Шевченко: новини перетворилися на нудний бойовий листок влади

Народний депутат - про доступ до інформації, мораль і роздержавлення, Литвина, Бондаренко і Ляшка з Мартинюком

19 травня відбулася чат-конференція з головою Комітету з питань свободи слова та інформації Верховної Ради України, народним депутатом Андрієм Шевченком на тему: «Новації законів "Про доступ до публічної інформації" та "Про інформацію" і готовність держави до їх виконання». Утім, цікаво було дізнатися не лише про реалізацію доступу до інформації, а й про долю законопроектів про моральну комісію, суспільне мовлення і роздержавлення. Про це, а також про Литвина, Герман, Бондаренко і Ляшка з Мартинюком ми вам і розкажемо.

«У чиновника, як і раніше, залишається право вимагати інтерв'ю на узгодження»

- Вчора Олена Бондаренко в ефірі 5-го каналу зазначила, що народні депутати не повинні відповідати на запити про їхні доходи, оскільки вони не є розпорядниками інформації. До кого ж тоді потрібно звертатися? До Апарату Верховної Ради? Що ви думаєте з цього приводу?

- З цього приводу в мене одна думка: політику, який боїться показати свою декларацію доходів, краще зайнятися іншою справою. Що ж до юридичної сторони медалі, то Олена має рацію: за законом про доступ розпорядником інформації є ВР, а не окремий депутат. Я би радив Апарату Верховної Ради зробити дуже просто - вивісити на сайт усі 450 декларацій. Це був би чудовий приклад для політиків і чиновників по всій країні.

- Роз'ясніть, чи потрібно тепер (після вступу в дію законів про інформацію) узгоджувати інтерв'ю? Якщо не потрібно, то з усіма чи тільки з чиновниками?

- У чиновника, як і раніше, залишається право вимагати інтерв'ю на узгодження. Що змінилося? Якщо у вас на диктофоні є суспільно значуща інформація, то відтепер ви маєте право її друкувати навіть без узгодження. Я дуже задоволений, що нам вдалося пронести цю «хитрість» через прикінцеві положення закону про доступ. Наступним кроком скасуємо вимогу узгодження - цю маразматичну норму давно треба було би вичистити.

- Яку інформацію повинні вивішувати на офіційних сайтах органи влади? Чи мають там бути контакти посадовців (телефони, мейли і дні прийому), форма запиту? Це має бути окремий розділ про доступ до публічної інформації чи увесь сайт адаптований?

- Докладний перелік усього, що має бути на офіційних сайтах, раджу глянути в законі. Що найголовніше: якщо в органу влади є сайт, у 5-денний термін там мають вивішувати всі ухвалені рішення. Особливо важливо, щоб це почало працювати на рівні міських рад: є рішення про продаж будинку чи оренду землі - одразу на сайт.

- Вы до сих пор считаете, что власть не готова к выполнению закона про доступ к публичной информации? Я читаю, как сводку с полей, что тот или иной орган власти уже сделал что-то в соответствии с этим законом. Может, вам просто выгодно на власть наезжать?

- Закон виконується поки слабко. Дуже слабко. Адміністрація Президента, яка створила управління Іванеско і змінила сайт, - це приємний виняток із сумної картини. Абсолютна більшість органів влади запуск закону взагалі проігнорували. Там же абсолютно конкретні речі - персонально відповідальний чиновник, сайт, розцінки на копіювання, це дуже легко відстежувати. Завтра (20 травня-ред.) Комітет виборців України має представити результати свого моніторингу. З того, що я знаю, оцінки невтішні - і чим далі від Києва, тим гірше.

- Скажіть, а чого ви посварилися зі спікером? Через те, що він поклав на апарат вашого комітету відповідальність за виконання закону про доступ до інформації? Чи це щось особисте? І чого парламент не підтримує жодного медійного законопроекту? Може, через ваш конфлікт?

- Конфлікт є. Коли готували розпорядження щодо доступу, наш комітет проігнорували. І взагалі за останні пару місяців нашому комітету набагато важче стало відстоювати свою позицію. Якщо це ціна, яку ми платимо за закон про доступ, то ми готові потерпіти. Я сподіваюся зняти всі непорозуміння найближчим часом. Наш комітет і медіасфера заслуговують на адекватне ставлення.

