Станіслав Бєлковський: "Росія не здатна залишатися агресивним монстром"
Розмова зі Станіславом Бєлковскім, директором Інституту національної стратегії (Росія), політологом
Відомий російський політолог Станіслав Бєлковскій в ексклюзивному інтерв'ю "Газеті" розповів про перспективи й персон українсько-російських міждержавних відносин.
- Як ви вважаєте, Україна може претендувати на лідерство на пострадянському просторі?
- Як лідер опозиції до Москви - безумовно. Але перелік тих держав, які визнають лідерство України, обмежений. Наразі ж протистояння України й Росії - єдиний стимул для тих пострадянських країн, які не люблять Кремль. Однак претензії Москви реально невеликі. Якби погрози з боку РФ були відчутними, тоді лідерство України формувалося б на довгострокових програмах. Тож, думаю, Росія не є агресивним монстром і не здатна на це. Ба більше, сьогодні Москва бере на озброєння ізоляціоністський курс, відмовляється від низки міжнародних політичних та економічних домагань на пострадянському просторі. Тому чинник російських погроз для пострадянських держав буде все менш і менш актуальним.
- Боріс Бєрєзовскій є реальним політичним гравцем в Україні?
- Він є лише часткою в українській внутрішній політиці. Рішення передати плівки Мельниченка українським правоохоронним органам - правильний політичний крок. Скандал довкола плівок буде вичерпано. Адже майор Мельниченко є таким же символом минулого політичного режиму, як і екс-президент Леонід Кучма.
Передавши плівки Мельниченка, Боріс Абрамовіч допоможе становленню нової української влади. Проте це не дасть йому важелів впливу на політичну ситуацію всередині держави. Офіційний Київ не бачить, чим би Бєрєзовскій був корисний новій владі. Зате знає, що його приїзд зумовить люту реакцію Путіна. Ющенко робитиме все можливе, щоб не допустити впливу Бєрєзовского на Україну. У цьому український Президент досягне успіху, тому що важелів впливу в Боріса Абрамовіча на Україну немає. У кращому разі він може стати суб'єктом української економіки шляхом придбання або участі в розвитку підприємств цієї держави.
- Однак у Києві говорять, що зрив візиту Юлії Тимошенко до Москви, протиріччя всередині українського бомонду - це справа рук злого Боріса Бєрєзовского...
- Ні, це не так. Просто й у Москві, й у Києві були люди, зацікавлені в тому, щоб прем'єр-міністр України не приїхала в російську столицю. Але для Тимошенко відмова від візиту в Москву - суттєва іміджева втрата.
Адже їй не вдалося стати "мостом" між Москвою й новою українською владою. Вона й сама стала жертвою провокації, піддалася на погрози не лише з боку прокурора РФ Устінова, які чули всі. Її нібито попереджали, що стане жертвою терористичного акту. Те, що прем'єр відмовилася приїхати в Москву, - факт, який показав українському політичному істеблішменту, що Юлія Тимошенко не є "залізною леді". Думаю, їй треба було їхати, незважаючи на політичні й інші погрози.
- Як відомо, невдовзі після цього у Москву приїхав секретар Ради безпеки й оборони України Петро Порошенко.
- Порошенко пояснив місцевому російському бомонду, що відтепер він оптимальна політична фігура як комунікатор між Києвом і Москвою, що він, загалом, проросійськи налаштований український політик, що саме він відповідатиме за контакти нової української влади із Кремлем. Це природно, бо ментально й естетично до російської влади Петро Порошенко ближчий, аніж Юлія Тимошенко. Крім того, я думаю, що Віктор Ющенко не боїться Петра Порошенка як політика, і тому може доручати йому делікатні питання. Юлії Тимошенко український Президент не віддаватиме певні політичні ресурси, які можуть використати в майбутньому.
- Як ви вважаєте, Миколу Азарова можуть призначити послом України в Росії?
- Наскільки мені відомо, Петро Порошенко - прихильник цього. Якщо його голос стане вирішальним, і він замкне всю систему комунікацій (зокрема й "підкилимної") з Росією на собі, то таке призначення може відбутися. До речі, я не вважаю, що це поганий варіант для України. Як лобіст України в Москві, Азаров цілком ефективна кандидатура. Він ментально прийнятний для Кремля, втім, як і Олександр Радченко, що теж був би ефективним українським послом. Скажу лише, послом України в Москві не повинен бути "символ" помаранчевої революції. Це може бути класичний апаратник із великими зв'язками з політико-економічною елітою Росії. А по-друге - той, хто говоритиме із кремлівськими чиновниками однією мовою.
"Львівська газета",Віктор Тимошенко