Вибори в Україні на рівні Африки

Офіційний результат першого туру виборів президента України стане відомий тільки до кінця тижня.

Так само, як в Україні, вручну голоси рахують тільки в країнах СНД, Африки і середньої Азії.

Про це пише видання «Дело».

Рядовий естонець входить в Інтернет, заходить на сайт місцевого Центрвиборчкому, вводить свій особистий ідентифікаційний номер і голосує за свого кандидата, не виходячи з дому. При цьому він може зробити це за тиждень до виборів і при бажанні в день голосування може обрати іншого кандидата. Українці ж по-старому пробираються крізь замети на виборчі ділянки, а держава і кандидати оплачують кожному працівникові виборчої комісії по 800 грн за безсонну ніч ручного підрахунку голосів.

Розвинені країни, колишні радянські республіки Росія, Білорусь і Казахстан, і навіть Індія з Венесуелою давно перейшли на електронну систему виборів, що дозволяє «на льоту» підраховувати голоси виборців, при цьому автоматично відсіваючи некоректно заповнені бюлетені. У результаті результати стають відомі через декілька митей після того, як проголосував останній виборець, а вірогідність фальсифікацій, зокрема «каруселей» і вкидання бюлетенів, зведена до мінімуму. Найпримітивнішою системою є електронний підрахунок голосів за допомогою оптичного сканера — бюлетень, що опускається в урну, сканується, апарат запам'ятовує результат і передає його в Центрвиборчком. Дана система повсюдно використовується в більшості розвинених країн світу.

«Якби у нас була така система, то вже у вісім годин вечора ми б знали результат голосування», — розповідає заступник голови Секретаріату президента, екс-глава Комітету виборців України Ігор Попов. Ця система вважається найменше витратною і найбільш практичною.

«Такий сканер коштує $250-350. На кожну дільницю можна поставити по одній машині. Для порівняння, за звичайну урну для голосування у нас платили по $100», — продовжує він.

Широко використовуються, зокрема на місцевих виборах в декількох регіонах Росії в 2009 році, і апарати для електронного голосування touchscreen (схожий на платіжний термінал для поповнення рахунку мобільного зв'язку). Така система вже 10 років функціонує в Бельгії. Проте ця система дорожча, ніж оптичні сканери, — за один апарат touchscreen потрібно буде заплатити близько $400, а на кожну дільницю їх знадобиться 3-5 штук.

«Для України необхідно буде купити близько 100 тис. таких машин (в Україні працює 33,6 тис. виборчих дільниць). Все це обійдеться у близько $40 млн.», — підрахував Попов. Набагато більшу суму заплатили в 2000 році США. На організацію системи електронного голосування вони витратили $3,8 млрд. Важливим моментом є той факт, що вся апаратура для електронного голосування — багатократного використання, а не купується, як урни для голосування, під кожні вибори. Крім того, під час кожних виборів лише на друк бюлетенів витрачається 100 млн. грн.

«Якщо врахувати, що вибори у нас проходять практично щороку, впровадження електронної системи голосування окупиться впродовж двох виборчих кампаній», — констатує начальник управління інформатизаційної системи ЦВК Валерій Стриганов.

Найбільш «просунуті» країни — Австралія, Канада, Естонія, США, Швейцарія — практикують на виборах голосування за допомогою Інтернету і SMS. Зроблено це багато в чому для того, щоб привернути на вибори молодь. Для електронного голосування через Інтернет або SMS виборець одержує ідентифікаційну карту, яка функціонує за принципом «відкритого» і «закритого» ключів. Виборець реєструється на сайті за допомогою виданого йому ЦВК «відкритого» ключа. Результат же голосування шифрується унікальним для кожного виборця «закритим» ключем, який не дозволяє прослідкувати, хто і за кого проголосував.

Віддають перевагу ручному підрахунку голосів тільки в Нігерії, Зімбабве, Киргизії, Узбекистані та інших країнах третього світу. Чому ж український уряд ніяк не зважиться на перехід до електронного голосування, якщо воно настільки вигідне і економне? Формальним приводом є той факт, що Україна сильно відстає від інших країн світу в технологічному процесі.

«Спочатку наших людей потрібно привчити до Інтернету (ним користуються тільки близько 22% всього населення України), і лише потім дати їм можливість голосувати», — пояснює позицію представників влади Ігор Попов.

Експерти запевняють, що ввести систему не складе труднощів. Технічно це питання реалізовується швидко. За півроку можна розробити програмне забезпечення і протестувати його. Причому своє програмне забезпечення зробити простіше і вигідніше, ніж купувати вже існуючі зарубіжні аналоги і адаптувати до вітчизняних реалій.

Насправді питання полягає в тому, що владі вигідна існуюча система, адже вона дозволяє маніпулювати результатами виборів в ту або іншу сторону. Ніхто не збирається піднімати питання переходу до електронного голосування. Тому що на наших виборах зручно фальсифікувати — кажуть в неофіційних бесідах представники влади.

«На цих виборах використовуються різноманітні технології порушень, а щоб їх уникнути необхідна саме електронна система голосування», — акцентує кандидат на посаду президента Людмила Супрун. Застосування IT-технологій зводить можливість маніпуляцій з бюлетенями на виборах до мінімуму, за всю історію були всього два випадки, коли були допущені фальсифікації під час електронного голосування, і то вони були незначними.