Сестри Тельнюк: По обидва боки Сонця та Місяця

У їхніх піснях — джазові й блюзові інтонації, елементи музики «нью-ейдж». Не останню роль у цьому зіграв їхній досвід, який винесли з численних закордонних гастрольних подорожей. Можливо, тому вони й не інтегрувалися в шоу-бізнесові структури в Україні через недолугість і недосконалість останніх. Навіть роблячи певні кроки в цьому напрямку, залишають за собою право в будь-який момент «грюкнути дверима». Однак відчувають, що ситуація поліпшується, формується аудиторія, здатна сприймати інтелектуально-змістовну музику, що люди втомилися від порожніх поп-стандартів і вимагають чогось зовсім іншого. І це «інше» є в альбомі — «Жовта кульбаба».

Це «інше» полягає у відсутності «пози» і присутності «позиції» артистів, які дарують слухачеві справжні одкровення душевного самозаглиблення.

Ми зустрілися з Лесею та Галиною Тельнюк у редакції газети і поговорили про новий альбом, про їхнє життя і про речі, які стосуються кожного.

— Чим є для Вас новий альбом? Чи це свідчення повернення сестер Тельнюк на рідні терени, чи продовження еволюції Вашої творчості, чи несподіваний стрибок?

Галина: Альбом — продовження еволюції, ми працювали навіть у ті моменти, коли я була в Америці, а Леся залишалася в Україні. Ми писали пісні, влаштовували репетиції, використовуючи Інтернет. З іншого боку, кожна наша робота — то стрибок. Тому що саме існування сестер Тельнюк в Україні — це стрибок в очах тих, хто творить тут дешевий гламур, базарний ринок, шоу-бізнес, який тупіє, звіріє, вироджується. Сестри Тельнюк постійно повертаються, але тримають двері «напівпрочиненими». Таку долю ми собі обрали й щасливі від того. Хіба що стали гостріші, міцніші, жорсткіші. Наша внутрішня боротьба за себе пішла нам на користь.

— Якщо говорити про еволюційні стрибки, то не можна не згадати такого попереднього стрибка, як Ваша вистава «У.Б.Н.» («Український буржуазний націоналіст»). Усі пам’ятають величезний резонанс, який викликала вистава і пісні до неї, що там і прозвучали.

Леся: П’єсу «У.Б.Н.» написала Галя. Вистава відбулася завдяки прекрасній грі Федора Стригуна, Таїсії Литвиненко й усього акторського складу театру ім. М. Заньковецької. У тому, що п’єсу взялися грати, велика заслуга Федора Михайловича Стригуна, адже він розумів, наскільки це небезпечна справа. Він відчув, що «У.Б.Н.» — крик душі, що неможливо мовчати, неможливо миритися з брехнею…

Галина: Театр ім. М. Заньковецької поставився до п’єси не формально. Не йшлося про те, щоб вийти і відчитати текст. Разом з акторами ми не знали, як має закінчуватися вистава. Вона залишилася з «відкритим фіналом». Словесний каркас п’єси постійно доповнювався новими нюансами, вона набувала нових форм. Під час Помаранчевої революції п’єса була присвячена Ющенку, вона відповідала подіям, які відбувалися на Майдані. Ми з акторами почувалися такими собі романтиками, що здійснюють театральну революцію. Ми кинулися у виставу як у полум’я. Серед нас не було прагматиків, які б могли все розрахувати наперед із комерційного погляду. Ми могли б зробити «У.Б.Н.»-2, «У.Б.Н.»-3… Могли б «пробити» одну з партій і підігнати п’єсу «під партію». Коли тепер у мене запитують про продовження «У.Б.Н.», я відповідаю так: «У.Б.Н.»-2 буде тоді, коли з’явиться можливість виступити так само незалежно, як тоді. Коли буде команда людей, готових до бою. Тому що справді було страшно везти п’єсу в Київ… Коли перед виїздом хтось дзвонить водієві й розказує, що в автомобілі вибухівка і що ми не доїдемо до Києва, два актори відмовилися їхати. Але все одно ми робили справу, в яку вірили. І ми були не самі. Відчували підтримку, отримали колосальний резонанс у країні. Потім пережили стадію якогось внутрішнього спустошення. І я як досвідчений «революціонер» чудово розумію людей, які відчувають розчарування після Майдану. Собі і їм кажу: треба тверезо дивитися на речі, які відбуваються.

— Як складалася доля сестер Тельнюк після «У.Б.Н.»?

Галина: Ми поїхали в Канаду й Америку, де мали кілька великих гастрольних турів. Нам вдалося здійснити давню мрію: поставити й показати справжнє мультимедійне дійство, в якому змішані музика, поезія, відео і картини, написані художником спеціально на кожну з наших пісень. Ми хочемо це шоу втілити і в Україні, але на той момент для нас було дешевше здійснити це в Канаді й Америці. Ми працювали і для нашої діаспори, і для англомовної публіки, яка отримувала спеціальні програмки англійською мовою.

— Які міста Ви об’їздили зі своїм мультимедійним концертом, які враження отримали?

Галина: Це Нью-Йорк, Чикаґо, Хартфорд, Торонто, Філадельфія, Монреаль, Сан-Франциско, Лос-Анджелес, Сан-Дієго, були у Айові… Поки ми їздили, наш художник активно малював. Він робив по чотири-п’ять картин на кожну пісню. Це Ігор Поліщук, львів’янин, який мешкає в Канаді, він знає нашу музику. Ми випадково зустрілися в Канаді, й ось таке цікаве продовження мала ця зустріч. За період подорожей і зупинок утворився новий альбом «Жовта кульбаба». Щодо вражень. Ми зрозуміли одну просту річ: англомовні слухачі сприймали нас емоційно, щиро. Не знаючи української, вони чітко сприймали дух музики, її зміст.

Леся: Нині паралельно йде робота відразу над двома альбома.Перший: аранжувальником якого є наш давній друг Олександр Мельник. Це дуже цікава робота. Там задіяно симфонічний оркестр, нові форми й нові звуки, хори. Ідея Другого виникла під час останнього туру Західною Україною у Івана Небесного (знаного у музичних колах композитора та аранжувальника). Співпраця набула несподіваної і довгоочікуваної фарби, яка дасть можливість спілкуватися не лише зі своїм слухачем, але й з усім світом, - принаймні розширить ті межі відстороненості в яких до сьогодні працювали Сестри Тельнюк.

— Порівняно з попередніми роботами (а це «Тиша і рім», «Мить», «Жар-птиці»), чим відрізнятиметься новий альбом?

Галина: Насамперед тим, що він має виразно-інтимний характер. Усі вірші йдуть із посвятами близьким і рідним. «Жовта кульбаба» — інтимний сімейний альбом.

Леся: В альбомі ми говоримо від першої особи, відкриваємо себе світові. Там є два пісні на вірші нашого батька — Станіслава Тельнюка, решта пісень — на вірші Галини і мої. Фактично це альбом Тельнюків, які присвячують його своїм рідним і близьким за духом людям.

— Знаю, що тур Західною Україною був вдалим. Чи не думали Ви про живу презентацію нового матеріалу у інших містах, про серію живих концертів?

Леся: Зараз плануємо промоційний тур «Жовта кульбаба». Перший концерт відбудеться в середині липня у Дніпропетровську. Далі — Донецьк, Харків, Полтава, Одесса.

Олександр Євтушенко