З чого б це Литвин зачастив до Росії?

1-го серпня голова Верховної Ради Володимир Литвин відбув з офіційним візитом до Москви, де провів ряд зустрічей, зокрема із президентом Росії Володимиром Путінним та спікером Ради Федерації Сергієм Мироновим. У зв’язку з цим Центр досліджень політичних цінностей запитав експертів – політологів: «З якою метою Володимир Литвин відвідав Росію?»

Андрій ЄРМОЛАЄВ (президент Центру соціальних досліджень «Софія»):

Треба виходити з того, що попередні дипломатичні ешелони, які булим випущені президентом Ющенком задля забезпечення нормальних стосунків з Росією (маю на увазі в першу чергу РНБО та різні доручення по лінії Міністерства закордонних справ), не спрацювали. На сьогодні така формула дипломатії «провайдерів» в цьому напрямку не працює. Тому не випадково, що візит Литвина проходить в ситуації, коли змінюються відповідні доручення в самій президентській команді. Як на мене, цей візит з одного боку має погоджувальний характер із президентом з точки зору того, що потрібні нові ньюсмейкери, з якими може працювати Росія на перспективу. А Литвин розглядається як фігура компромісна не лише в російському напрямку, а й в цілому. З іншого боку, можна розглядати і як особистий інтерес Володимира Литвина – позиціонувати себе як фігуру, на яку може розраховувати російська влада з точки зору впливу на майбутню політичну конфігурацію парламентських виборів. По суті, Литвин є фігурою толерантною, це – перше. По-друге, свого часу він розглядався, як один із ймовірних кандидатів на посаду президента, який може бути комплементарний Росії. Так не сталося, але тим не менш він залишається політиком, комплементарним Росії. Я гадаю, що ці два моменти і працювали на коритись цього візиту, який передує візитові голови уряду, що відкладається вже протягом півроку.

Дмитро ВИДРІН (директор Європейського інституту інтеграції та розвитку):

Цель озвучена, и я не думаю, что это ложная цель. Его цель – это развитие межпарламентских связей и вывод их на более эффективный уровень. Я думаю, что это пока единственная цель, потому что других полномочий у Литвина нет и быть не может по его статусу. Вряд ли он ведет переговоры по газу – это не его задача, вряд ли он ведет переговоры по нефти – это тем более не его функции. Поэтому то, что он говорит о межпарламентских связях, видимо и есть очевидной целью его визита в Россию.

Олесь ДОНІЙ (голова Центру досліджень політичних цінностей):

Росія знаходиться в пошуку політичних сил, співпраця з якими в подальшому буде перспективною. Вже очевидно, що опозиційні українські сили неконкурентоспроможні і програють на наступних парламентських виборах (хоча Росія і в подальшому планує підтримувати їх). В той же час Росія прагне віднайти так звану третю силу, яка би змогла посунути «помаранчеву еліту» (в силу різних моментів не вельми прийнятну для Москви в якості основних партнерів) з політичного Олімпу. Литвин зі своєю Народною партією має певні теоретичні шанси претендувати на роль цієї «третьої сили».

Аналогічно в налагоджені контактів Литвина з Москвою зацікавлений і Ющенко. Президент України зіткнувся з тим, що російська влада демонструє «холодний мир» і не вельми активно йде на співпрацю з українськими чиновниками, навіть коли ті вже з усієї мочі почали любити ЄЕП. Ющенкові конче потрібні в своєму оточені люди, які би не викликали ідіосинкразії в Росії від своєї занадто активної участі в «помаранчевій революції». Додатковий плюс для Ющенка - це те, що Литвин підсилить своє позиції на противагу Тимошенко, зростаючий рейтинг якої починає всерйоз хвилювати президентське оточення.

Ну і власні інтереси в Росії має сам Литвин, який при доброму розкладі на крутому віражі історії може не заспокоїтися на посаді спікера, а проявити і президентські амбіції. А підтримка Росії у цих планах наступного разу не обов’язково закінчиться поразкою, як у випадку з Януковичем.

Вадим КАРАСЬОВ (директор Інституту глобальних стратегій):

По-перше, очевидно, основна мета – це створити умови для стабільних комунікацій і самого формування постійно діючих і продуктивних механізмів українсько-російських відносин. Тому що зараз між Україною і Росією відносин як таких немає. Є окремі акції, є окремі піар-наїзди, є спроби формування окремих кризових точок, як з однієї, так і з другої сторони. Приклади – газосховища, база Чорноморського флоту і таке інше. Але відносин міждержавних, як таких, що базуються на загальнодержавних інтересах, на класичній дипломатії, на класичних механізмах міжелітних стосунків, – немає. Старі механізми, старі матриці українсько-російських відносин, які формувалися за часів Кучми, розпалися – їх вже немає, а нових інститутів і дипломатичних та міждержавних практик українсько-російських відносин в пост-революційну епоху в Україні ще немає.

Ми бачили протягом останнього півріччя, що були спроби створити такі стабільні комунікації з боку і Юлії Тимошенко, і Петра Порошенка, нещодавно був і візит Зінченко. Але поки що це локальні і більш персональні намагання, аніж продумана міждержавна стратегія по створенню нових і адекватних нинішньому часу міждержавних відносин. Ось у цьому сенсі візит Литвина може бути доречним – це не тільки формування міжпарламентських стосунків, які важливі для українсько-російських відносин, але можливо це і більш широкі завдання по налагодженню більш конструктивних стосунків між двома державами, в тому числі і на рівні президентів.

В цьому сенсі я б поостерігся говорити, що Литвин проводить якусь свою дипломатію. Я б не виключав, що ця спікерська дипломатія на російському напрямку узгоджена з президентом.

Сергій ЄВТУШЕНКО (виконавчий директор Інституту євроатлантичного співробітництва):

Я думаю, мета візиту – це підвести риску в українсько-російських відносинах наприкінці політичного сезону – це очевидно. Я думаю, ще - звірити якісь моменти перед початком наступного політичного сезону. Однозначно обговорюють енергоносії, оскільки ця тема є найбільш гарячою. Не могли також оминути і тему наступних парламентських виборів.

Михайло ПОГРЕБИНСЬКИЙ (директор Центру політичних досліджень і конфліктології):

Я думаю, что кроме межпарламентских рабочих контактов, вполне вероятно, что Литвин, который готовится к парламентским выборам, готовится к переговорам о формате, в котором он пойдет на эти выборы со своими возможными партнерами, хотел бы чувствовать за своей спиной какую-то поддержку. Поэтому я не удивлюсь, если он просто заинтересован в переговорах с московской элитой, с тем, чтобы здесь получить возможность чувствовать себя и выглядеть более сильным, более уверенным в себе. Во всяком случае, его партнеры по переговорам вполне могут интерпретировать его поездки, как поиск поддержки в Москве, а это, безусловно, усиливают его позиции, как политического игрока. Я думаю, это дает возможность с любыми партнерами получить преимущества в торге. Даже если он там просто побегает в украинском ресторане и приедет сюда, он вполне может негласно представить эту ситуацию, как возможность поддержки на парламентских выборах.