УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

Дешевше і краще. Табачник здихався Бієнале

Дешевше і краще. Табачник здихався Бієнале

Серед 8 художників, які представлятимуть Україну на 52-му Венеціанському бієнале (з 7 червня по 21 листопада), — 4 іноземці і 4 вітчизняних митців, які не живуть в Україні.

Гуманітарний віце-прем’єр-міністр Дмитро Табачник запропонував єдиній у цій сфері потужній інституції — PinchukArtCentre — підготувати проект від України, а комісаром призначити президента PinchukArtCentre Пітера Дорошенка.

50, а то й 70 відсотків фінансування проекту і вітчизняного павільйону в божевільно дорогій Венеції PinchukArtCentre візьме на себе.

Комісар і два куратори — Олександр Соловйов (куратор PinchukArtCentre) і Віктор Сидоренко (директор Інституту проблем сучасного мистецтва Академії мистецтв України) — представили концепцію українського проекту «Поема про внутрішнє море», в якому прочитуються недвозначні асоціації з відомим фільмом Олександра Довженка «Поема про море».

У проекті задіяні художники з гучними іменами у світі contemporary art — всесвітньо відомий харківський фотограф Борис Михайлов (живе в Берліні), харківський фотограф Сергій Братков (живе в Москві), ще один харків’янин Олександр Гнилицький (живе в Мюнхені), Леся Заєць (живе в Мюнхені), яка разом із Гнилицьким входить в «Інституцію нестабільних думок», один із найвпливовіших фотографів у світі моди за останні 10 років німець Юрген Теллер, англійський майстер інсталяції Марк Тічнер, який у 2006 році ввійшов у короткий список претендентів на найпрестижнішу британську арт-премію Тернера, зірка британського актуального мистецтва Сем Тейлор-Вуд і, нарешті, Dzine (Карлос Ролон, США) — чиказький художник із «Генерації UsA», виставки, яка нині експонується в PinchukArtCentre.

Мистецьке середовище України вирує обуренням: як це так — не влаштовували конкурс?

Згідно з положенням про бієнале, уряд країни-учасниці сам визначає, в якому порядку визначають проект-переможець — конкурс чи призначення комісара, який сам підбере проект. Як зізнались держчиновники, конкурс — річ теж досить умовна: посади в журі більшість своїх людей і пару-трійку «незалежних експертів» і при ілюзії прозорості матимеш потрібний результат.

У менеджменту центру Пінчука — свої резони. Вони покажуть виставку не десь на задвірках Венеції, а в палаццо Пападопулі, в престижному місці.

Олексій Титаренко, куратор українського проекту на 51-й Венеціанський бієнале:

— Я думаю, конкурс влаштовувати треба, тому що дуже багато бажаючих — у нас велика країна і все відбувається не тільки в Києві. Тим більше зi всіх заявлених художників немає жодного, хто б жив в Україні, а половина взагалі про нас нічого не знає. З другого боку, це питання не до PinchukArtCentre, а до Міністерства культури — воно теоретично мало влаштовувати конкурс. А PinchukArtCentre — організація могутня, тут працюють хороші спеціалісти. Тобто немає сумнівів, що вони зроблять хороший проект, але вийшла така ситуація, що залишилося багато ображених художників і кураторів.

— Ви подавалися на проект?

— Що значить подавалися? Міністерство конкурс не оголосило. Ми готували проект «Пасіка» з відомим художником Миколою Журавлем. Він спадковий пасічник і професійний художник, робить вулики, але очима художника, знімає спеціальними мікровідеокамерами внутрішнє життя вулика і все навколо цього. Цей проект підтримали американські і швейцарські куратори, тобто в нас йшла підготовка на три країни. Але не тільки в нас. Із київських художників Гліб Вишеславський готував проект.