Доспіли вишні в саду у дяді Вацлава

Доспіли вишні в саду у дяді Вацлава

Парламентські вибори у Чехії

Президент Чехії Вацлав Клаус 30 січня призначив чергові парламентські вибори на 2 і 3 червня. За традицією, вони мали б відбутися наприкінці місяця, але президент врахував побажання чеських політиків, щоб вибори не збіглися у часі з Чемпіонатом світу з футболу.

На будь-який смак

У виборах стартували 26 партій і рухів, рівно половина з яких є новачками на політичній сцені, принаймні не брали участі у попередній виборчій кампанії 2002 року. Перерахуємо лише «головних гравців», які мають шанси потрапити до складу парламенту. (У дужках після прізвища лідера партії чи руху подано відсоток голосів, який теперішні претенденти набрали на попередніх виборах 2002 року):

Видео дня

Громадянська демократична партія (ГДП) — Мірек Тополанек (24,47),

Соціал-демократична партія Чехії (СДП) — Іржі Пароубек (30,20),

Християнсько-демократичний союз-Чеська народна партія (ХДС-ЧНП) — Мірослав Калоусек, Союз свободи-Демократичний союз — Павел Немец (останні дві партії виступали на попередніх виборах єдиним блоком і разом набрали 14,27 відсотка голосів),

Комуністична партія Чехії і Моравії (КПЧМ)— Войтех Філіп (18,51),

Партія зелених — Мартін Бурсік (2,36),

СНК «Європейські демократи» — Йозеф Зєленєц (2,78).

Інші партії та блоки або є новачками виборів, або на попередніх виборах, у яких брали участь 28 політичних партій та одна коаліція, набрали менше одного відсотка голосів.

За 200 парламентських мандатів змагаються 5010 претендентів, тобто 25 претендентів на один мандат. Результати опитувань виборців показали, що до складу нового парламенту мають шанси потрапити також п'ять партій: ГДП, СДП, КПЧМ, ХДС-ЧНП та Партія зелених. Остання займе місце Союзу свободи-Демократичного союзу, який входить до теперішньої владної коаліції, але, ймовірно, не пройде до складу нового парламенту. Найбільш вражає зростання популярності зелених. Опитування фіксують, що за них мають намір голосувати до 10-12 відсотків виборців. Ренесанс зелених пояснюється як турботою чехів про стан довкілля, зокрема нещодавнім скандалом із завезенням до Чехії німецького сміття, про який «УМ» повідомляла, так і наступальною, щоб не сказати агресивною, виборчою кампанією Партії зелених. Мають шанси здобути депутатські мандати представники чотирьох маленьких партій: СНК і «Європейські демократи» (ці дві партії нещодавно злилися в одну), Ліберально-реформаторська партія та рух «Незалежні».

Нащадки Швейка

Шанси інших партій та рухів, серед яких переважає така екзотика, як Партія здорового глузду, Партія гуманістів, монархістська партія «Чеська корона», рух «Фольклор і суспільство», жіноча Партія рівних шансів, є наближеними до нуля. І вже взагалі для розваги та з бажання висміяти і принизити вибори в них беруть участь два угруповання поетів, анархістів та шанувальників гумору: Партія поетів ім. Балбіна та партія «Хелакс-Острава розважається». Партія здорового глузду обіцяє, наприклад, що кожен її депутат буде голосувати в парламенті, виходячи з особистих переконань. Лідером партії є композитор та музичний продюсер Петр Ханніг, який заявив, що ставить перед собою завдання «пошуку нових талантів у галузі управління країною». Партія поетів ім. Балбіна створена за зразком Партії поміркованого прогресу в рамках закону, яку свого часу очолював Ярослав Гашек. Її штаб-квартира розташована в центрі Праги, де і збирається партійне керівництво у складі: геніальний губернатор, перша дама, партійний економіст, секретар та речник. У цьому ж будинку міститься штаб «Хелакс-Острава розважається». Ця партія таки має політичну програму, головними пунктами якої є заборона поліції входити до центру міста Острава, щоб вона не провокувала порядних громадян, які там розважаються, та відміна тендеру на придбання слона для Остравського зоопарку.Головні суперники

Ця виборча кампанія мала в Чехії дуже брутальний характер. Опитування показують, що після восьми років перебування при владі чеські ліві цього разу можуть програти вибори правим на чолі з ГДП. Ентузіазм, який рік тому супроводжував призначення соціал-демократа Іржі Пароубека прем'єр-міністром,уже випарувався. На початку весни рейтинг соціал-демократів упав до 21 відсотка. Щоправда, останнім часом їхній рейтинг стабілізувався на позначці 23-25 відсотків. Відчуваючи поразку, Пароубек вмить забув про ліві гасла і різко змінив стратегію. Головною мішенню його атак стала права Громадянська демократична партія, яка в 1992—1997 роках правила Чехією і засновником якої є чинний президент Чехії Вацлав Клаус.

