Верховна Рада: а дулю йому, Луценкові тому

Міністр внутрішніх справ Юрій Луценко ініціює зняття недоторканості з шістнадцяти народних депутатів, які проходять по кримінальних справах. В зв’язку з цим, Центр досліджень політичних цінностей звернувся до політичних експертів з питанням: „Чи дасть згоду Верховна Рада України на позбавлення депутатської недоторканості за „списком Луценка”?

Володимир Фесенко (голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента»):

„Тут треба дивитися по кожній кандидатурі окремо. Але враховуючи те, що зараз вже нова опозиція в Верховній Раді оговталась, подолала той стан деморалізації, в якому вона була перші місяці після «Помаранчевої революції» і інавгурації Ющенка, я думаю, що позбавити депутатів недоторканості буде дуже важко. Скоріше за все більшість із них не буде позбавлено депутатської недоторканості”.

Володимир МАЛЕНКОВИЧ (директор Українського відділення Міжнародного інституту гуманітарно-політичних досліджень):

„Луценко лезет не в свое дело, это дело генпрокурора. Он здесь абсолютно не причем, он явно не очень чётко знает границы своих полномочий. Если это будет сделано генпрокурором, тогда эту тему можно будет обсуждать, хотя, я думаю, будет сложно получить решение Парламента. А заявление Луценко – не его прерогатива”.

Олесь ДОНІЙ (голова Центру досліджень політичних цінностей):

„Навряд чи Луценко не розуміє, що у Верховні Раді не знайдеться 226 голосів для зняття депутатської недоторканості зі своїх колег. Парламентарі відчувають, що «список 16» при бажанні може бути трансформований у список, скажімо, «116», і тому почуття корпоративної солідарності та страх за власне майбутнє не дозволять їм проголосувати позитивно. Більш важлива в цій ініціативі міністра пропагандистська складова. Частина суспільства прагне якщо не «крові» представників попередньої влади (у вигляді, наприклад, відкритих судових процесів та націоналізації їхнього майна), то, принаймні, спроб влади «притиснути» оточення Леоніда Кучми. Рейтинг Луценка в цій частині суспільства зростає, і в середовищі політиків так званого «другого ешелону» він починає займати лідируючі позиції. Якщо ця тенденція продовжуватиметься, то незабаром з «фактором Луценко» доведеться рахуватися не лише СПУ, а й всьому українському політикуму”.

Вадим КАРАСЬОВ (директор Інституту глобальних стратегій):

„Верховная Рада не даст такого согласия. Во-первых, это было бы нарушением парламентской и депутатской солидарности. Мы знаем, что депутаты крайне неохотно идут на принятие такого рода решений, за всю историю нового Парламента Украины это были буквально единичные случаи. Во-вторых, вряд ли сейчас Верховная Рада будет воспринимать «список Луценко» в юридическом, процедурном контексте. Фигура министра внутренних дел, политическая ситуация в стране, а также формирующаяся электоральная конъюнктура, будут приводить к тому, что любые списки, тем более списки депутатов «претендующих» на лишение депутатской неприкосновенности, будут рассматриваться чисто в политическом конъюнктурном контексте. Верховная Рада в силу этих соображений, используя такие аргументы, не будет принимать подобное решение. Разумеется, могут быть какие-то исключительные случаи по отдельным фамилиям, но в данной ситуации министру внутренних дел и прокуратуре нужно будет предоставить очень серьезные, сильные и убедительные доказательства. Но поскольку последнее время ни прокуратурой, ни МВД по многим делам доказательств не предоставлено, и часто в делах такого рода больше политической символики и политического пиара, то вряд ли можно рассчитывать, что и по отношению к 16 депутатам можно получить подробную, убедительную доказательную базу. Так что, скорее всего, это нужно рассматривать как превентивную меру дисциплинирования депутатов, либо как превентивную меру для того, чтобы поставить под сомнение те политические силы, в частности парламентские фракции, в которых состоят депутаты из „списка Луценко”.

Михайло ПогребІнський (директор Київського центру політичних досліджень та конфліктології):

„Я вважаю, що малоймовірно, що Парламент дасть згоду на позбавлення депутатської недоторканості будь-кого з представлених депутатів. Це було б досить дивним, враховуючи те, що період їх депутатства майже завершився. Прогнозувати такі рішення досить важко, але я скоріше схиляюся до того, що це малоймовірно”.

Олександр ДЕРГАЧОВ (провідний науковий співробітник Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України):

„За списком не вийде. Я думаю, що і процедурно це навряд чи можливо. Що стосується персоналій, то треба вивчати аргументи, з якими Луценко може виходити з подібною ініціативою. Тобто, кампанії такої не буде, не буде масовості чи пакетного рішення. Якщо вже будуть надто переконливі аргументи, то він має шанс отримати бажане рішення відносно окремих депутатів”.

Кость БОНДАРЕНКО (директор Інституту національних стратегій):

„Я думаю, що Парламент навряд чи дасть згоду. Справа в тому, що у депутатів зараз, крім усього іншого, виробилося почуття колективної безпеки, і почуття колективної відповідальності один перед одним. Всі розуміють, що в будь-якому випадку економічні статті є лише певним прикриттям певного роду політичних справ, і в даному випадку списки підбираються доволі тенденційно з врахуванням лише однієї політичної сили, щоб продемонструвати, що лише одна політична сила є виною у тих чи інших економічних злочинах, щодо яких Луценко ініціює подання. Якщо би список був змішаний, і у ньому фігурували, скажімо, поруч із новими іменами, імена тих депутатів, проти яких порушувалися кримінальні справи у минулому, або імена депутатів, які належать до фракції «Наша Україна», чи до БЮТ, то це була б інша справа, а так є вибіркова спроба показати злочинність минулої влади і «обілити» нинішню владу. Я думаю, що в результаті ці всі речі можуть спрацювати на користь того, що депутати не дадуть згоди на позбавлення недоторканості своїх колег по „депутатському цеху”.

Андрій ЄРМОЛАЄВ (президент Центру соціальних досліджень «Софія»):

„Я думаю, що Верховна Рада не дасть згоди. Тут є кілька моментів, пов‘язаних з поведінкою Парламенту у таких питаннях. В першу чергу буде працювати інстинкт самозахисту, оскільки прецедент зняття недоторканості буде означати, що і в будь-якій іншій ситуації, будь-який депутат опиниться перед загрозою зняття, тобто він буде голосувати з корпоративних міркувань, і з міркувань власної безпеки на майбутнє. Поки що позиція силових структур в резонансних кримінальних справах виглядає не переконливою, і доказова база та підготовленість справ свідчить про те, що піарна частина набагато перевищує доказову частину. Це також буде братися до уваги, коли будуть ставитися такі питання, як зняття депутатської недоторканості. Крім того, щоб реалізувати це, як парламентський хід, необхідна певна підготовка громадської думки, чого не робиться. Маю на увазі не чергові резонансні заяви, а кримінальні злочини, а поки що крім гучних прізвищ і загальних негативних оцінок ми власне не знаємо з яким криміналом пов‘язана їхня діяльність. А що стосується розслідування справи, то взагалі – це Ахіллесова п‘ята силових структур. Слід також враховувати, що зараз більшість питань, пов‘язаних з долею політика, хочемо того чи ні, вже пов‘язується з парламентськими виборами. Я не виключаю, що цей знаменитий список у підсумку є черговою монетою для нарощування піарної потужності влади, і опонентів влади, оскільки всім вигідно грати в цю гру: одним говорити про список, іншим звинувачувати владу у переслідуваннях. Це універсум, який влаштовує всіх”.