Інформаційну війну між Росією та Україною ведуть яничари
А , не дай Боже, про Україну та Росію таке сказати. Взагалі нісенітниця! Ніякої холодної війни між Києвом та Москвою бути не може. Є історична єдність, стратегічне партнерство, тісні економічні зв’язки та дружні стосунки між народами. Трішки братерських комплексів з обох боків і спільне слов’янське коріння.
Але, варто приїхати в Москву, і почуєте не то жалісливе, не то іронічне: «Як ви там, на Україні, бідні, без газу?» «Та ні, з газом», - скажете. «А у нас по телевізору кажуть – без»… І так – на всі теми. Справа, вочевидь, в телевізорі.
Ось вам свіжий приклад. Телеканал «Пєрвий канал» - в Україні його за старою звичкою називають ОРТ – робить сюжет про нинішній стан на Україні. Звичайно ж, не обійшлося і без „улюбленої героїні” російського каналу – Юлії Тимошенко. Пані Юля на ОРТ – цинічна та прямолінійна, шокує відвертими заявами, на кшталт «Да, в стране кризис». Я зумисне навожу цитату російською, бо пані Юля з сюжету ОРТ розмовляла виключно російською та – голосом перекладача. Якщо прислухатись уважно, українською пані Тимошенко навіть близько не говорить те, про що твердить голос перекладача. І йдеться не про неточний переклад. Тут швидше варіант «не вгадав жодного слова». Інша героїня сюжету – власне я, жінка, зовні схожа на Юлію Тимошенко…
Я й раніше не одноразово замислювалася над тим, кому і для чого вигідно перекручувати правду і „годувати” глядачів сусідньої держави жахенятами про стан в Україні. А тут ще й випадково сама зіграла одну з головних ролей в блокбастері «Воскресноє врємя» на ОРТ…
Все почалося із сюжету, зробленого рік тому журналістами каналу «К1». Мета – подивитися, як реагуватимуть люди, якщо Юлія Тимошенко – мене під неї ще й додатково загримували – піде в народ. Народ реагував – попри всі наші провокації – по-людськи. На Бессарабському базарі, де я під видом Тимошенко питала, чому таке дороге м’ясо, продавці навмисно занижували ціни, та навіть квіти подарували. На вулицях – брали автографи. Але ось, рік потому – в липні 2006-го – більша частина цього відео з’являється на ОРТ. І – що я бачу у відзнятій рік тому сцені на ринку! Жінка, яка зворушливо занизила ціну м’яса на цілий десяток гривень та пропонувала, «якщо дорого, взяти лопаточку по 25» в сюжеті ОРТ чистою російською кричить мені в обличчя «Дорого?! Реформы ваши, вот и дорого!». Інтерв’ю, яке я дала журналістці ОРТ, теж з перекладом набуває нового сенсу. Виявляється, бути схожою на Тимошенко важко, люди просто на вулицях підходять і таке кажуть, таке кажуть! Це при тому, що я завжди казала й кажу, що мені від тої схожості не холодно, не жарко… Головне – «правильно» перекласти…
Як стало відомо згодом, це відео давно пригледіли невтомні шукачі смаженого з каналу ОРТ, але через його політичний підтекст, отримати офіційно потрібний матеріал не змогли – керівництво К 1 категорично відмовилося продавати чи надавати відео. То ж вирішили отримати іншим шляхом... – вкрасти.
Після сюжету ОРТ я серйозно замислилася, скільки людей в Росії тепер – і завдяки мені певним чином – повірили брехні. Скільки їх буде жаліти українців через Тимошенко, впевнені, що через неї в Україні й справді криза. Як колись були впевнені, що в квартирах українців виключили газ, а під час „помаранчевої революції” на майдані не свідомі громадяни збиралися відстоювати свої права, а бомжі грілися.
А знаєте, що вразило навіть більше, ніж цинізм та безсоромність брехні? Вразив автор. Автор сюжету - українець. Власне і це вже приголомшує, але є й інше: досвідчений журналіст Олександр Лук’яненко, постраждав свого часу за …правду та неупередженість! Варто лише згадати його гучне звільнення з «Інтера». Тоді його обговорював весь журналістський осередок. Лук’яненка ніби-то оманою змусили вести політичний марафон в прямому ефірі, де він мав «мочити» «помаранчевих «та вихваляти «регіоналів». Сам Олександр тоді сказав, що не підтримує нікого, що його використали, та написав заяву про звільнення.
То де ж поділася неупередженість і правдивість тепер, коли приписував собі авторство чужого сюжету, до того ж вкраденого? Коли відверто перекручував реалії і свідомо надавав неправдиву інформацію про власну державу...
Інформаційні війни велися й будуть вестись. CNN та «аль-Джазіра» ніколи не будуть однаково висвітлювати події в Іраку. Але чому завжди знаходяться ті, хто безсоромно кидає каміння у власний народ? Ворог може викликати повагу, але зрадник – лише зневагу.
Найгірше – що проблема навіть не в цьому. Не в тому, що журналіст виступив у ролі яничара в інформаційній війні, не в тому, що один канал без дозволу використовує відео іншого, принижуючи героїв сюжету за допомогою примітивного та низького прийому брехливого перекладу. Найгірше в тому, що мільйони пересічних росіян хибно сприйматимуть події в Україні – один сюжет в прайм-тайм на найбільшому каналі Росії ще більше поглибив розкол між східною та західною Україною та ще сильніше розділив простих росіян та українців… Холодна війна з Росією – нісенітниця? Зусиллями поліцаїв чи то пак яничар, вона вже триває. Але покласти край цьому можна – зусиллями українських журналістів, для яких почуття патріотизму і журналістська етика не порожні слова…
Леся БОРСУК