Стиль та методи правління Клауса викликають у Чехії (в Європі загалом) суперечливі оцінки. Експерти хвалять його за широку і швидку приватизацію, рішучу фінансову політику, яка не допускала навіть можливості існування бюджетного дефіциту. А критики закидають президенту те, що коли він залишив крісло прем'єра 1997 року, то економіка була в занепаді, а кільком великим банкам загрожувало банкрутство. Але економічні експерти не можуть однозначно відповісти, чи то була вина Клауса, чи природного економічного циклу. Як би не було, але під час виборчої кампанії соціал-демократи намагалися знищити легенду так званої «золотої доби правління ГДП». І навпаки, лідери ГДП піднімали на щит цю легенду на противагу «поганим часам» перебування при владі соціал-демократів. Та харизматичного Вацлава Клауса, який користується підтримкою 68 відсотків чехів, голими руками не візьмеш. Тому соціал-демократи знайшли слабку ланку правих в особі доволі безбарвного голови ГДП Мірека Тополанека і методично били по ній. Пароубек відверто заявляв, що Тополанек йому не суперник. Тактика вірна, оскільки чехи намагаються зберегти баланс влад і впливів і бачать, що лише Пароубек здатен вести полеміку на рівних із зарозумілим президентом Клаусом. Пароубек і його міністр з особливих доручень

У ході кампанії Пароубек активно нападав і на дві провідні чеські газети — «Лідове новини» та «Млада Фронта Днес», — які симпатизують правим. Прем'єр звинувачував популярні видання у тому, що вони навмисне роздмухують скандали, які стосуються його партії, тож соціал-демократи замість викладати виборцям свою програму змушені відбиватися від журналістських нападок. Після падіння комунізму чотири соціал-демократичні уряди приходили до влади в Чехії під гаслами боротьби з корупцією, і кожен з них сам же найбільше обростав корупційною іржею. Рекордним був минулий рік. Прем'єр-міністр Станіслав Гросс змушений був піти у відставку у зв'язку з дуже сумнівним походженням статків його родини, одного з членів кабінету міністрів спіймали на отриманні величезного хабара. Були також історії з місцевим мільярдером, який утік від правосуддя на Сейшельські острови і звідти розповів у подробицях, кому з поліції давав хабарі, лівим депутатом, який за свої скромні заробітки хотів купити в Гані фабрику з переробки какао вартістю в мільйони доларів. Вінцем став уже цьогорічний скандал за участі голови Національної служби безпеки Яна Мареша, якого підозрюють у корупції та зв'язках зі злочинним світом.

У листопаді минулого року Пароубек призначив міністром охорони здоров'я тодішнього голову самоврядної спілки лікарів Давида Рата. Чеські політологи стверджують, що не для поліпшення стану системи охорони здоров'я, а винятково для того, щоб Рат провадив замість Пароубека брудну частину кампанії. На користь такої версії безліч доказів. Дня не минало, щоб у ЗМІ не з'являлися нападки на лікарів, повідомлення про те, кого міністр підозрює у корупції, хто, на його думку, є саботажником та винуватцем за провали в службі охорони здоров'я, зокрема за її фінансові борги. «Пароубек із Ратом становлять взаємодоповнюючий тандем. Рат проводить нищівну виборчу кампанію, завдяки чому Пароубек може зберігати імідж серйозного лідера», — констатували чеські ЗМІ. Втім Пароубек трохи прорахувався з Ратом, оскільки лікарі користуються в Чехії такою ж повагою, як і священики. Тому атаки на них спрацювали проти самих соціал-демократів.

