Епопея Нікопольського заводу феросплавів завершилася
Очевидний судовий вердикт навіть після революційних сприймається як сенсація. Справді, до останнього моменту ніхто не міг зі стовідсотковою впевненістю сказати, якою буде подальша доля підприємства. Надто вже безкомпромісною була боротьба за нього.
26 серпня Вищий господарський суд визнав незаконною приватизацію консорціумом "Придніпров'я" 50%+1 акція Нікопольського заводу феросплавів. Таким чином, тривала суперечка за це підприємство завершилася перемогою уряду.
З одного боку, подібний вердикт мало у кого може викликати сумнів. Хіба у когось були сумніви, що величезне українське підприємство, яке покриває одну дев’яту частину світового ринку феросплавів, потрапило до рук нових господарів за нереально низьку ціну? Хіба не було відомо, що конкурс із продажу НФЗ був розписаний під конкретного покупця, щоб йому не довелося надто вивертати кишені? Хіба не було зрозуміло, що цей покупець не випадково брав участь у конкурсі?
Але очевидний судовий вердикт навіть після революційних подій в нашій державі сприймається як неймовірна подія. Справді, до останнього моменту ніхто не міг зі стовідсотковою впевненістю сказати, якою буде подальша доля підприємства. Надто вже безкомпромісною була боротьба за нього.
Згадати хоча б масові публікації у найтиражніших світових виданнях на захист вже учорашніх власників заводу. На противагу яким в Україні з’явилася «соціальна» реклама: «НФЗ» має належати державі». У відповідь урядовцям пригрозили страйками в столиці, адже ніщо так не впливає на свідомість громадян, як «біомаса» на центральних вулицях столиці. Водночас уряд провів роз’яснювальну роботу з подробицями приватизації промислового гіганта. Володарям акцій не допоміг навіть безпрограшний прийом – залучення на свій бік дуже впливових високопосадовців чинної влади.
У відчаї екс-власники НФЗ вдалися до такої екзотичної форми «спротиву», як викрадення справи прямо із приміщення суду, про що «Оглядач» детально розповідав у своїх публікаціях. Не важко здогадатися, що якщо опоненти не жаліли сил не боротьбу, значить гра коштувала свіч. І, нарешті, апогей скандалу – заява СБУ про підготовку замаху на Прем’єр-міністра України. Чи не доказ того, що ціна питання зашкалювала.
Отже, цей судовий вердикт можна без перебільшення назвати безпрецедентним. Не лише тому, що далеко не кожен раз український суд приймає очевидні рішення. А й тому, що це - той рідкий випадок, коли сила закону вища за закон сили. Можна лише уявити собі, який пресинг довелося відчути на собі голові Вищого господарського суду. Якщо психологічний тиск відчували на собі урядовці, якщо судді апеляційного суду «ламалися» і змушені були порушувати закон, якщо мільйони доларів витрачалися лише на піар-кампанії, то на «приборкання» тих, від кого залежало остаточне рішення, фігуранти явно не економили. Напевно, голова Вищого господарського суду України Дмитро Притика згадуватиме про цю справу як про страшний сон. Однак йому вистачило мужності не зламатися, як деякі колеги, і витримати пресинг до кінця.
Як би там не було, Вищий господарський суд визнав недійсними акти державних органів, що стосуються приватизації Нікопольського феросплавного, оскільки вони суперечать законодавству. Отже, недійсними стали і договори про придбання 25% й 25%+1 акції НЗФ, укладені між Фондом державного майна й «Придніпров'ям» Віктора Пінчука.
Втім, крапку в цій історії ставити рано, адже судячи з подій, які відбуваються нині на НФЗ, «Придніпров’я» вже не є власником підприємства, а керують заводом російські підприємці. Якщо ці чутки дійсно є правдою, то уряду, можливо, доведеться докласти ще чималих зусиль, аби остаточно повернути прихватизоване підприємство в державну власність.