Петро Порошенко: "Якщо хтось захоче йти осторонь від Ющенка, я розціню це як зраду Майдану"

Хто б що не говорив, перші 100 днів спільної роботи не згуртували владну команду. Крім конкуренції, що об'єктивно існує в таборі переможців, політики (принаймні, поки що ) не мають спільної мети. Єдине, що їх об'єднує, - це Майдан.

Однак очевидно, що в міру наближення парламентських виборів ці протиріччя будуть збільшуватися. Водночас, самі політики спростовують будь-які протиріччя між собою.

Петро Порошенко, наприклад, вважає, що сьогодні у провладному таборі немає ніякої конкуренції. Секретар РНБОУ не просто вірить, він знає, що партії Ющенка, Тимошенко і Литвина підуть разом на парламентські вибори. Переговори про спільний блок, за словами Порошенка, уже практично завершені, і влітку може бути відомий їхній результат.

Петре Олексійовичу, підбиваючи підсумки перших ста днів нової влади, прийнято говорити про те, що досягнуто. Якщо говорити з погляду конструктивної критики, що, на вашу думку, було зроблено?

Складно, та й не дуже коректно оцінювати роботу інших. Мої сто днів на посаді секретаря РНБОУ насправді ще не минули. Тому що формально я приступив до роботи після мого представлення 28 лютого. Березень-квітень-травень (рахує)...до ста днів ще досить далеко. Хоча за цей час зроблено багато.

Які плюси і мінуси ви бачите у своїй роботі за цей період?

Думаю, що стратегічно на нові функції Рада національної безпеки та оборони ще не перебудувалася. Безумовно, РНБОУ розглядає найбільш важливі і проблемні питання. І в зв'язку з тим, що вони проблемні, досить складно подавати їх у привабливому світлі. Ви ж знаєте, що немає єдиної точки зору на виведення військ з Іраку, врегулювання придністровського конфлікту, зміну воєнної доктрини і ряд інших питань. У тому числі на адміністративну реформу. Поки що не вдалося повною мірою задіяти науковий і інтелектуальний потенціал, який сьогодні є в Україні. Я зацікавлений у розширенні кола людей, які б на експертному рівні формували позицію стосовно найбільш важливих питань, які виносяться на засідання РНБОУ. Тому що немає такого, що ми взяли одну тему, умовно кажучи, європейську і євроатлантичну інтеграцію, і тільки її одну весь час і ведемо. Сьогодні, скажімо, ми обговорювали питання Придністров'я, ядерних матеріалів, спільних навчань. А завтра - скажімо, - найпринциповіша проблема ЄЕП.

Як сильно змінився склад апарату РНБО?

Нам вдалося сформувати серйозний кадровий потенціал РНБО. Однак пошук кадрів ведеться і до цього дня. Я можу сказати, що ця проблема реально існує. Набрати гарну, розумну команду, що була б генератором ідей - це дуже непроста задача. Змінювати апарат РНБО треба досить серйозно. Змінена буде його структура. Ми будемо поступово переходити до функціональних департаментів, де аналітика і системність будуть відігравати важливу роль.

А позитиви які?

Приємно, що в рамках Ради нацбезпеки вдалося і вдається організувати чесну, програмну дискусію. Спочатку це дуже дивувало нових членів РНБОУ. Вони говорили: ну так дайте проект рішення, ми його формально проголосуємо і відразу завізуємо. Сьогодні рішення стосовно того чи іншого питання приймається в ході суперечок і з урахуванням думок висловлених під час обговорення на Раді. Це зовсім нова форма, до якої, слава Богу, уже стали звикати. Також пророблена велика робота в плані кадрового складу правоохоронних органів. Це не означає, що кадри підбирав апарат Ради або його секретар. А те, що команда продемонструвала досить чіткі, погоджені дії при формуванні нової вертикалі правоохоронної системи держави. Розроблено серйозні напрямки щодо проведення реформи правоохоронних органів, судової системи.

Президент, прем'єр, секретар РНБОУ, віце-прем'єри, міністри постійно роблять заяви про єдність владної команди. Напевно, це правильно, тому що кожен по-своєму боровся за перемогу. Водночас, ми нерідко стаємо свідками випадів один проти одного або різних оцінок і позицій щодо ключових питань для країни. Зважаючи на все, такі конфлікти пов'язані, у першу чергу, з конкуренцією всередині владної команди. Невже всі ці розмови про відсутність єдності надумані?