Міністр охорони здоров'я вже встиг так допекти медикам, що за два тижні до виборів чеські стоматологи скликали конференцію, на якій поклали початок запланованих акцій протесту медиків проти політики Давида Рата під загальною назвою «Тиждень медичних безпорядків». Безпорядки розпочалися просто на конференції. На ній головував колишній віце-прем'єр, а тепер радник президента Клауса — Мирослав Мацек, який за фахом є дантистом. З'явився на конференцію та зайняв місце в президії і «герой вечора» Давид Рат. Мирослав Мацек перервав свій виступ, сказав, що йому потрібно врегулювати відносини з міністром, підійшов до Рата і вліпив йому по потилиці. Рат піднявся і назвав Мацека боягузом, у відповідь той ще раз вдарив міністра в обличчя. Після цього між противниками розпочався справжній кікбоксерський бій без правил. Мацек пізніше пояснив, що він вдарив Рата за те, що той у непристойних виразах відгукувався про його дружину.Троянда з вишневим гарніром

На відміну від інших посткомуністичних країн, де соціал-демократичні партії були створені на базі колишніх компартій, чеські соціал-демократи, емблемою яких є троянда, ведуть свій родовід від довоєнної чеської соціал-демократії, що відновила свою діяльність після падіння комунізму. Більшість політиків цієї партії мають в пасиві дисидентську діяльність у комуністичні часи, але частина все ж перейшла до соціал-демократів із посткомуністичної чеської Соціалістичної партії. Якщо соціал-демократи програють вибори правим із ГДП, то для збереження перебування при владі для них природним союзником у новій коаліції могла б стати Комуністична партія Чехії і Моравії, яка нині є третьою парламентською силою — володіє 20 відсотками парламентських мандатів. Але комуністи, партійним символом яких є дві спілі червоні вишні, зараз — парламентська партія, з якою ніхто не хоче мати справу. Річ у тім, що чеські комуністи дуже різняться від інших лівих партій. Це комуністи сталінського загартування на зразок КПУ Симоненка. До речі, вони затято засуджували Помаранчеву революцію. Тож союз із комуністами зашкодить іміджу соціал-демократів, не знайде розуміння у значної частини їхнього електорату.

Утім Пароубек упродовж свого короткого перебування при владі вже кілька разів користувався голосами комуністів для прийняття вигідних його уряду рішень. І робив це всупереч двом меншим партнерам соціал-демократів в урядовій коаліції. Лідер народників (ХДС-ЧНП) на початку весни заявив, що його партія ще не вийшла з коаліції лише тому, що не хоче сприяти ще більшому зближенню соціал-демократів і комуністів. Так, на останньому перед виборами засіданні парламенту соціал-демократи спільно з комуністами відхилили вето президента на три закони, і вони вступили в силу. Йдеться про створення мережі державних шпиталів, зміни до кодексу законів про працю та запровадження заборони на роботу ломбардів уночі. На думку чеських коментаторів, програв не лише президент, а й концепція сучасної держави. Чиновники знову отримали можливість втручатися у ті галузі життя, де демократичне суспільство в умовах вільної ринкової економіки повинне справлятися самостійно.

Іржі Пароубек заявляє, що в разі перемоги на виборах соціал-демократи не створюватимуть коаліцію з комуністами, але будуть розраховувати на їхню широку підтримку. Тобто наміри соціал-демократів наступні: створення уряду меншості, який буде проводити в парламенті свої рішення завдяки голосам комуністів.Антикомуністичний фронт

У зв'язку iз загрозою входження комуністів до владних структур у Чехії виник громадський рух, який ставить за мету не допустити комуністів до влади (див. сайт www.antikomunismus.cz). Президент Клаус ще за три тижні до дати проведення виборів попередив, що не погодиться з присутністю комуністів у новому уряді. «Союз троянди з двома червоними вишнями» став би ганьбою для Чехії. На думку Вацлава Клауса, впродовж восьми років перебування при владі соціал-демократів відбувся серйозний відхід країни від курсу, який було визначено після листопада 1989 року, коли від влади було усунуто комуністів. «Потихеньку, без жодних революцій, у нас відбуваються серйозні зміни. Найважливішим уже є не громадянин, а держава», — заявив президент в інтерв'ю газеті «Господарске новіни». На його думку, чехи повинні вирішити на виборах, чи «країна набере повітря в легені», чи задихнеться під владою соціал-демократів.

Олександр ШИМАНСЬКИЙ, "Україна молода"