-риторичне питання, чим займається опозиція у такий визначальний момент, відповідали смачно і непристойно: "Х…нею займається". І додавали, що яка ж це, мовляв, насправді єдина опозиція, якщо всі незадоволені всіма: "Батьківщина" – "Свободою" та УДАРом, "Свобода" – "Батьківщиною" та Кличком тощо.

Більш помірковані відзначали, що наразі відбувається імітація підтримки Тимошенко, адже ситуація зобов’язує: досить і того, що на "ц.у." Юлії Володимирівни тривалий час не звертали уваги: проігнорували і її наказ здати мандати, і розпорядження не брати участь у розподіленні парламентських комітетів.

Не помічати далі "акцію громадянської непокори" екс-прем’єрки, її ночівлю у ванній кімнаті тощо було б вже просто непристойно. "І не соромно опозиції грати у такі ігри?", – поцікавився "Обозреватель". "Ні, не соромно, – чесно зізнались нам, – ви ж бачите, що всім дуже комфортно".

Про міру комфорту нинішніх депутатів від опозиції судити не беремося, а от те, що дві Ради – публічна та кулуарна – все більше і більше віддаляються одна від одної – є очевидним фактом. Цинізм депутатів зростає по мірі того, як укорінюється і відчуття безкарності. Адже єдина людина, котра могла б сплутати карти Яценюку, Турчинову, Тягнибоку і решті – позбавлена важелів впливу на ситуацію.

І чим більше опозиційна братія стикається з невдачею при суто декларативних і демонстративних спробах звільнити Тимошенко, тим спокійніше почувається кожен з лідерів, що вже бачать себе у другому турі президентських виборів. Лишається хіба що така штука, як комільфо – політичної пристойності заради опозиціонери пролонговують у часі місію з порятунку Юлі, хоч і знають, що місія ця нездійсненна.

Саме тому на наступній сесії опозиційні нардепи знову повернуться до декриміналізації, пообіцяв захисник Тимошенко Сергій Власенко. А заодно й до заяви про підтримку курсу євроінтеграції, яку також не вдалося прийняти в останній день роботи Ради. Опозиціонери пов’язали ці дві речі в єдине ціле, обгрунтовуючи "набір" з Юлії Тимошенко та євроінтеграції тим, що Євросоюз чекає від України ухвалення змін до виборчого та кримінального законодавства і – як мінімум – звільнення ЮВТ.

Ірина Геращенко, народний депутат від УДАРу, сказала про це так: "Сьогодні буде внесено проект заяви про євроінтеграційні прагнення України. Така заява має бути ухвалена до самміту Україна-ЄС, котрий відбудеться у лютому. Опозиція дуже зацікавлена у євроінтеграційних процесах, оскільки це є наша основна мета.

Що ж стосується влади, яка є невиїзною і знаходиться в ізоляції, то вона також має бути як ніхто зацікавлена, щоби самміт був успішним. А для цього Україна повинна виконати ряд умов Євросоюзу: декриміналізація статей, прийнятих ще у часи Сталіна, відхід від вибіркового правосуддя тощо. Якщо у влади є інстинкт самозбереження, вона має усвідомлювати, що цей хід є правильним та необхідним…".

Між тим з виявленням інстинктів депутати вирішили зачекати. Влада й опозиція солідарно проголосувала за те, що повернутися до єврозаяв щонайменше за три з лишком тижні – а саме 5 лютого, коли почне роботу ІІ сесія VIIскликання.

Втім, більше за євроінтеграцію "Обозреватель" хвилювало таке: невже опозиція й справді вірить, що у цьому парламенті знайдуться 226 голосів за скасування статті Тимошенко? Бютівець Володимир Яворівський красиво пішов від прямої відповіді, зазначивши в коментарі, що "ми, звісно, намагаємося, аби це питання вирішувалося. Інша річ – чи набереться достатня кількість голосів…"

"Хоча "регіонали" можуть зумисне поставити декриміналізацію на голосування, і тут же його провалити, аби більше протягом цієї сесії не розглядати", – сказав він за годину до завершення "цієї сесії". І на уточнююче питання "Обозревателя", чи означає це, що ніхто насправді не думає, що декриміналізація можлива, відповів: "Може статися чудо. Я в нього вірю".

На цю ж тему ми подискутували й з колегою Яворівського – Олександром Бригинцем. Слава богу, обійшлося без апелювання до чудес. Сенс сказаного депутатом у тому, що хай там як, а постійне нагадування про проблему Тимошенко – єдине, що лишається опозиції в Раді.

"Питання не в тому, у що вірить опозиція, а питання в тому, що Янукович та "регіонали" не раз декларували готовність декриміналізувати статтю, за якою засуджено Тимошенко, тож Європа має побачити, наскільки теоретичні заяви влади співпадають з її практичними діями", – сказав Бригинець. А на репліку, що всі останні події більше нагадують погано замаскований фарс, іронічно зауважив: "Зі сторони воно, звично, видніше…".

