Замок Черновецького став мертвою зоною

ЧОРТОПОЛОХ ПІСЛЯ БАНКІРА

Ось уже 15 років у селі Хлепча бовваніє самотньою пусткою величезний замок Леоніда Черновецького. Ви не зустрінете тут жодної живої душі. Ніби все вимерло на цьому шматку землі, провалилося в якусь безодню, а відтак не лишилося жодної зачіпки, щоб можна було сказати: ось тут, у цих покоях мешкало й відпочивало панство, а ось на цих клумбах доглядали дивнії квіти садівники, а ген там, у ставочку плавали золоті рибки...

На безлюдному подвір’ї хоч вовком-сіроманцем вий. А що вже бур’янів тут насіялося й пророслося, що чортоплоху випнулося, то і в найглухішому закутку такого не зобачити. Блекота аж навшпиньки стає, щоб завоювати побільше території. І дурман настовбурчився колючими плодами, приготувавшись порозсипати довкола отруйне насіння. А на межі бузина переплелася з бур’янами й торішнім бадиллям, утворивши неприступні хащі.

Так виглядав замок у 1997 році.../фото Сергій Старостенко

Хоч цей замок і височіє на пагорбі, але закрадається думка, що його скоро можуть поглинути дикі хащі, які вже щільно обступили будівлю з парадного входу й підступно беруть у свої кліщі. Усе ближче підкочується до замкових стін довколишня глибока яруга, а місцями борозенки з допомогою дощової води вже прорвалися за сітчасту огорожу й плюндрують подвір’я.

Швидкоплинний час невпинно роз’їдає маєток (творіння людських рук), підточує його, мов шкідливий шашіль. І цього не можна не помітити. Ген на верхотурі замку похилилася маленька вежа, почорніла віконна "столярка"... Нема господаря, нема.

Нагадаємо: мова не про тридев’яте царство, а про мальовниче село Хлепча Васильківського району, що розкинулся поблизу Києва.

А в цьому Хлепча, як і скрізь, є влада. Отож, кореспондент "Оглядача" вирішив поцікавитися в голови Великосолтанівської сільської Ради (сюди територіально відноситься Хлепча) Віри Михайлівни Григоренко загадковою історією маєтку Черновецького. А ще дуже хотілося б дізнатися, як реагує влада на те, що ось уже протягом 15 років ніхто не обробляє земельну ділянку (майже гектар!), яка закріплена за цим палацом. Колись родюча земля стала тепер мертвою зоною!

Як відомо, пан Черновецький давно проживає у стольному граді. І нині дуже полюбляє хвалитися своєю турботою про жителів міста. Ось одне з його вельми цікавих висловлювань: "Хочу запевнити кожного киянина: лягаючи спати, я думаю не про те, як його пограбувати, а тільки про те, як поліпшити його життя…"

Бачте, мільйонер вже суттєво "поліпшив" життя селян Хлепча, а тепер влаштовує рай та благоденство для киян. Тільки ось кияни добре знають ціну "райському життю" від Черновецького. Вони щодня чують про земельний "дерибан", бачать, як хвацько ділять на свій лад столицю різні спритники…

– Починаючи з 1997 року, я жодної живої душі не бачила у замку Черновецького, – говорить голова сільради Віра Григоренко. – Колись у нас проводили перепис населення, а відтак уповноважені особи завітали й до цього будинку. Однак їм не відчинили двері. На той час власниками замку були газпромівці.

Чому господарі не обробляють землю? На це Віра Михайлівна лише розводить руками. Мовляв, приватна власність. А що стосується земельного податку, то господарі замку його щорічно сплачують – скажімо, 2006 року внесли до державної каси 27 гривень 82 копійки.

Добре, а на якій підставі було виділено земельну ділянку мільйонерові Черновецькому? На це питання, втім як і на інші, відповіді немає. Сільська влада апелює до своїх попередників, до колишнього радгоспного начальства, яке розпоряджалося полями. Голова сільради бідкалася, що з плином часу відшукати документи неможливо, хіба що в районному архіві знайдеться якийсь папірець.

СЕЛЯНСЬКУ ЗЕМЛЮ – МІЛЬЙОНЕРОВІ!

