Блог | Можно ли победить Путина, не допустив ядерной катастрофы?

Только что в Абу-Даби завершился второй раунд переговоров между делегациями США, Украины и России по завершению войны в Украине. Отношение украинцев к этим мирным переговорам чрезвычайно скептическое. Согласно опросу KIIS, опубликованному в январе 2026 года, 69% украинцев не верят, что нынешние переговоры с Россией приведут к длительному и устойчивому миру.

Далее текст на языке оригинала

Основним фактором такого відношення українців до цих переговорів  є переконання, що росія  не хоче справжнього миру та використовуватиме переговори лише як паузу для підготовки до наступного етапу агресії, але про що трохи пізніше.

Хоча 57% українців загалом підтримують ідею переговорів щодо припинення війни, більшість категорично відкидає ключові вимоги путіна, оскільки вважають, що  російський "мирний план" (який передбачає капітуляцію або значні територіальні втрати) неприйнятним. Незважаючи на деякі натяки з боку США на неминуче мирне вирішення, довіра українців до здатності Заходу забезпечити надійні гарантії безпеки залишається неоднозначною. Більшість (близько 52%) виступає проти здачі території (наприклад, Донбасу) навіть в обмін на прямі гарантії безпеки з боку США.

Водночас на офіційному рівні українська влада називає останню зустріч у тристоронньому форматі (за участю представників США та Росії в ОАЕ) "продуктивною", хоча в суспільстві зберігається високий рівень недовіри до будь-яких домовленостей з агресором.

Разом з тим, з відкритих джерел стало відомо, що Кремль намагається сформувати стратегічні резерви для масштабного літнього наступу у цьому році на півдні та сході України. Однак, аналітики Інституту вивчення війни (ISW)та військові експерти вказують на серйозні труднощі у реалізації цих планів через високі втрати та нестачу техніки. Але це, навряд чи зупине Путіна в його агресивних намірах.

Можна вказати на деякі основні методи підготовки  цих резервів.

У грудні 2025 року путін видав укази про зміну системи призову з сезонної на безперервну, що надає військкоматам гнучкість у поповненні резервів протягом року, а також  про збір резервістів для захисту критично важливих об'єктів та певну  їх участь у бойових діях. Це може мати негативні наслідки для внутрішньої стабільності, але інших можливостей у путіна немає. Крім того,на 2026 рік планується залучити  до армії близько 409 000 осіб (у плані на 2025 рік було 403 000). Введено закони, які максимально спрощують процедуру вручення повісток та призову чоловіків призовного віку.Через втрати Росія змушена відмовитися від формування класичних мотострілкових дивізій на користь формування  "легких" штурмових піхотних підрозділів з обмеженою кількістю бронетехніки. Треба також мати на увазі, що поточні втрати путінської армії на фронті настільки високі (еквівалент дивізії за 10 днів), що новобранців переважно використовують для латання дірок, а не для створення повноцінного стратегічного резерву.

Але, путін  робить все можливе для того щоби сформувати потужний стратегічний резерв, який, як він сподівається, може змінити ситуацію на фронті. За оцінками українського військового аналітика Костянтина Машовця, наступ може розпочатися наприкінці квітня 2026 року з акцентом на Слов'янськ-Краматорськ та Оріхів-Запоріжжя.

Чи можна одночасно готувати потужні стратегічні резерви для весняно - літнього наступу на українські позиції, сподіваючись досягти перелому у війні і приймати участь у переговорах про мирне завершення цієї війни. Очевидно, що це підступний план путіна, імітувати зацікавленість у мирному завершенні війни, а з іншої сторони  активно готувати підготовку стратегічних  резервів для наступу.

Якось дивно виглядають ці мирні перемовини з огляду на реакцію Кремля щодо завершення Договору про ядерне стримування, адже путіну добре відомо, що позиція з якою проводять перемовини делегації США і України є узгодженою позицією країн НАТО. І за логікою переговорів, якщо російська сторона дійсно хотіла б миру, то не погрожувала б Заходу ядерним знищенням.

