НУНС: ні Україні, ні собі

Чільне місце в нашій політичній кунсткамері посідає Народний Союз "Наша Україна", який після чергової зміни формату йде на вибори під назвою "Наша Україна" – "Народна Самооборона". Аналіз цього гібриду доцільно почати з його назви: маємо "мегаблок демократичних сил "Наша Україна" – "Народна Самооборона". У цьому зв’язку відразу виникають три питання.

По-перше, чому "мегаблок"? Тому що об’єдналося аж десять політичних сил? Так тоді гіпотетичний союз, наприклад, Всеукраїнської партії народної довіри, Партії „Зелена планета”, Партії пенсіонерів України та кількох десятків їм подібних, буде мати не менше право називати себе не те що мега-, а навіть гіга- чи тераблоком. Рейтинг НУНС зараз на рівні 16-18 відсотків. Поділивши на 10 учасників блоку, маємо середню підтримку меншу, ніж два відсотки. Потужним блок таких-от партій назвати важко. Якщо "Наша Україна" хотіла створити справді сильний мегаблок, то треба було б вести переговори не з Європейською партією України чи Партією захисників Вітчизни, а з БЮТом чи Партією регіонів.

По-друге, чому постійно підкреслюється, що об’єднуються саме демократичні сили? Цей тиск на підсвідомість виборця має метою змусити його повірити, що всі сили поза межами блоку – далеко не такі демократичні, що є цілком очевидною маніпуляцією.

І, нарешті, найголовніше питання, яке хвилює мене ще з часу створення Луценком свого дітища, – чому "Самооборона"? Організації з такими назвами більш характерні для суспільств з вируючими громадянськими конфліктами. Наразі в Україні про такий конфлікт підстав говорити немає. Доречно тут буде згадати слова засновника автентичної самооборони (УНСО) Дмитра Корчинського: "Я був у розпачі: страйк, повстання, революція залишилися у мріях. Проте віднині існувала УНСО і для неї необхідно було знайти якусь війну". Думається, Луценко теж міг би підписатися під ними. І якщо НУНС програє вибори, то він обов’язково знайде привід для не здійсненого навесні "походу" на Київ, адже треба ж буде якось реалізовувати свій революційний темперамент.

Перша десятка блоку яскраво ілюструє той хаос, який завжди був притаманний "Нашій Україні", і, здається, закладений у самій її суті. Кого тут тільки немає: і екс-банкір Арсеній Яценюк, і екс-ведуча програми про всілякі жахи "Без табу" Ольга Герасим’юк, і професійний функціонер-апаратчик Віктор Балога, і підозрюваний у контрабанді легких наркотиків атвор та ведучий "Закритої зони" Володимир Ар’єв. У блоці НУНС поєднано непоєднуване (або, як сказав би Іван Плющ, "впихнуто невпихуєме"): правий націоналізм і лівий популізм, із значним переважанням останнього. У першій десятці немає жодного правого політика, та й у самих заявах лідерів блоку чітко прослідковується тенденція на пріорітет соціальних питань над національними. У майбутньому це може призвести до виходу з нього Народного Руху чи "Собору" і розвалу НУНС.

Мабуть, усвідомлюючи цю небезпеку, голова штабу Балога й представив громадськості принципово нову інформаційну політику. На відміну від попередньої виборчої кампанії, коли кожен "нашоукраїнець" говорив те, що хотів, на ці вибори НУНС виділила кілька "спікерів", які й представлятимуть блок публічно в єдиному дусі. Іншою тактичною новацією є залучення губернаторів до праці з населенням. Йдеться, звичайно, не про фальсифікації, а про активну "роз’яснювальну роботу"… Крім того, НУНС намагається позбутися деяких одіозних фігур, які були прекрасними мішенями для критики. Олексія Івченко вже вдалося відговорити не йти на вибори, на черзі – Петро Порошенко.

Але всі ці кроки будуть безрезультатними, якщо реклама блоку буде такою ж інертною, як досі. Фактично, штабісти НУНС не придумали жодного нового гасла, хоча б на зразок минулорічного "Не зрадь Майдан!". По телебаченню повторюються стандартні обіцянки підняти соціальні виплати, боротися з "бандитами" та провести реформи(?). Безумовно, країна вимагає змін, але чи мають уявлення про ці зміни самі учасники блоку?

Наша Україна так і не змогла визначитися, чиї ж інтереси вона відстоює: бідних прошарків населення, підприємців чи громадян з певною націоналістичною орієнтацією. Без цього вибору говорити про цілеспрямовані реформи не має підстав. Партія, яка представляє всіх, насправді не представляє нікого. Філософія блоку наразі нагадує анекдот про мітинг під гаслом "За все хороше і проти всього поганого". Тому й виникають щирі сумніви, що НУНС, у разі гіпотетичної перемоги на виборах, не поширить свій внутрішній хаос на всю країну.

Мілан ЛЄЛІЧ