Блог | Одним – блестящие платья, а другим – черные пакеты. Страна готовится к праздникам...
В магазине брендовой одежды ощущается назойливый запах духов. Здесь работает продавщицей дочь моей подруги.
Далее текст на языке оригинала.
— Тьоть Наташ, — шепоче вона, нахиляючись до мене, — Там мама вам дещо передала, але зачекайте, будь ласочка, хвилин десять, Ви ж бачите, скільки людей! Не можу зараз відійти! Сідайте, Вам зроблять каву без цукру. Я про це памʼятаю! — вона біжить до двох жінок, які сперечаються, яку саме сукню вибрати на новорічний корпоратив.
Біля примірочних кабінок юрба. Стоять черги.
— Тобі буде незручно в ній танцювати! І навіщо така блискуча? Ці блискітки потім чіпляються за колготи й все — настрій зіпсовано! Памʼятаєш, як було в мене в минулому році?
Я пʼю каву без цукру й гортаю стрічку фейсбуку. Вся стрічка у волонтерських банках. Очі зачепилися за пост, де хлопці просять надіслати їм санітарні мішки.
Звичайні санітарні мішки чорного кольору без блискіток, які вони беруть із собою на "нуль".
Усвідомлено.
Для самих себе.
На свій власний новорічний "святковий" корпоратив.
А далі в моїй стрічці починаються пости відомих блогерів, які з піною у рота звинувачують відомі прізвища в тому, що ми програємо війну. Прізвища різні, в залежності від годівнички популярних блогерів.
Я озирнулася навколо.
В чергах біля примірочних не було жодного з цих відомих прізвищ. Тільки звичайні, пересічні громадяни моєї знекровленої держави. Зі святковим вбранням на вішалках для новорічних корпоративів.
Не більше пʼяти вішалок в одні руки.
Свято наближається…