Після офіційного завершення дії договору СНО-3 (New START) 5 лютого 2026 року Медведєв опублікував у соцмережі X пост із зображенням Короля Ночі з серіалу "Гра престолів" та підписом "Зима близько".

Це розцінюється як прямий натяк на встановлення ядерної зими в умовах відсутності обмежень на ядерні арсенали вперше з 1972 року.Він повідомив, що Росія застосовує ядерну зброю, якщо під загрозою опиниться "доля країни". При цьому він додав, що росіяни "не божевільні" і не зацікавлені в глобальному конфлікті, але світ має бути "настороженим" у звʼязку з відсутністю домовленостей про обмеження ядерних арсеналів.Раніше Медведєв  неодноразово стверджував, що загроза ядерного апокаліпсису "не скасована, а лише відкладена". Він регулярно використовує риторику про "ядерний попіл" та неможливість перемоги у ядерній війні, одночасно погрожуючи її початком у разі поразки Росії. 

Такі погрози, висловлюються майже усіма вищими керівниками Росії. 8 грудня цього року такою ж погрозою відзначився і відомий Лавров, міністр закордонних справ.  "Ми не збираємося атакувати жодну Європу, нам це взагалі не потрібно. І якщо раптом Європа почне атакувати РФ, президент повідомив, що з нашого боку це вже буде не спецвійськова операція, а повноцінна воєнна відповідь усіма наявними військовими засобами", – процитували росЗМІ Лаврова.

Немає сумнівів у тому, що такі заяви є частиною стратегії стримування та психологічного тиску на союзників України. І незважаючи на те, що такі агресивні заяви робить Медведєв, Лавров, чи інші, можна не сумніватися, що ця їх риторика повністю узгоджена з путіним.

І тепер ми переходим до головного питання - чи можна перемогти путіна, не допустивши ядерної катастрофи.

Це питанням є предметом активних дискусій серед військових аналітиків і політиків. В даний час  більшість експертів вважають такий сценарій цілком реальним, хоча він потребує ретельного балансування між військовим тиском та стратегічним стримуванням.

Ось основні аргументи та фактори, що обговорюються в експертному середовищі:

1. Аналітики Інституту вивчення війни (ISW) оцінюють застосування Росією ядерної зброї як малоймовірне. Ядерні погрози Кремля часто розглядаються як частина когнітивної війни, спрямованої на те, щоб залякати Захід та змусити його обмежити військову допомогу Україні. Експерти зазначають, що обмежений ядерний удар не змінить ситуації на полі бою кардинально, але зробить РФ повним ізгоєм у світі. 
2. Фахівці виділяють кілька ключових факторів, які можуть призвести до поразки агресора без перетину "червоних ліній".
3. Економічна модель РФ стикається із серйозними викликами, які у довгостроковій перспективі можуть підірвати здатність вести війну.
4. Надання Україні  потужних далекобійних засобів для точних ударів по військових об'єктах та енергетичній інфраструктурі РФ ( ВПК) вважається ефективним методом примусу до миру без застосування зброї масового знищення.
5. Створення  "Коаліції  рішучих" - потужного міжнародного альянсу (подібного до антигітлерівської коаліції), є критичним для системної перемоги над "віссю зла". 

Але є і ризики.

Існують фактори, що підвищують напругу, серед яких - закінчення  дії СНО-3,  що створює вакуум у сфері ядерного контролю.

Деякі британські та європейські експерти попереджають, що у разі критичної загрози для свого режиму путін  може розглянути застосування тактичної ядерної зброї.

 При цьому доктрина  взаємного гарантованого знищення залишається головним фактором стримування. Кремль розуміє, що будь-який ядерний крок призведе до миттєвої та руйнівної відповіді з боку НАТО. 

Незважаючи на певні ризики і фактори, перемога України та враження режиму путіна вважаються можливими через комбінацію військового тиску, санкції та внутрішню дестабілізацію РФ.

