Конституційна реформа: чим швидше – тим краще

19 вересня народний депутат Олександр Волков в інтерв‘ю «Уніан» заявив, що завтра низка фракцій пропонуватиме спочатку ухвалити закон 3207-1 із перехідними положеннями, згідно з якими політреформа вступатиме в силу не 1 січня 2006, а з 1 жовтня 2005 року, і лише після його ухвалення відбудеться голосування по кандидатурі Єханурова.

У зв‘язку з цим Центр досліджень політичних цінностей звернувся до політичних експертів з питанням: «Чи потрібно прискорення впровадження політреформи?»

Кость БОНДАРЕНКО (директор інституту національних стратегій):

„Волкову й тим політичним силам, що стоять за ним, це, звичайно, потрібне. Питання – чи потрібне це загалом державі? Мені здається, що варто зачекати до затвердженого терміну – не так далеко залишається до першого січня, коли конституційна реформа вступить у силу, а зараз є багато інших питань, які треба вирішувати. Питання вступу в силу конституційної реформи абсолютно другорядне. Юлії Тимошенко, Волкову прийняття дострокового закону 3207-1 потрібне, в першу чергу, для того, щоб уже зараз можна було провалити голосування по кандидатурі Єханурова, а, умовно кажучи, за два тижні підняти питання про формування парламентської більшості й, відповідно до цього, сформувати уряд, який би могла очолити Юлія Тимошенко. Це таке собі повернення Юлії Тимошенко до прем’єрських обов’язків через прискорене впровадження конституційної реформи, але в даному випадку це може розцінюватись як одна з форм конституційного тиску”.

Дмитро ВИДРІН (директор Європейського інституту інтеграцій та розвитку):

„Есть в знаменитой песне – помните: «Стрелять – так стрелять, лечить – так лечить, любить – так любить». Этот принцип относится и к политическим процессам: если процесс политически нужен и неизбежен, то чем быстрее он вступает в действие, тем он эффективнее, полезнее для общества. Поэтому если будет возможность быстрее ввести закон, это будет выгодно для всех: и для политикума Украины и – главное – для украинского общества”.

Олесь ДОНІЙ (голова Центру досліджень політичних цінностей):

„Політреформа має вступити в дію 1 січня 2006 року. Прискорене впровадження політреформи вкрай небезпечне. Нажаль, сили, які нині згрупувалися навколо Юлії Тимошенко, готові поступитися правовими підставами заради тимчасових (і то дуже сумнівних) політичних виграшів. Законодавчий нігілізм не повинен бути прийнятний для всіх політичних сторін. Якщо нехтування українськими законами є нормою для влади, то опозиція мусить стояти на сторожі Конституції і законів, а не демонструвати аналогічний підхід. Якщо ж як влада, так і опозиція зневажатимуть законодавство заради короткострокових інтересів, це зрештою може стати загрозою конституційного ладу в Україні”.

Михайло ПОГРЕБІНСЬКИЙ (директор Центру політичних досліджень і конфліктології):

„Я вважаю, що не потрібно, і неможливо це просто так зробити, як вони говорять. Справа в тім, що законопроект 3207-1 мав бути проголосований в другому читанні на наступній сесії. Вже минула ця сесія. Тому, як мінімум, потрібно було звернутися до Конституційного Суду, щоб він дав роз‘яснення: як за таких умов взагалі можна поводитись. Стосовно зміни терміну введення в дію політичної реформи також є проблеми. Для цього потрібно внести зміни в перехідні положення, а це означає, що потрібно їх знову ж таки направляти до Конституційного Суду. Мені видається, що ця гарячковість може бути політично виправдана, але з точки зору законності не витримує критики. Я думаю, що нічого з цього не вийде. Можна тільки заплутати абсолютно всіх людей і дати шанс «ворогам реформи» скористатися цим - піймати рибку в каламутній воді”.