Я не бачу конкуренції. Вона виникає тоді, коли є дублювання функцій.

А хіба в нас цього немає?

Я супротивник дублювання функцій. Мені не подобається, коли той самий напрямок є відповідальністю чотирьох відомств. Я супротивник, коли у владі тим самим питанням займається кілька людей. Це неправильно і тільки заважає роботі. Разом з тим, коли на затвердження політичного керівництва країни виноситься концепція, розроблена одним членом команди, повинна відбутися чесна дискусія, під час якої її учасники не боялися б цю позицію підтримати або, навпаки, висловити сумнів у тій або іншій її складовій. Командна гра - це те, що дозволяє вести чесну дискусію. Це абсолютно нормально. Ми брали участь у підготовці пропозицій Президентові, починаючи з Придністров'я, і закінчуючи своїм баченням адмінреформи. Вона була винесена на обговорення, вона зазнала критики. Але в результаті спорів народжується істина. Упевнений, що рішення, знайдене в результаті відкритої дискусії завжди краще, ніж те, що виноситься спочатку.

Мені здається, що командна гра можлива, коли члени команди об'єднані загальною метою. Ви вірите, що на парламентських виборах-2006 буде єдність Народного союзу "Наша Україна", партії "Батьківщина" і НАПУ?

Я не вірю. Я знаю, що так буде.

Звідки така впевненість?

Інакше бути не може. Інакше- це дії не команди. Якщо хочете високим стилем, це зрадництво інтересів Майдану.

Не тільки сторонні спостерігачі, але і представники вищевказаних політичних сил ставлять під сумнів можливість і доцільність єдиного блоку. Є набір аргументів, що окремо це дасть більший результат.

Політик - не політтехнолог. Це нехай політтехнологи рахують кількість місць, відсотків, технологій і те, яким чином краще йти на вибори - разом чи окремо. Політики були разом під час президентської кампанії. Вони командою брали на себе зобов'язання про реалізацію програми Ющенка. Це були зобов'язання не Литвина, Тимошенко, Порошенка, Мартиненка, Томенка чи Пинзеника. Це були зобов'язання команди Ющенка. Якщо хтось захоче йти осторонь від Ющенка, то я розціню це як зраду Майдану. Особисті амбіції, розрахунки політтехнологів не повинні заважати реалізації програми Президента. Я зберігаю розкіш говорити про це вголос. Але поки що я не бачу ніякої загрози.

Переговори про створення блоку йдуть?

Вони практично завершені. Думаю, влітку їхній результат буде уже відомий.

А квоти вже обговорюються?

Мені не цікаво обговорювати квоти. В обговоренні квот я не беру участі.

Звичайно це найскладніше питання при формуванні загального списку.

Я вважаю, що це питання технологів.

Сьогодні все частіше звучать заяви різних політиків про те, що політреформа може бути переглянута. Олександр Зінченко взагалі запропонував провести референдум стосовно цього питання. Яка ваша позиція?

Я вважаю, що прийняття політреформи голосуванням 8 грудня 2004 року було цілком виправданим. На карту була поставлена не просто доля виборів, а доля мирного вирішення конфлікту, виходу із ситуації, коли під загрозою знаходилися життя сотень тисяч людей. Без зміни складу Центральної виборчої комісії, прийняття змін до закону, який би унеможливлював використання відкріпних талонів, чесно провести вибори було дуже складно. У кожній області були тисячі фальсифікацій, пов'язаних з відкріпними талонами. У східних областях замість бюлетенів у мішках взагалі були газети. Це потім вони схаменулися і почали оформляти розкрадання бюлетенів заднім числом - мукачівська схема. Тому тоді не було іншого варіанту для виходу мирним шляхом зі сформованої ситуації, крім як піти на політреформу. Рішення було відповідальним, я стояв за нього.

Є кілька варіантів подальшої долі конституційної реформи - вводити в дію з вересня цього року, січня 2006 року, після парламентських виборів або взагалі переглянути сам закон.

