Зараз основна увагу у світі прикута до подій в Ірані і взагалі на Близькому Сході.  Рішення  Трампа атакувати Іран дійсно стало центральною темою світового порядку денного.

Видео дня

28 лютого 2026 року США спільно з Ізраїлем розпочали військову операцію проти Ірану. Операція отримала кодову назву "Епічна лють"(Operation Epic Fury). 

Трамп заявив, що Іран готував превентивний удар по США, і він вирішив діяти першим, щоб "усунути безпосередню загрозу". Серед інших цілей названо знищення іранської ядерної програми та балістичних ракет.

 Станом на поточний час:

 зафіксовано значні руйнування урядових та військових об'єктів у Тегерані, включаючи президентський комплекс та штаб-квартиру КВІР.

У ході ударів повідомлялося про загибель ключових іранських фігур, включаючи верховного лідера Алі Хаменеї, міністра оборони та начальника штабу армії.

Іран відповів масованими залпами балістичних ракет і безпілотників, які атакують не тільки Ізраїль, але й американські військові бази в регіоні (наприклад, Ель-Удейд в Катарі), а також територію країн Перської   затоки.

Іранська влада оголосила про закриття Ормузької протоки для судноплавства. Географія військового протистояння розширюється, вже майже усі країни Перської затоки втягнуті у цей військовий конфлікт.

Але, нас в даному випадку, цікавить в першу чергу не сама ця операція з ракетним нападом на Іран, а рішення Трампа його розпочати і ті мотиви якими він керувався.. Справді, це не перший випадок, коли дії Трампа багато у чому є на користь путіну.

 Давайте спробуємо це зʼясувати?

Безумовно ситуація з нападом на Іран виглядає значно складніше, ніж просто "гра на користь Путіна". Навпаки, багато експертів вважають це серйозним ударом по геополітичних позиціях Росії з кількох причин:

• 1. Втрата ключового союзника.

Іран є критично важливим військовим партнером РФ, який постачав дрони та ракети для війни в Україні. Ослаблення або зміна режиму в Тегерані позбавляє Москву цього "фундаменту" на Близькому Сході, особливо після падіння режиму Асада в Сирії наприкінці 2024 року.

• 2.Демонстрація безсилля Кремля.

Попри підписання Договору про всеосяжне стратегічне партнерство у січні 2025 року, Росія не надала Ірану суттєвої військової допомоги під час ударів США та Ізраїлю, обмежившись лише дипломатичним засудженням.

• 3.Тиск на нафтовий ринок.

Хоча війна може тимчасово підняти ціни на нафту (що вигідно РФ), вона також несе ризики хаосу, який Москва не може контролювати.

• 4.Знищення ядерних амбіцій.

Трамп аргументує удари необхідністю ліквідувати ядерну програму Ірану. Це руйнує плани Кремля щодо створення альтернативного антизахідного полюса сили. 

Водночас існують думки, що цей конфлікт може відволікти увагу США від України та вичерпати американські ресурси. Проте наразі Трамп використовує перемоги над Іраном як важіль тиску, виставляючи путіну ультиматуми щодо завершення війни в Україні до літа 2026 року. 

Отже, хоча дії Трампа часто виглядають непередбачуваними, пряма атака на Іран фактично руйнує "вісь зла", на яку спирається Путін.

Це з однієї сторони.

А тепер давайте подивимось на це питання з іншої сторони.

Хоча дії Трампа щодо Ірану на перший погляд здаються ударом по союзнику Кремля, аналітики справді виділяють кілька аспектів, які можуть грати на руку Путіну:

• 1.Ріст цін на нафту.

Військовий конфлікт у Перській затоці, через яку проходить близько 25% світового постачання нафти, провокує стрибок цін. Це дозволяє Росії наповнювати бюджет і фінансувати війну проти України, попри санкції.

• 2.Відволікання уваги Заходу.