Володимир МАЛЕНКОВИЧ (директор Українського відділення Міжнародного інституту гуманітарно-політичних досліджень):

„Я считаю, что этого категорически нельзя делать, потому что этот процесс может все сорвать. Во-первых, это малореально, но если, не дай Бог, это случится, то здесь мы имеем шанс попасть под санкцию Конституционного Суда, который, в конце концов, заработает, и сможет отменить политическую реформу. Что я имею в виду? Прежде всего, срок принятия законопроекта 3207-1 уже пропущен. В Конституции (ст. 155) четко сказано, что окончательное голосование должно быть на следующей очередной сессии. В случае принятия закона это будет поводом обжалования в Конституционном Суде. Но это еще полбеды, потому что в этом случае закон не будет принят, но останется закон 2222. А если вслед за этим будут добиваться вступления в действие закона 2222 с 1 октября, то здесь мы можем попасть в еще одну неприятность. Я, правда, полагаю, что под это вряд ли возможно получить 300 голосов, это ведь нужно изменить конституционную статью (там написано: либо 1 сентября, либо первое января). Первое сентября позади, а если менять дату 1 января – нужно 300 голосов. Если же будет просто явочный порядок, поскольку принят закон 3207-1, то вступает в силу и положение – 1 сентября, а это ничего не даст Тимошенко и Волкову, который ее поддерживает, потому что все статьи, которые для них важны, вступают в силу только после сессии. Правда, там есть статья 85 пункт 12, в котором говорится о возможности смены правительства с согласия парламента. Но все это не зависит от конституционного большинства и реально это ничего не дает. А главная опасность в том, что если вдруг это все пройдет, то, безусловно, в команде Ющенко (в команде противников реформ) найдутся люди, которые обратят внимание на эти формальные нарушения Конституции, и обязательно обратятся в Конституционный Суд. И впоследствии мы можем столкнуться с перспективой, что, когда Конституционный Суд будет избран, он рассмотрит, и перед самыми выборами завалит всю реформу, посчитав, что она вступила в действие несвоевременно. Это очень опасно. И я так понимаю, что сторонники реформы, в том числе и Мороз, должны все-таки понимать, что здесь есть формальные противоречия. Я вовсе не против закона 3207-1, и не против, что бы он вступил как можно раньше в действие, но формальных оснований для этого нет, и мы можем попасть под «карающий меч» Конституционного Суда. Надо раньше убедиться, что конституционная возможность есть, а уж потом принимать решения. Лучше всего дождаться первого января, и в Новом году принимать этот закон”.

Олександр ЛИТВИНЕНКО (провідний експерт політико-правових програм Українського Центру економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова):

„По-перше, в цьому дусі висловився і керівник фракції БЮТ Олег Білорус: замість того, щоб розглядати кандидатуру прем‘єр-міністра, розглянути саме цей закон, з тим щоб ввести положення політреформи і сформувати уряд на коаліційних засадах раніше. Але 8 грудня минулого року був прийнятий закон про внесення змін до Конституції України, який так само має перехідні положення. Зокрема в них сказано, що за умови прийняття Верховною Радою до 1 вересня закону, він набуває чинності 1 вересня 2005, за винятком ряду статей. В разі ж неприйняття до 1 вересня зазначених змін, то і решта змін набуває чинність тільки з 1 січня 2006 року, і також за винятком ряду статей, зокрема де йдеться про створення коаліції депутатських фракцій після виборів, і про те, що ця коаліція пропонує кандидатури прем‘єр-міністра і членів уряду. Так що в будь якому разі ці положення змін до конституції набувають чинності тільки після виборів до Верховної Ради, які відбудуться в 2006 році. Це якщо дивитися на перехідні положення. Яким чином депутати, які б хотіли пришвидшити цей процес, вийдуть з цього? Тут тільки потрібно міняти ці перехідні положення. Іншого юридичного виходу я не бачу”.