Українці витратили на придбання машин через салони 1,13 мільярда євро

174
Українці витратили на придбання машин через салони 1,13 мільярда євро

Попри те, що літо є традиційно спокійним періодом на ринку нових авто, у першому півріччі українці вже ви­тратили на їх купівлю 1,13 мільярда євро: 850 міль­йонів — на іномарки, 276 мільйонів — на вітчизняні та російські (за даними консалтингових фірм). Майже 27 ти­сяч осіб стали власниками машин, що на 10 тисяч переви­щило показники минулих років.

За словами консультанта київ­ського підприємства-дилера ні­мецьких авто Євгена Богдана, йти до салонів та віддавати за­роблене співвітчизників спонука­ло кілька причин: збільшення до­ходів, суттєві знижки вартості по­слуг дилерів та підвищення ввіз­ного мита. Як відомо, 23 червня 2005 року Верховна Рада внесла зміни до Митного кодексу, вна­слідок чого процедура розмитнення іноземних легковиків по­дорожчала з 20 до 25 відсотків від їхньої вартості. Це спричинило істотне зростання попиту на іно­марки до цієї "чорної дати", а та­кож зумовило збільшення пропо­зицій від автосалонів, а саме: кре­дит на шість років без першого внеску, знижки на окремі моде­лі в межах 250—1000 євро.

Вітчизняний ринок авто умовно можна поділити на дві групи: ма­шини, зібрані в Україні, та ті, що зроблені за кордоном. Лідером продажу є перша. Але, незважа­ючи на те, що мито для вітчизня­них виробників залишилося на то­му самому рівні, за цими легкови­ками доведеться постояти у черзі. Тобто купити машину за принци­пом "приніс гроші — сів за кермо і поїхав", сьогодні не так вже й легко. Заявки розписано на місяць-два наперед. В два-чотири ра­зи (залежно від моделі), збільшив­ся продаж продукції українських виробників, а деякі дилери відо­мих зарубіжних брендів перевищи­ли плани продажу вдвічі. Стиму­люючи попит, дехто з них фіксу­вав ціни за старими митними тарифами аж до кінця вересня.

У січні-червні цього року укра­їнці купили в п'ять разів більше нових авто за ціною 6500—10000 євро, ніж торік: у реєстраційно-екзаменаційних відділеннях Дер­жавної автоінспекції (МРЕВ) за­фіксовано 113,2 тисячі записів (левову частку угод дали юридич­ні особи, що купували авто для службових цілей). В той же час продаж найдешевших (таких як "Таврія") та найдорожчих (машин бізнес-класу) скоротився, а. збут потриманих майже припинився (з 11,7 до 2,9 тисячі реєстрацій). Це, на думку експертів, свідчить про те, що в Україні формується прошарок "середняків", які у всьому розвиненому світі є основними покупцями но­вих автомобілів (щоправда, у де­що вищому ціновому сегменті — за 10—15 тисяч євро).

Враховуючи те, що кількість недорогих машин постійно збільшується, завдяки новим схемам кредитування покупець сьогодні вибирає моделі з висо­ким рівнем комфорту (всі без ви­нятку іноземні легковики є зруч­нішими у користуванні, екологічнішими та надійнішими по­рівняно з автомобілями вироб­ництва країн СНД). Проте, до євростандартів в уподобаннях нам ще далеко. Якщо Україна багато років поспіль віддає пере­вагу російському ВАЗу, то Єв­ропа — VW Golf.

Маючи певну суму грошей, до­статню для придбання в кредит авто вартістю 6000—10000 євро, можна скористатися кількома ва­ріантами: купити його без першого внеску, за 10—20 відсотків або за 50 відсотків вартості (за­лишок сплачує банк). Процедура ця для тих, хто і досі отримує зар­платню "у конвертах", не досить приємна: до таких клієнтів пред­ставники банків-партнерів (вони працюють в автосалонах) став­ляться підозріло і вимагають офі­ційних пояснень щодо реальних статків. Якщо ж із довідкою про середньомісячний дохід усе га­разд — можна оформлювати до­кументи на кредит і вибирати марку. Заявку заповнюють на місці — в автосалоні. Тут же мож­на дістати консультацію щодо юридичних аспектів угоди, термі­нів кредитування, відсотків, технічних характеристик майбутньо­го "чотириколісного друга" (ос­нащення, кольору тощо). Внесен­ня задатку за майбутній автомобіль (залежно від його вартості — 200—400 євро), обов'язкове: це свідчить про серйозність намірів покупця. Не відходячи, як ка­жуть, від каси, можна одразу за­страхувати машину від можливих пошкоджень та цивільної відпо­відальності. Автосалони співпра­цюють не тільки з банками, але й із страховими компаніями. У разі аварій їхні предстаники од­разу виїзджають на місце приго­ди. Всі обов'язкові платежі — до Пенсійного фонду, за реєстрацію в МРЕВ, держмито, виготовлен­ня номерів — можна також спла­тити одразу. І хоч це обійдеться у чималеньку суму, зате зеконо­мите час і нерви — автосалон бе­ре на себе тяганину з оформлен­ням паперів, випискою довідок, виготовленням техпаспорту та державних номерних знаків.

Через місяць-півтора машину, яку клієнт вибрав за каталогом, привозять до сервіс-центру авто­салону у так би мовити законсер­вованому вигляді. Добу її готують до продажу: встановлюють додат­кове обладнання, тестують. Якщо все гаразд, у головному офісі цен­тральної установи банку у при­сутності нотаріуса покупець під­писує остаточні документи, опла­чує послуги нотаріату, комісію банку та з цією довідкою вирушає до салону по машину, техпаспорт та ключі. Пересічно такий "папе­ровий" сервіс (без внеску за ав­томобіль) обійдеться у 1000—1500 євро, залежно від вартості легко­вика. Однак перед тим, як сісти за кермо омріяної машини варто запастися пальним: його у баку вистачить ріавно до найближчої автозаправної станції.

Андрій МАЙОРОВ, «Хрещатик»

www.kreschatic.kiev.ua