Масштабна війна США з Іраном зміщує фокус уваги та ресурсів Вашингтону з України на Близький Схід. Путін сподівається, що це змусить США до швидших поступок у переговорах щодо України на умовах Кремля.

• 3.Вигода від хаосу.

Трамп не має чіткого плану "після війни", що загрожує регіону тривалим хаосом або громадянською війною. Для Москви така дестабілізація є вигідною, оскільки вона підриває вплив США та створює умови для нових геополітичних торгів.

• 4.Менша залежність від Ірану.

Росія вже налагодила власне виробництво дронів і тіньові схеми продажу нафти, тому знищення військової потужності Ірану для Москви вже не є настільки критичним, як це було б у 2022 році. 

Водночас для Путіна є й ризики: нездатність допомогти Тегерану демонструє слабкість Росії як стратегічного партнера. Путін обмежився лише "словесною підтримкою", засудивши удари США як "невиправдану агресію".

Крім того, затяжний або кривавий конфлікт в Ірані чи на Близькому Сході може спричинити хвилю антиамериканських настроїв і розкол серед західних союзників. Путін традиційно використовує таку ситуацію для просування ідеї "багатополярного світу" та зміцнення зв'язків із країнами Глобального Півдня.

 Також потрібно враховувати, що санкції або руйнування інфраструктури Ірану можуть прибрати конкурента з ринків Азії (зокрема Китаю), що дозволяє Росії зайняти іранську частку ринку, навіть попри власні санкційні обмеження.

Війна з Іраном виснажує запаси ракет до системи Patriot та інших засобів ППО, які могли б бути передані Україні. Але  для Кремля існують загрози дестабілізації ситуації безпосередньо біля російських кордонів. Проте в короткостроковій перспективі хаос на Близькому Сході часто розглядається Москвою як стратегічний "подарунок".

Воєнні дії  в Ірані (масштабні удари США та Ізраїлю в березні 2026 року) справляють подвійний вплив на перспективи перемир'я та ситуацію на фронті в Україні. Не можна виключати, що  Кремль може використовувати дестабілізацію на Ближньому Сході для просування тези про "нездатність Заходу дотримуватися норм". Експерти Politico прогнозують, що Путін може зайняти більш жорстку позицію в переговорах, вважаючи, що увага і ресурси Заходу тепер розпилені.

Ми памʼятаємо, як до іранської кризи Путін продемонстрував "готовність до перемир'я". Яка більше нагадувала на імітацію такої готовності до переговорів, по поточній лінії фронту, однак українська сторона часто розцінює такі пропозиції як "відволікаючий  маневр" для перегрупування військ. Не можна виключати і те, що військові дії в Ірані можуть  мати вплив і на українсько-російський фронт.

Перш за все, як вже згадувалось, існує ризик скорочення військових поставок.  Основна загроза для України полягає в можливій нехватці ракет так як США та союзники можуть змінити пріоритети на ближньосхідний театр військових дій.

Разом з тим, незважаючи на геополітичні вигоди, Росія втрачає можливість отримувати масштабну військову допомогу від Ірану (наприклад, дрони Шахеди), так як Тегеран повинний  задіяти всі ресурси для власного захисту.  Президент Зеленський зазначив, що в РФ немає ресурсів для значної підтримки Ірану в його війні, що обмежує можливості "вісі  зла", діяти спільно і узгоджено.Для України іранська криза створює ризик дефіциту зброї, але одночасно послаблює військовий зв'язок Москви і Тегерана. Путін, швидше  за все, намагатиметься  затягнути переговори, очікуючи  послаблення підтримки України зі сторони Заходу.

Але, ситуація на Близькому Сході, не передбачувана, вона може змінитись в будь-яку сторону. Обрання нового верховного правителя Ірану, теж може істотно її змінити.

Головні події попереду.

Важно: мнение редакции может отличаться от авторского. Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов, но стремится публиковать различные точки зрения. Детальнее о редакционной политике OBOZ.UA поссылке...