- А вам не здається, що влада скористалася законом про доступ до публічної інформації? Майже кожен орган влади під шумок почав створювати управління, відділи тощо на виконання цього закону. І про кризу навіть не згадують...

- Мене мало цікавить, як скористається цим законом влада. Цікавить по-справжньому, як ним скористається журналіст або будь-яка небайдужа людина.

- Коли ви збираєтесь у турне по Україні для роз'яснення закону про доступ? З якого міста почнете? І хто саме поїде з вами?

- Давайте ще по доступу кілька позицій закриємо. Щодо науково-практичного коментаря: розраховую, що такий - постатейний - коментар з'явиться до осені. Плануємо залучати тих юристів, із якими цей закон і писали - Дмитра Котляра, Тараса Шевченка, Романа Головенка, Оксану Нестеренко. Якщо хтось бачить вузькі місця закону, надсилайте нам на комітет. Це дуже допоможе.

Щодо «роуд-шоу»: громадські презентації закону планували почати наступного тижня. Вірогідно, відкладемо на червень. Мета - закрити всі обласні центри. Київський «десант» включатиме медіаюристів, журналістів, громадських активістів. Сподіваюся, хоча б у деяких областях приєднаються інші депутати - Мірошниченко, Бондаренко, Стець, Ландік. Дуже потрібні будуть якісні спікери на місцях.

- Андрей, расскажите об идее разгосударствления СМИ. Лично мне она не кажется такой уж правильной. Оставшись без финансирования, коммунальные издания как будут зарабатывать? Кому они нужны, кто их будет финансировать? Они пойдут развращать региональные рынки рекламы, и без того небольшие, будут демпинговать, и в результате ни сами не заработают, ни другим не дадут. Они сильно дестабилизируют региональные рынки. Или же будут ложиться под какого-то спонсора и, таким образом, всё равно будут ангажированными. Это если им удастся хоть это. Есть риск того, что вообще без финансирования останутся, закроются, и их журналисты массово потеряют работу...

- Комунальна преса і тепер руйнує місцеві ринки. Незалежна газета має по крихтах збирати рекламу, а бюджетна - отримує дотації, часом немалі. Держава повинна піти з ринку преси. Мери і губернатори інформуватимуть про свої звитяги через сайти або інформаційні бюлетені, газети мають бути незалежними.

- На якій стадії перебуває проект Закону «Про роздержавлення комунальних ЗМІ»?

- Щодо роздержавлення: ми провели закон Курпіля через комітет і зараз домагаємося його винесення в зал.

- Почему Комитет по свободе слова ВР не реагирует на события вокруг телеканала АТВ в Одессе? И Нацрада тоже! В кои веки реально есть доказательства джинсования...

- По АТВ ситуація абсолютно ганебна. Я радий, що джинсовиків почали хапати за руку. Хоча якби не Марков із його провокаціями, то цей ролик, може, й не з'явився би... Я дуже хотів би, щоб таких викриттів було більше - може, це хоч трохи почне змінювати вивихнуту свідомість багатьох медійників, які терплять джинсу.

- Деякі чиновники від Держтелерадіо висловлюють упевненість, що закон про громадське мовлення до кінця цього року буде прийнято. А за вашою інформацією - на якій стадії нині цей процес? Який саме законопроект буде все ж таки покладено в основу? Чого вдалося на даному етапі досягти громадським організаціям та адекватним політикам? На що влада ніколи не піде? І головне - чи буде такий закон до кінця року прийнято й підписано?

- Вже півроку справа повністю стоїть. У президентський законопроект я не вірю: якби хотів, то давно уже вніс би - всі розмови про узгодження з урядом і т. д. смішні. В Раді є законопроект, який ми написали разом із Головенком, Котляром і Тарасом Шевченком. Якщо є бажання робити громадське мовлення, треба брати його за основу і разом - так, як із законом про доступ, - доопрацьовувати його. Але справа не лише в законі. Я не вірю, що при цій владі у нас може з'явитися громадське мовлення. Нині це радше робота в шухляду - до кращих часів.

- Ваш комітет відхилив проект уряду про забезпечення глухих людей інформацією. А вчора Комітет з питань інвалідів його підтримав, натомість відхиливши проект Стеця, який тільки те й робить, що захищає інтереси 5-го каналу, тобто комерційного мовника. А ви якої думки?