Між іншим, в попередніх публікаціях "Оглядач" вже розповідав, що 1993 року замок Черновецького випнувся на повен зріст без жодних документів. Він вразив місцевих жителів своїми розмірами, дивовижними, як на той час, архітектурними формами; люди були приголомшені тим, що мільйонер Черновецький, не зробивши жодного внеску в соціальний розвиток села, раптом затесався в дачники й прихопив чималий шмат території по вулиці Косіора, 20. Таке ось щастя привалило цьому бізнесменові.

Тільки ось чому подібне щастячко і по сей день обходить десятою дорогою десятки сімей села Хлепча, які здавна мріють одержати смужечку землі для будівництва? Автору цих рядків називали прізвища безземельних селян, це – Котляр, Турчин, Сікера... Їм поки що нічого "не світить" (бо вони ж – не з банкірського роду-племені).

– В нашій окрузі вільних земель (щоб можна було людям дати) абсолютно немає, – категорично запевняє голова сільради.

Зате на колишній землі Черновецького чортополох росте. Банкір показав, як треба "господарювати" на селянській землі. Добряче показав.

...а так виглядає нині

Сьогодні мер Черновецький, даючи відкоша опонентам, виставляє себе на публіці вправним та чесним господарником. Ось послухайте, як він співає: "…Ображаючи мене, називаючи дерибанщиком чи ще якось, хай хтось із них наведе хоча б один приклад того, що я поводжуся нескромно і вирішую свої проблеми…"

Хлепчанські селяни добре знають, що таке "скромність" Черновецького. Вони розповідають, що на початку 90-х для підлеглих Черновецького з СП "Комерційні системи" концерну "Правекс" у Хлепча, зокрема на вулиці Косіора, було розбито шість ділянок (на той час одній людині гектар землі під забудову ніхто не насмілився б дати) приблизно по 15 соток. А потім якимось дивним чином ці земельні шматки стали одним цілим (їх було об’єднано) і згодом вони опинилися під п’ятою та повним контролем особисто Черновецького, який на цій території вирішив посадити великий замок. І посадив...

Розміри замку Черновецького – 20 на 30 метрів, висота – 26 метрів. Загальна площа – 1 990 квадратних метрів, а житлова – 648 квадратів. Чотири поверхи, плюс мансарда, плюс вежі, плюс підземні гаражі... На території маєтку збудовано водонапірну башту, господарський, технічний блоки.

РОЗТОПТАЛИ АВТОРСЬКЕ ПРАВО

Проект замку для Черновецького розробив архітектор Борис Писаренко, який до речі, здійснював авторський нагляд за цим будівництвом, був тут і виконробом, і постачальником матеріалів, себто довіреною особою пана Черновецького.

Про те, що цей об’єкт вельми особливий, говорить такий факт: Борис Писаренко має Свідоцтво про державну реєстрацію права автора на твір за № 496. А твір № 496 – це замок Черновецького.

Словом, архітектурна перлинка у селі Хлепча є інтелектуальною власністю Бориса Писаренка. І це, звичайно, дуже не сподобалося Черновецькому.

Починаючи з 1995 року, замок переходить з рук в руки. Його купують і перепродують. Однак ще раз запримітимо важливу деталь: тут ніхто не проживає. Ну, ніби заморочено. Ніби зла бабця пошептала.

Архітектор Писаренко висловлює припущення, що Черновецький не мав

наміру проживати в хлепчанському маєтку. Просто будинок був потрібен для того, щоб заробити на його продажу гарні грошики.

Вперше замок було виставлено на продаж в 1995 році. І зробив це його господар – Леонід Черновецький. Втім, жодного оголошення про це Леонід Михайлович не розміщував у газетах, не афішував цю комерційну справу на телебаченні. Він якось відшукав представників російського "Газпрому" й конфіденційно домовився з ними щодо продажу свого супермаєтку в селі Хлепча.

Є версія, що знайомство мільйонера Черновецького з газовими магнатами було аж ніяк не випадковим. Як йдеться в деяких публікаціях, свого часу господар імперії "Правекс" мав певну дотичність до газового бізнесу. Звідтіля й ноги ростуть?