США та НАТО неодноразово застерігали Росію про "катастрофічні наслідки" у разі будь-якого застосування ядерної зброї. Це створює систему стримування, де ціна ядерного удару перевищує будь-яку потенційну вигоду на полі бою.

 Адміністрація Дональда Трампа та інші світові лідери намагаються знайти формулу припинення вогню, яка б дозволила уникнути крайньої ескалації. Більшість експертів погоджуються, що перемога над Путіним можлива без ядерної війни, якщо стратегія Заходу та України буде збалансованою — поєднання військової сили з чіткими дипломатичними сигналами та запобіжниками, які не залишать Кремлю шансів на успіх навіть при ядерній ескалації.

На мій погляд надзвичайно важливим фактором, на який не достатньо приділяється увага в Україні і серед наших партнерів - є дестабілізація внутрішньо політичної ситуації в середині Росії , яка може істотно вплинути на здатність путіна продовжувати війну.

До речі, путін, через свою агентуру і приховану "пʼяту  колону", активно намагається дестабілізувати  ситуацію в середині України. У разі серйозних внутрішніх заворушень або економічного колапсу Кремль може бути змушений перекинути ресурси та увагу з фронту  на збереження власної влади всередині країни.

Слабша Росія втрачає здатність одночасно вести масштабну війну та підтримувати свої інтереси за кордоном.

 Посилення санкцій та внутрішні економічні шоки можуть призвести до дефіциту та значного подорожчання життя в РФ.

Це створює загрозу стабільності режиму, яка в певний момент може стати небезпечнішою для путіна,  ніж ризики на війні.

Внутрішня нестабільність може підірвати логістику, фінансування та мобілізаційні зусилля. В українській розвідці зазначають, що Кремль усвідомлює загрози для територіальної цілісності самої РФ, які несе війна. Росія розраховує на тривалу війну на виснаження, вважаючи внутрішню дестабілізацію України одним із ключів до її перемоги. Проте цей же фактор працює і в зворотному напрямку: Україна  повинна  завдати шкоди агресору таких втрат, які змусять РФ шукати вихід із конфлікту.Ослаблена внутрішніми проблемами Росія має найменше можливостей дестабілізувати інші регіони, що опосередковано повʼязані з співпрацею з Україною.Водночас, експерти запевняють, що до реальної дестабілізації в РФ може призвести лише ціла низка потужних шокових впливів, хоча  російська влада  вчиняє певні захисні заходи і активно продовжує адаптувати економіку до умов війни, але фактор внутрішньої дестабілізації в Росії існує.

Основними шоковими подіями, здатними дестабілізувати внутрішнє життя Росії та створити пряму загрозу влади  Путіна в 2026 році є масштабний економічний колапс, трансформація "ура-патріотичної" підтримки в опозицію та можливий розкол еліт.

Радикалізація "ура-патріотів", це може бути дуже небезпечною проблемою для путіна, адже близько  22% населення, які є затятими прихильниками війни, можуть відвернутися від Путіна і  перетворитися на небезпечну  для нього опозицію у разі завершення війни на умовах, які не відповідають їхнім очікуванням. Кремль наразі не має чіткої стратегії роботи з цим викликом у 2026 році. 

Для так званих російських "ура-патріотів" (радикально налаштованих прихильників війни) прийнятними є лише сценарії, які вони трактують як "повну перемогу".

Станом на 2026 рік їх влаштовують тільки такі наслідки війни, зокрема:

1.Україна повинна визнати не лише анексію окупованих територій, а й повний вихід українських військ із Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької областей у їхніх адміністративних кордонах.2.Офіційна відмова України від вступу до НАТО на юридичному рівні та закріплення нейтрального статусу.3.Значне скорочення української армії та знищення західного озброєння, яке вже було передано Україні.