- Я не бачу якісного рішення для телеканалів - ані в урядовому законопроекті, ані в тексті Юрія Стеця. Потрібно думати, як дати кожному глядачу можливість вивести титри на власному телевізорі (наприклад, телетекст). Титрування всього продукту - не вихід. Збираємо різні ідеї, зустрічався на цю тему з Пишним, у якого є розробки, будемо думати.

- Як ви гадаєте, чому парламентарі так відреагували на ваш законопроект №6532?

- Ми були дуже близькі до скасування старого закону про захист суспільної моралі разом із Нацкомісією з моралі. У Чечетова звечора перед голосуванням стояв «+». Одна з причин - слабка підтримка з боку медіа. Рік тому медійні організації дуже якісно і дружно виступили проти Нацкоммору. А тепер ми лишилися в Раді один на один із «моралістами», які лобіюють інтереси комісії.

- Шкода, що так вийшло з цим законом. А якої саме підтримки не вистачило - статей, сюжетів, критики? Як ви бачите цю співпрацю в майбутньому?

- По суспільній моралі прогноз песимістичний. Дай Бог хоча б відбитися від нової редакції Закону «Про захист суспільної моралі». Про скасування старого поки доведеться забути.

- Які ще законопроекти ви нині супроводжуєте? Чи зупинилися на доступі? Чого слід чекати від депутата Шевченка?

- Від депутата Андрія Шевченка можна чекати двох речей. 1) Підтримки законопроектів, принципових для журналістів та громадянського суспільства. Я знаю, що навіть у цьому - деградуючому - парламенті можна пробивати прогресивні закони. 2) Публічної підтримки. З немедійних речей у мене є ще дві зони інтересу: введення відкритих списків на виборах і студентське самоврядування.

- Хто зараз має найбільший вплив на редакційну політику Першого каналу? Герман, Льовочкін? Хто реально керує новинами? Здається, тепер вони стали трохи частіше дотримуватися балансу у представленні думки опозиції порівняно з квітнем, наприклад. Чи помічаєте це ви? Якщо згодні, що трохи краще - то з чим це пов'язуєте?

- За новини на Першому каналі соромно. Мені подобається багато речей, які запустив Бенкендорф, ми у 2005-му про такі проекти могли лише мріяти. Але новини перетворилися на бойовий листок влади, до того ж досить нудний. В цій команді є чимало людей, із якими доводилося працювати, які знають, що таке працювати без цензури. Я не розумію, як вони можуть дозволяти поставити себе у таке принизливе становище. Найгірші показники балансу в новинах - цілком заслужена оцінка. На жаль... Саме це, до речі, і не дає мені повірити, що при цій владі суспільне мовлення можливе.

- Скажіть, чи подобається вам канал «1+1»? Як ви оцінюєте зміни, які впроваджує Олександр Ткаченко? І чи дивитеся ви цей канал?

- По «1+1» у мене картини цілісної немає. Є цікаві проекти. Інколи прострілює смілива позиція - як, наприклад, із прибалтійським фільмом про Гітлера і Сталіна у квітні. Новини, звичайно, дратують жовтизною - це не мій формат. Був приємно здивований висвітленням Дня Перемоги - і 9.05, і в тижневику.

- Що робити з українським інтернетом? Адже саме він наразі є єдиними майданчиком свободи слова і справжніх цінностей громадянського суспільства.

- Як каже Вася Самохвалов, інтернет - це висота, якої ми не маємо права здати. Що важливо: 1) не давати владі запустити руки в регулювання інтернету; 2) прискорювати зростання числа користувачів інтернету. Ми зробили посильний внесок у це: в новому Законі «Про інформацію», який реєстрували Бондаренко, Ландік і Стець, легалізували журналістів інтернет-видань. Для більшості українських політиків інтернет - це все ще такий великий комп'ютер, у якого є своя кнопка «Вкл». Але зміни колосальні. Будемо брати приклад із Естонії.

«Олена Бондаренко - людина самостійна»

- Здравствуйте. Посетите ли вы в этом году журналистскую весну в Институте журналистики?

- Хотілось би. Хоча багатьох своїх однокурсників я часто бачу і «в мирний час».

