СДПУ-БЮТ: об'єднані

У Юлії Тимошенко давні стосунки з соціал-демократією. Нагадаємо, що і лазаренківська “Громада” (куди входила Ю.Тимошенко) часто ідентифікувала себе з ідеологією української соціал-демократії, і суб’єктом створення нинішнього Блоку Юлії Тимошенко виступає Українська соціал-демократична партія.

У самому цьому факті нічого, що підлягає осуду, немає – якби не одна обставина: у своїх робочих стосунках із соціал-демократами Тимошенко надто часто обирає тих, що "об’єднані".

І йдеться не тільки про журналістські повідомлення про зв’язки Тимошенко і Медведчука, Тимошенко і Шуфрича, і навіть не тільки про активність у оточенні Тимошенко людей на кшталт Губського. Усьому цьому піарщики БЮТ познаходили пояснення, які "хавають" прихильники цієї політичної сили (хоча пояснення ці не спростовують головного: залежність прем’єра від людей, які надто сильно асоціюються із найтемнішими сторінками історії попереднього політичного режиму).

Однак входження в партійну систему БЮТ представників СДПУ(о) нині активізується, і це викликає дуже змішані почуття.

Хоча б тому, що СДПУ(о), попри назву, від 1998 року ніколи не сприймалася як партійна організація власне соціал-демократів. Свого часу Олександр Мороз (який нині збирається координувати з СДПУ(о) свою діяльність) дуже точно сказав, що СДПУ(о) подібна до морських свинок: як морські свинки не мають нічого спільного з морем і свинями, так СДПУ(о) не має нічого спільного ні з соціалізмом, ні з демократією.

СДПУ(о) більше асоціюється з олігархічною групою Медведчука-Суркіса, яка, володіючи промисловим, банківським та медіаресурсом, робила спроби узурпації влади в Україні. При тому ці спроби характеризувалися особливим почерком, особливим стилем, який не знав жодних моральних комплексів. І не всі іще забули, що між лідерами БЮТ і СДПУ(о) – давня “любов”.

Щоправда, були в цих стосунках і темні плями. Довгий час “київська сімка” на чолі з Суркісом-Медведчуком вважала винною не лише Віктора Ющенка, а й Юлію Тимошенко у втраті надприбутків після наведення порядку на енергоринку урядом Ющенка у 1999-2000 роках.

Вважається, що саме за діяльність на посаді віце-прем’єр-міністра з енергетичних питань в уряді Ющенка клан Медведчука-Суркіса спровокував арешт чоловіка Юлії Тимошенко, а пізніше – відомий арешт самої Юлії Тимошенко. У 2002 році виборча парламентська кампанія БЮТ також йшла великою мірою під знаком необхідності врятувати Юлю від зловісного Медведчука.

Пізніше, під час відомого скандалу про підкуп суддів Юлією Тимошенко через посередництво Володимира Боровка, остання звинувачувала Медведчука в організації провокації.

Однак у політиці немає постійних ворогів – є лише постійні інтереси. І от, не дивлячись на усі попередні розбіжності, вже з 2005 року колишні “соціал-демократи (об’єднані)” активно входять до БЮТівської еліти. Зокрема, на службу в БЮТ перейшов один з членів “київської сімки” Богдан Губський, фігура вищою мірою одіозна. Хоча б тому, що саме Губський був творцем відомої київської піраміди “Омета ХХІ століття”, від якої постраждали тисячі киян. Сьогодні Губського називають власником київської і підкиївської землі, оскільки колишній адепт Медведчука “звихнувся” на накопиченні її гектарів. Тим не менше, незважаючи на значну роль у прийнятті рішень в БЮТ, Богдан Губський і далі, як стверджують наші джерела, підтримує дружні стосунки з Віктором Медведчуком.

Ще одним представником СДПУ(о), якого пов’язують із верхівкою БЮТ, є Олександр Грановський. За повідомленнями ЗМІ, у 2005 році Тимошенко особисто просила Луценка про закриття кримінальних справ проти Грановського (щодо нецільового використання грошових коштів, призначених на реконструкцію «Артеку»). Саме Олександра Грановського Юлія Володимирівна лобіювала на посаду міністра архітектури та будівництва у 2006 році. Тому уряду не судилося буди призначеним, тож і Олександр Грановський не сів у міністерське крісло.

У 2005 році спалахнув скандал, пов’язаний із грошима, які давав на президентські вибори Борис Березовський. І у цьому скандалі Юлію Тимошенко активно захищав Леонід Кравчук, ще один лідер СДПУ(о). У підсумку всі звинувачення пролунали на адресу «любих друзів».