А відтак пішов у наступ: "А якщо ми навіть і не віримо, то нам цього не робити?.. Ви дивно ставите питання… От я, приміром, зареєстрував законопроект щодо того, аби повернути Гостинний двір до списку об’єктів, які не підлягають приватизації. Я вірю в те, що за нього проголосують, чи не вірю? Я не знаю, як воно буде насправді…

Але я роблю те, що мушу робити як громадянин і як депутат… Коли треба тиснути на владу, в хід йдуть всі форми такого тиску… От Кличко заявляє, що блокувати трибуну – це погано, але який же лишається вихід, коли влада фальшує голосування, використовує чужі картки? Опозиція буде у будь-який спосіб захищати інтереси України", що ми, власне, і робимо", – сказав Бригинець, принагідно "вщипнувши" колегу по опозиції.

Зачепившись за його останню фразу, "Обозреватель" пішов на пошуки "кличкістів", і, побачивши Валентина Наливайченка, спитав, чи дійсно блокувати трибуну – це погано? "Якщо порушується Конституція, причому вже на рівні голови Верховної Ради, наша позиція ясна та чітка: ми цього робити не дамо", – дипломатично заявив колишній голова СБУ.

Проте, напевно, можна обходитися і без блокування трибуни, яке, до того ж, завершується дивною мировою угодою між опозицією та владою, в результаті котрої кожен отримує своє: ПР – Соркіна, Яценюк і Ко – ще одне безрезультатне голосування за декриміналізацію.

"Звісно, ні, – не погодився Наливайченко. – Так, тут не бійцівський клуб, і ми прийшли не заради бійок і блокування трибуни (хоч ми не боїмося ні того, ні другого, у нас лідер фракції – чемпіон світу з боксу), ми прийшли з пакетом законодавчих ініціатив, з принциповою позицією щодо персонального голосування – з цього ми й хочемо почати".

"Ми вважаємо, що це єдина вірна тактика, – додав Наливайченко, відповідаючи на питання, чи допомагають Юлії Володимирівні всі подібні рухи тілом, – наша мета – не балаканина і не політичне шоу. А тим, хто каже, що все це імітація, відповім так: хай підуть і покажуть на власному прикладі, як слід захищати політв’язнів".

"Тактика опозиції дуже проста: у більшості є більшість, і хай ця більшість голосує. Але хай голосує особисто. А якщо немає фізично присутніх депутатів – тоді до побачення. Вам зрозуміло чи пояснити ще раз? Якщо зрозуміло, то в чому проблема?", – напустився на "Обозреватель" політолог Ігор Жданов, помічений нами у депутатський масі. Далі він пояснив, що все, що робить зараз опозиція, підпорядковано одній меті: змусити всіх голосувати особисто та добитися включення до порядку денного тих питань, в яких зацікавлені антивладні фракції.

На цьому етапі розмов і обсервування думок виникло відчуття ходіння по колу. В публічних інтерв’ю співрозмовники "Обозревателя" били на "єдино вірну" (словами Наливайченка) тактику опозиції. І ніяк не хотіли помічати (і визнавати) її, м’яко кажучи, неефективність.

Врешті-решт, підсумок усьому підвів Арсеній Яценюк: "Нам вдалося проявити консолідовану позицію і змусити Партію регіонів проголосувати за постанову за європейську інтеграцію (Яценюк має на увазі, що вдалося проголосувати за підкладення цього питання на потім – Авт.). При цьому європейська інтеграція передбачає відмову від сталінських статей, за якими були засуджені Юлія Тимошенко та Юрій Луценко", – заявив він в кулуарах Ради.

І тут журналісти вкотре поставили питання дня, а, може, й всього політичного сезону, – чи вірить фактичний лідер "Батьківщини" у результативність голосування з цього пункту? " Все залежить від позиції Партії регіонів та депутатів, обраних за мажоритарними округами. Адже ви бачите, що сьогодні влада заледве нашкребла 231 голос (для призначення Соркіна – Авт.). Якщо депутати-мажоритарники почуватимуть свою відповідальність перед виборцями, які дали їм мандат, я сподіватимусь на результативне голосування. І тоді ситуація в Україні буде змінюватись. Адже партія влади не має стабільної більшості, вона має куплену більшість, котра – як тільки подує вітер – змінить свою позицію"…

Зваливши всю відповідальність за декриміналізацію на "регіоналів" і жодним словом не згадавши про відсутність під час голосування депутатів-опозиціонерів, Яценюк, тим не менш, має рацію в одному: більшості влада дійсно не має. Як не має її і опозиція. І це створює вельми серйозну проблему для чинного парламенту. Але це вже зовсім інший поворот сюжету, який ми обговоримо наступного разу…

Фото на головній – NBNews.