- Назвіть журналістів, із якими ви вчилися. З ким із них ви товаришуєте досі?

- В Інституті в нас був зоряний курс. І дуже телевізійний. Самохвалов, Мжельський, Таран, Мацюцька, Синчак, Піддубний, Бутирський, Оненко і ще багато-багато-багато. Якось вдало потрапили у хвилю, коли канали росли,як гриби. Інститут дав дуже рідних і душевних людей. Досі зустрічаємося, і дуже душевно. Знімати і писати в Інституті не навчили, але дух там був дуже правильний, а це в професії безцінне.

- Ви вже член партії чи досі позапартійний? Чи плануєте балотуватися до наступного складу парламенту? А правда, що ви плануєте стати Президентом? У вас така шикарна біографія! Це вам не липові проффесори...

- Позапартійний. До наступного парламенту балотуватися планую, але перед тим ще є чимало роботи в цій Раді: я не вважаю, що треба сидіти склавши руки до осені-2012; навіть при всьому тому, що нині Раду перетворюють на штампувальний апарат. Про президентство подумаю пізніше.

- Наскільки самостійна в своїх діях Олена Бондаренко?

- Олена Бондаренко - людина самостійна. Я бачив її в ситуаціях, де вона йшла в розріз із генеральною лінією. А така риса в нинішній політиці варта поваги. Ми категорично розходимося по масі позицій - щодо квот на національний продукт, щодо громадянського суспільства, щодо «Стоп цензурі», але це не заважає нам чути одне одного. Її велика заслуга в тому, що нині наш комітет, у якому влада має більшість, працює чітко і в інтересах свободи слова. Людські якості обговорювати не хочу.

- А що ви думаєте про те, що Мартинюк вхопив за горло Ляшка? І як ви дивитеся на те, до речі, що Ляшко вирішив не подавати на Мартинюка за це до суду? І на те, що Мартинюк постійно обзиває всіх молодших за себе депутатів «молодой ещё»?

- Мартинюк із Ляшком погіршили картину деградуючої Ради.

- Ваше особисте ставлення до Стеців-Каравіциной-Герман?

- Герман мені шкода: мені здається, вона поки не реалізувала себе в Адміністрації Президента. По роботі ми фактично не перетинаємося.

- Андрію, чим тепер займається ваш батько, Віталій Шевченко?

- Батько розбирає архіви і видає книжки. За останній рік, здається, видав уже з десяток. Спробую сказати не лише як син, а і як журналіст і депутат: і в Нацраді, і в парламенті його дуже бракує - з його досвідом, знаннями і вмінням працювати з людьми. Для мене - колосальний приклад і джерело натхнення.

- Чи задоволені ви роботою нової Нацради?

- Роботою нової Нацради не задоволений. Вони абсолютно провалили тестову для них історію - з повторним конкурсом на частоти ТВі та 5-го каналу. Говоритиму про це завтра (20 травня-ред.) в залі. З самого ранку Рада слухатиме звіт Нацради. До речі, вперше за 5 років.

- А у вас не виникало бажання виїхати з України назавжди?

- Їхати з країни не планую і вам не раджу :). В нас у сім'ї так сталося, що і я, і моя дружина ще в школі довго вчилися за кордоном: я у США, Аня у Франції. Повірте, року за кордоном достатньо, щоб дуже чітко розібратися для себе, де ти хочеш жити, що добре там, а що - тут. Моя формула українського успіху: бути таким, щоб мати гідну роботу в будь-якій країні світу, але зробити так, щоб реалізувати себе вдома. Всім, кого навідує чемоданний настрій, скажу просто: немає більшого щастя, ніж реалізуватися вдома, у своїй країні, де тобою пишатимуться батьки, де з тобою по життю йдуть твої друзі.

- Читала ваше інтерв'ю, в якому ви захоплюєтеся львів'янками. Але ж ваша дружина з Києва? Це її не бентежить?

- Захоплення львів'янками незмірно мале поруч із найбільшим захопленням мого життя, яким є моя дружина. І вона про це знає.

- Наостанок про країну: опускати руки не варто, у 80-х комуністичний режим здавався всемогутнім і вічним, а потім розсипався, як картковий будиночок. Журналістика не приречена, як це нам часто кажуть: як і в усі часи, зі своєю совістю кожен говорить сам-на-сам.