Блог | "В Украине два параллельных мира. Мои ребята во сне говорят со мной": о чем думают военные

В Украине 2 параллельных мира. Мои ребята во сне разговаривают со мной. Я сплю всегда одетый.

***

Есть у нас в Украине 2 параллельных мира.

один там, один здесь – и они почти не пересекаются.

Стоишь иногда среди людей, слушаешь. И понимаешь, что и близко не понимают военных.

Далее текст на языке оригинала.

***

12 хлопців рідненьких загинули.

А приданих мені давали 43.

Нас 11 тільки вийшло.

***

Це було 2 роки тому.

От тоді мене і накрило перший раз.

Це ж не статистика. Це мої хлопці. Це ті, яких я навчав. Мої.

Не той страх – ой страшно йти.

Сни у мене ці х*рові.

Дуже боюсь, щоб мене не засипало в замкнутому просторі.

Якщо є підвал чи нора, треба завжди 2 вихода.

***

Був у мене снайпер, Коля. Який же толковий був хлопець.

Дрон попав.

Там пісок в Серебрянському лісі.

Можна було б відкопати.

Але дрони не дали. Я згадую його

***

Кожен день сотні раз.

Вони балакають зі мною

Я не псіх. Але сам з собою балакаю іноді.

***

Мені казали раніше – не здружуйся з підлеглими. Командири живуть окремо.

Але я жив завжди з пациками. Мені потрібно, щоб мені довіряли. І я довіряв.

Бо сьогодні ми разом. А завтра або забаранимось разом.

Моїм пацикам батальон завидував.

Бо продукти завжди ділили на купу. Все ділив.

***

Нас осталось троє. Один обмежено придатний, охороняє КСП.

Другий я.

І третій Петя.

– Ти ж на тигра не похожий.

– А я хроплю сильно – каже мені і сміється.

– 17, а він перепливав Сіверський Донець.

***

Машина – це одноразовий розхідник.

Місяць – це благословіння.

2-3 заїзда. І все.

Скид. Може бути шо завгодно. Бляшанка,

наїжджаєш. І колеса розірвало.

ФПВ постійно

***

Сплю завжди одітий.

Тільки носки знімаю. І телефон, і документи з собою. А у мене тут чати.

***

Вигулює мужик собаку.

Значить є здоров’ячко собаку вигулювати.

Коли кажуть: шо там нормально, коли закінчиться війна?

Я на ту сторону переходжу, бо боюсь, що не стримаюсь і можу наробить делов.

***

Все пересихає на позиціях.

Бувало по пару днів немає води.

***

Вода і сигарети – це головне, щоб було.

При заході 3-4 дні железно в туалет не ходиться.

Просто не хочеться.

І це у всіх так.

Адреналін. Виробляється.

Влажні серветки.

Не викидаємо нічого. Бо зрисують одразу.

***

Я вже не піду на передок. Я не витримаю.

Голова не соображає. Мене як банкою накрило.

***

Я можу тільки з вами спілкуватись. І все. Ну і з моїми рідненькими пациками.

***

Ми всі віруючі.

Ми на день по 100 по 200 раз на день молимся.

Я пацикам своїм так і кажу: Тільки вспомнив за Нього – одразу дякуй.

Просто дякуй.

А проси, коли вже повний триндець.

А так просто дякуй.

Те, що війна зробила з мужиками – навернула до Бога.

Всі вірять. Надіються на Нього.

***

Я завжди думаю про майбутнє найгірший варіант. Не середній варіант.

Не найкращий.

А завжди найгірший.

***

Рибалка дуже відновлює.

Я сидю, просто дивлюсь на воду.

Все одно шо не клює – це дуже заспокоює.

***

Я морально поломаний.

Не відчуваю нічого

***

Не розумію, за що була віддана жертва. Найкращі сини України.

Ті, хто залишаться в живих – будуть завідовать мертвим.

***

Злість з'явилась.

Вигорання

Повне вигорання.

Нервові зриви

***

Позитивні зміни теж є – якщо немає чого втрачати. Можеш приймати рішення, які раніше б не приймав.

Став більш безбашенним.

Раніше переймався.

***

Які скарги є найбільше?

Нічого не хочеться. Апатія до всього.

Ніяких немає тригерів. Тиша.

І постійне очікування на небезпеку.

***

Думки військових – це рубрика, де я розміщую шматочки бесід з клінічним психологом без імен і деталей, щоб просто показати про що живуть і думають військові.

Моя мета – щоб прірва між військовими і цивільними зменшувалась. Інформація почищена, прибрана обсценна лексика, локації і дати, залишаються тільки думки.

Важливо відмітити, що кожна історія розміщається з дозволу.

Якщо хочете підтримати роботу для хлопців – закупку ліків, книг, необхідного і пальне на дорогу до хлопців - то постійна банка в коментарі.