Блог | Если на Западе упрямо ищут "другую Россию", они ее найдут, но потом пусть не ноют

Сложно не согласиться с тем, что вся история России лишь подтверждает безальтернативность там тирании. 

Далее текст на языке оригинала 

Це – чудове й влучне формулювання блискавичного українського філософа Володимира Єрмоленка, який і переповідає російську історію трьома влучними реченнями:

"Петро перший заперечив азійське московське царство, щоб зробити ще більш тиранічну російську імперію.

Більшовики заперечили російську імперію, щоб побудувати ще більш тиранічну совєтську імперію.

Путін заперечив совєтську імперію, щоб побудувати ще більш тиранічну рашистську імперію".

Додав би: саме який там народ, така й влада, яка, в свою чергу, лише коригує цей народ під себе.

Згадаємо, кого з правителів там поважають більш за всіх: Іван Грозний, вже згаданий Петро Перший, Єкатерина Друга, Ленін, Сталін та й той самий Путін – всі вони, поза будь-якими сумнівами, нелюди-недолюди, в кращому випадку потвори.

Відносні ж "ліберали" на кшталт Лжедмітрія, Петра Третього, Павла Першого, Олександра Другого, Хрущова, Горбачова/Єльцина – й затримувалися при владі зазвичай не дуже надовго, й були потім вельми оперативно опльовані.

Навіть скасування кріпацтва свого часу там ставили "царю-визволителєві" в провину, називаючи це скасування бідою.

Тож народ той завжди бажав тільки тиранів, тому їх він постійно-регулярно й отримував, причому всерйоз і надовго, стававши після кожного з них ще зліше й ненажерливіше.

Але Захід вперто шукає "іншу Росію" – набожну й культурну-цивілізовану.

Гаразд: процитую їх класика. Принаймні чесного.

Отже, загальновизнаний Достоєвський (навіть не перекладатиму, щоби чогось не втратити):

"Когда приятель отвернулся, подошёл к нему осторожно сзади, наметился, возвёл глаза к небу, перекрестился и, проговорив про себя с горькой молитвой: "Господи, прости ради Христа!" – зарезал приятеля с одного раза, как барана, и вынул у него часы".

Тобто все – як треба: культурно й з молитвою, як і полюбляє шановний Захід!

Тож сподобалося? Тоді ще бонус – менш славнозвісний на Заході Некрасов, але деякі його вірші я пам’ятаю (вибачте, мордорською) ще з радянської школи:

"Праздный народ расступается чинно...

Пот отирает купчина с лица

И говорит, подбоченясь картинно:

"Ладно... нешто... молодца!.. молодца!..

С Богом, теперь по домам, – проздравляю!

(Шапки долой – коли я говорю!)

Бочку рабочим вина выставляю

И – НЕДОИМКУ ДАРЮ!.."

Кто-то "ура" закричал. Подхватили

Громче, дружнее, протяжнее... Глядь:

С песней десятники бочку катили...

Тут и ленивый не мог устоять!

Выпряг народ лошадей – и купчину

С криком "ура!" по дороге помчал...

Кажется, трудно отрадней картину

Нарисовать, генерал?.."