Я переконаний, що прийняття політреформи було абсолютно правильним рішенням. Це перша позиція. Позиція друга - чи підтримую я політреформу по суті? Ні. Прийнята політреформа не має нічого спільного з демократизацією суспільства. Третя позиція - чи буду я брати участь у її скасуванні? Ні, не буду. Я - секретар РНБОУ, а також радник Президента з питань національної безпеки. Я реалізую і виконую позицію, яку займає Президент. Віктор Андрійович доручення протидіяти або скасовувати політреформу не давав.

Друга глобальна реформа, з якою новій владі доведеться щось робити, - це адміністративно-територіальна. Роман Безсмертний вважає, що її реально провести до виборів 2006 року. Ви поділяєте його позицію?

Адміністративно-територіальна реформа гостро необхідна. Але я вважаю, що її потрібно проводити після 2006 року. Але відразу.

Є теми, які тягнуться вже кілька років. Наприклад, низка гучних справ, які нова влада, будучи ще опозицією, обіцяла розкрити. Наприклад, справа Гонгадзе і пов'язаний з нею "касетний скандал". До влади прийшов Віктор Ющенко, а Микола Мельниченко чомусь дотепер не повертається в Україну, а епопея з плівками починає нагадувати фарс. На вашу думку, Мельниченко - герой чи зрадник?

Він не зрадник. Це точно. Я не знайомий особисто з Миколою, ніколи з ним не зустрічався і не спілкувався. Водночас, не можу сказати, що він герой. Особливо, виходячи з інформації, що стала мені відома в силу моїх нинішніх посадових і професійних обов'язків.

А що це за інформація?

Поки що я не можу її коментувати. У будь-якому випадку це таємниця слідства. Але я переконаний, що істина знаходиться посередині. Однозначної оцінки тут дати неможливо. Коли говорять, що час розставляє усе по своїх місцях, то в даному випадку це дуже точно. Давайте після завершення всіх розслідувань, у тому числі надзвичайно важливого для Президента, мене, суспільства убивства Георгія Гонгадзе. Коли з'явиться можливість оприлюднити ряд матеріалів слідства, тоді ми надамо право журналістам, політикам, громадянам самостійно давати оцінку тим або іншим фактам і особистостям.

Як ви оцінюєте діяльність Генпрокурора, у тому числі в розслідуванні цієї справи?

Я не уповноважений давати оцінку Генпрокурору. Я можу сказати, що Генпрокуратура на сьогоднішній день адекватна поставленим задачам, у першу чергу в боротьбі з корупцією та організованою злочинністю, і в дотриманні законності в суспільстві. В міру тієї інформації, яку я маю, Генпрокурор займає адекватну позицію. І я б не став сьогодні підходити з єдиною міркою до всіх.

Що ви маєте на увазі?

Є принципові ключові моменти, коли цілий ряд співробітників Генпрокуратури пройшли випробування і виявили принципову позицію.

Коментуючи інформацію есдека Ігоря Шурми про те, що нібито ви викликали до себе Бориса Колеснікова для розмови про формування виборчих списків Партії Регіонів, ви сказали, що дійсно кілька разів розмовляли з Колесніковим, але це була винятково його ініціатива. Якщо не секрет, з якими питаннями він до вас приходив?

Колесніков ніколи до мене не приходив спеціально. Його хвилювала доля вільних економічних зон, територій пріоритетного розвитку Донецької області. Також його хвилювали перетворення і кадрові позиції, які будуть проводитися в Донецьку. І я не помітив під час зустрічей з ним стурбованості і тривоги.

А ви давно з ним знайомі?

Я його знаю десь з 1994 року. Знаю з усіма його достоїнствами і недоліками. Він - досить розумний політик. Точніше, не політик, його я все-таки сприймаю і позиціоную як бізнесмена, який зміг організувати виробництво в досить не простому секторі. Під час проходження Форуму "Нашої України" у Донецьку в жовтні 2003 Колеснікову було дуже непросто. Коли йому надійшла команда з Києва виконати дурну роботу, він узяв під козирок і почав робити речі, які залишають на біографії людини пляму на все життя. Саме тому я вважаю, що цього випробування він не пройшов.