Ми не говоримо тут про Нестора Шуфрича. Цей випадок нетиповий і він підпадає під категорію інших, аніж політичні чи економічні відносини. З цього приводу дуже влучно висловився Михайло Бродський, говорячи про ступінь входження в середовище Ю.Тимошенко: “Туди, де був допущений я, це — останнє коло. Ближче хіба що сім’я — мама, тітка, донька. Ну ще Шуфрич”.

Правда, є думка, що така близькість Шуфрича до Тимошенко не означає рівноправності стосунків; скажімо, автор був свідком, як охорона Ю.Тимошенко називала Нестора Шуфрича “офіціантом“. Дослівно: «Мамы» (так охоронці називають Ю.Тимошенко – Авт.) еще нет, но “официант” уже прибыл». Тим не менше, зв’язка Тимошенко-Шуфрич є настільки сильною, що, за твердженням окремих осіб із середовища Андрія Клюєва, у Партії регіонів Н.Шуфрича сприймають як такого, що “схильний до переходу в БЮТ”.

І це лише найбільш рельєфні приклади переходу в БЮТ знакових “есдеків”. Дрібніших за калібром перебіжчиків у БЮТ з СДПУ(о) значно більше – О.Абдулін, Є.Сігал, Є.Суслов та інші, кожен із яких вартий окремого епосу, однак чемно розташувалися в прохідній частині списку БЮТ і відповідають за важливі сектори діяльності Блоку. Але ніхто не очікував, що до цієї когорти долучиться і сам Віктор Медведчук.

ЗМІ неодноразово в останній місяць згадували про участь Віктора Медведчука у переговорному процесі Ю.Тимошенко з російськими владними елітами. Підтвердив це і екс-бютівець Михайло Бродський, відповідаючи на питання “Газети по-українськи” щодо переходу колишніх “есдеків” у БЮТ: “Медведчук перейшов. Він уже багато років дає Тимошенко поради”. Бродський як політик може подобатись або ні, але у правдивості його висловлювань досі ніхто не зміг засумніватися. Нагадаємо, що перші звинувачення на адресу згадуваних вище «любих друзів» оголосив саме Бродський. І жодних спростувань від фігурантів того скандалу так і не пролунало.

Характерно, що репліку Бродського жоден представник БЮТу не заперечив, а тим більше оскаржив у суді. Справжньою сенсацією лютого 2008 року може стати інформація одного високопосадовця з МЗС про те, що Юлія Тимошенко зверталася до Президента Ющенка з проханням призначити Віктора Медведчука ... послом України в Російській Федерації. Мовляв, московські зв’язки Медведчука допоможуть розв’язати низку російсько-українських проблем. Нібито з цього приводу було доручення МЗС опрацювати дану пропозицію. Звичайно, від Президента Ющенка годі очікувати такого рішення, але сама постановка питання дає відповідь, хто сьогодні “друзі Тимошенко”.

Невипадково все частіше в середовищі партійців “Батьківщини”, попри панічний страх перед внутрішньою службою безпеки Блоку Юлії Тимошенко імені Кожем’якіна, відчутне незадоволення інкорпорацією в Блок Юлії Тимошенко представників Соціал-демократичної партії України (об’єднаної). Але малоймовірно, що для Юлії Тимошенко це аргумент.

Проте у БЮТ не лише старі партійці-регіонали висловлюють своє незадоволення. Серед антагоністів є й ті, чия позиція дуже важлива для Тимошенко, скажімо, Голова Верховного суду України Василь Онопенко. Нагадаємо, що саме екс-міністр юстиції Онопенко після тривалої боротьби з “групою Юрія Буздугана” став засновником СДПУ(о), до якої ввійшов тоді і Медведчук. Виборчу кампанію СДПУ(о) на виборах 1998 року профінансувала “київська сімка” і “примкнулий” до них Ігор Плужніков, але це дорого вартувало для Василя Онопенка: вже з кінця 1996 року його поступово витісняє з партії група Медведчука-Суркіса. У першій “п’ятірці” об’єднаних соціал-демократів (за рекламним роликом партії цю п’ятірку часто називали “командой молодості нашей”) лідер партії Онопенко був посунутий на третє місце. Після парламентських виборів 1998 року Василь Онопенко був брутальним чином (у прямому значенні цього слова) виштовханий з партії бойовиками Суркіса.

Тому й не дивно, що новий курс партійного будівництва, запропонований Тимошенко, у Онопенка викликає дуже сильний внутрішній протест. Поки що цей лише внутрішній...