4.Здійснення політичних змін ("денацифікація"). Радикальне крило патріотів часто вимагає зміни політичного керівництва України та встановлення проросійського режиму.5.Російська сторона категорично відкидає ідею виплати будь-яких компенсацій за завдані збитки. 

Водночас деякі "Z-патріоти" відкрито  критикують  путіна за те, що війна не закінчилася швидше або що він готовий до переговорів з адміністрацією Трампа замість "війни до переможного кінця".

Це є реальний фактор, з яким путін не може не рахуватися.

Ця ситуація може ще більш загостритись у звʼязку з черговими виборами до Держдуми, в результаті чого деякі радикально настроєні учасники війни можуть отримати медійну підтримку і швидко створити загрозу владі.

 Але і в оточенні Путіна зростають загрози  колапсу економіки, що може підштовхнути еліти до пошуку альтернативних сценаріїв збереження своїх активів та впливу. Не можна відкидати і можливий сценарій заміни путіна праворадикальною націоналістичною фігурою або технократичним чиновником.

 Найбільш радикальний варіант — розпад Російської Федерації.Значні успіхи України на фронті, посилені жорсткими санкціями (зокрема 20-м пакетом санкцій ЄС), можуть стати тригером політичних проблем у середовищі РФ.

Стратегія Заходу щодо дестабілізації внутрішньої ситуації в Росії та наближення перемоги України в 2026 році базується на поєднанні економічного тиску, військового стримування та дипломатичних ініціатив, які мають на меті обмежити ресурси Кремля для ведення війни та запобігти ядерній ескалації.

Захід використовує стратегію тестування "червоних ліній" та посилення власної готовності для нівелювання ядерного шантажу. Попри оновлення РФ ядерної доктрини та випробування ракет (наприклад, системи "Орєшнік"), західна допомога продовжує надходити, що демонструє поступове подолання страху перед російськими погрозами. НАТО посилює присутність на східному фланзі, збільшуючи бойові угруповання від батальйонного до бригадного рівня. Також США підтримують ротаційне розгортання через Ініціативу європейського стимулювання (EDI) з бюджетом близько 2,91 млрд доларів на  рік. Акцент робиться на тому, що відповідь на будь-яку ескалацію може бути конвенційною (звичайною зброєю), але настільки руйнівною для російських збройних сил, що це зупинить Кремль від використання ядерного арсеналу.

Без будь-яких сумнівів, найкращим аргументом у переговорах з  путіним  є сильна Україна. Тому, вже зараз, Україна повинна, нарешті, отримати максимально ефективну далекобійну і високоточну зброю, яка може бути надзвичайно важливою для стримання агресивних намірів путіна.

Населення російських регіонів і великих міст повинні відчути наслідки агресивної війни свого правителя проти України. Такі удари, особливо по критичній інфраструктурі найбільших міст Росії, можуть надзвичайно швидко дестабілізувати внутрішню ситуацію в Росії і стати реальною загрозою для влади путіна.

Є ще один важливий фактор, який може перешкодити Путіну застосувати ядерну зброю проти України чи європейських партнерів. 

Це - Китай.

Китай має значний вплив на Росію і виступає проти використання ядерної зброї у війні проти України. Пекін вважає це своєю "червоною лінією". За даними західних медіа та офіційних осіб, лідер КНР Сі  Цзіньпін  особисто попереджав Путіна про неприпустимість ядерного удару.

На початку лютого 2026 року Китай висловив жаль через завершення дії договору New START (СНО-3) між США та закликав сторони відновити діалог для збереження світового режиму. Чи може Китай справді запобігти удару?Експерти вважають, що Пекін має важливий вплив, тому Росія критично залежить від Китаю економічно та політично. Використання ядерної зброї  може призвести  до повної ізоляції РФ, яку Китай не підтримає, після чого це загрожує глобальній стабільності та власним інтересам Пекіна. Водночас Китай відмовляється брати участь у нових багатосторонніх переговорах щодо скорочення озброєння (разом із США та РФ), аргументуючи це тим, що його арсенал значно менший.