У ЗМІ неодноразово звучала думка, що ви допомагаєте бізнесу Костянтина Григоришина. Які у вас з ним стосунки?

Ніякі. Він живе в Росії, я - в Україні. Він - російський бізнесмен, я - український політик. Я говорив і говорю, що дуже ціную ту позицію, яку Костянтин Григоришин зайняв під час передвиборної кампанії. У той час як багато українських і російських бізнесменів, які сьогодні, обмазавшись у все помаранчеве, рвуть на собі сорочку, тоді з-під поли принижено гадили, Григоришин був послідовним. Він тоді займав досить сміливу позицію, і як людину я його за це поважаю. Зараз я хочу вас запевнити - Костянтин Григоришин, так само як і інші бізнесмени, не зверталися, не звертаються і не звернуться до мене, тому що я цього не дозволю. Це суперечить моїм моральним принципам.

Чому під час вашої поїздки до Москви не обговорювалася тема ЄЕП?

Обговорювалася. І обговорювалася в такому ключі. Політика нової влади повинна істотно відрізнятися від політики влади попередньої. Насамперед, надійністю, стабільністю, відкритістю і прозорістю. Ми не можемо говорити в Москві одне, у Брюсселі - інше, у Вашингтоні - третє, а своєму народу - четверте. Якщо ми йдемо в Єдиний економічний простір, то повинні чітко висловити свої аргументи. Нехай парламент, володіючи повною інформацією, приймає рішення в разі потреби ратифікації тієї або іншої угоди. Ми - категоричні супротивники того, щоб рішення протягувалося через парламент із закритими очима.

Разом з тим ми бачимо, що сьогодні процес створення ЄЕП трохи забуксував. Чому? Знов-таки, через відсутність відкритості. Журналістам сьогодні невідомо про те, які взагалі є угоди, щодо яких українська сторона займає позитивну, а щодо яких негативну позицію. Чому і чия вона. Це позиція України, експертів, департаменту міністерства, міністра, блоку уряду, усього Кабміну чи всього вищого політичного керівництва країни? Хто визначає це? Це дуже непросте питання. Ми хочемо змінити сам підхід до ЄЕП. Це повинна бути публічна, гласна дискусія про норми, що закладені сьогодні в проектах угод, розроблених експертами. Ми повинні чесно сказати, що Президент, уряд, парламент, апарат РНБО вважають позитивом, а що негативом. Баланс щодо прийняття будь-якої з постанов і угод повинен бути чітко визначений. За принципом - є чи немає українських інтересів у підписанні тих або інших угод. Без публічної дискусії нам буде дуже складно виходити на формат участі України в зоні вільної торгівлі ЄЕП - це принципова і ключова позиція. Якби ми вирішили задачу комплексно, ми б не наступали регулярно на ті самі граблі - питання, пов'язані з наявністю експортного мита у Росії, закриттям РФ своїх ринків для ряду українських товарів та інше.

Під час ефіру на "Эхо Москвы" ви обмовилися "прем'єр Порошенко...". Юлія Тимошенко, відповідаючи на питання журналістів, пожартувала "я як секретар РНБОУ...". Гадаєте, це вдалий жарт?

Навряд чи це треба коментувати. Я глибоко переконаний, що головним є не якісь застереження або жарти політиків, головним є - відповідальність перед людьми за єдність команди. Кожен, хто розуміє, що розбіжності послабляють команду, і знижують результативність її дій, на мій погляд, займає позицію відповідального політика. Кожен, хто в угоду особистим амбіціям або якимсь, на його думку, політичним перспективам, намагається команду розколоти, за рахунок інших попіарити себе, або проводити, таким чином, через ЗМІ погоджену піар-кампанію, шкодить Україні.

Є приклади такої погодженої піар-кампанії в ЗМІ?

Я б не хотів конкретизувати. Але нічого спільного з журналістикою вони не мають. І минулі заслуги в журналістиці, коли вважалося, що вони знаходилися в опозиції до влади, їх не виправдують. Тому що сьогодні вони шкодять, можливо, більше, ніж тоді Піховшек. Тому що Піховшека тоді сприймали як людину по той бік барикад, а деяким нинішнім поки що вірять.

http://glavred.info/, Олеся Яхно