Хотілося б знати, чи відповідає дійсності інформація про те, що 1995 року Черновецький продав газпромівцям свій замок у Хлепча за півтора мільйона доларів? У якій валюті проводилися розрахунки? Чи сплатив Черновецький податок з цієї комерційної операції?

За даними, які роздобув "Оглядач", газпромівці вважалися господарями замку з 1995-го по 2006-й роки.

В селі Хлепча ходили розмови про те, що нові хазаї придбали палац для своєї резиденції. Подейкували, що тут облаштують чи то заміський будинок для прийомів, чи то шикарний готель.

Але вже тоді дехто дивувася з цієї панської забаганки. Мовляв, хіба ж круті бізнесмени облаштовують офіси в глухому селі, за 40 кілометрів од Києва? Темна справа, ой, темна, перемовлялися між собою сільські дядьки. Пани, мабуть, тишком-нишком після продажу "хатинки" поділили грошики, та й поготів.

Цікаво, чи знав тодішній керманич "Газпрому" Рем Вяхірєв про те, що у Києві його підлеглі утнули такий номер з купівлею недобудованого замку?

Протягом одинадцяти років "Газпром" – багатюща органцізація! – чомусь не спромігся довести до ладу замок по вулиці Косіора, 20. Хоч спочатку газовики мали конкретні плани щодо цього хлепчанського маєтку. Розповідає архітектор Борис Писаренко:

– Вперше з газпромівцями я зустрівся в селі Хлепча. Сюди, до маєтку Черновецького приїхала ватага начальників – чоловік десять. Вяхірєва серед них не було. Кілька разів обійшли вони замок, заглянули до кожної шпарини, оглянули усі закутки. І залишилися задоволеними. А мені все невтямки було: ну, навіщо їм оця "махіна"? Спитав. І відразу ж почув... Виявляється, газовикам потрібен був замок для того, щоб можна було приїхати сюди й добряче погуляти. Он воно що: панські розваги мались на оці. Глухий закуток тут. Ніхто не бачить, ніхто не чує, як забавляються багачі. "А облаштовувати в селі офіс компанії нема потреби",– сказано було мені й таке.

Через деякий час, під час розмови з одним із газпромівських начальників я почув від нього дивну фразу: "Мы имели несчастье купить этот дом".

В березні 2006 року газпромівці продали хлепчанський маєток. Його новим власником став один із жителів Києва, що мешкає на Оболоні.

Але й цього разу замкові не поталанило, оскільки він так і залишився недобудованим, повністю не викінченим.

Того ж року, в грудні 2006-го, палац опинився в інших руках – його придбав якийсь киянин. Добре обізнані джерела, оперуючи документами, стверджують, що цей чоловік виклав за маєток 1 мільйон 590 тисяч гривень.

Але ось яка комедія виходить: періодично змінюються господарі замку, однак доводити будинок до пуття ніхто не поспішає.

Ще одна комедія тут грається. Ми знаємо, що на замок, а точніше на комплекс заміського будинку в селі Хлепча розповсюджується авторське право. Бо саме Борис Писаренко 1997 року зареєстрував у відповідних інстанціях авторське право на твір архітектури – на хлепчанський замок.

А відтак, як стверджують правники, під час проведення усіх комерційних операцій з цією нерухомістю треба неодмінно враховувати авторське право архітектора Писаренка. Цього ніхто з колишніх та нинішніх власників маєтку й не думав робити. Отже, порушується закон.

І ось одного дня Борис Писаренко пішов у судовий бій – направив до тодішнього Московського районного суду Києва позовну заяву: "Про захист інтелектуальної власності, авторських прав та відшкодування збитків, заподіяних порушенням авторських прав". Відповідачем було визначено Леоніда Черновецького, а співвідповідачем – українське представництво "Газпрому". Сума позову склала – 419 216 гривень.

Як зазначає адвокат Бориса Писаренка Євген Нагорний, вже на початку розгляду цієї скандальної справи стало зрозуміло: на суд чиниться величезний тиск. Мета була одна: Черновецький не повинен програти… І судді старалися…

Далі буде.

Читайте також:

Як Черновецький хатинку собі будував

Як Черновецький хатинку собі будував (частина 2)

Як Черновецький хатинку собі будував (частина 3)

Як Черновецький хатинку собі будував (частина четверта)