На Україну чекає нова політреформа

23 грудня Верховна Рада України попередньо схвалила і направила на висновок Конституційного Суду проекту Закону № 3207-1 «Про внесення змін до Конституції України», стосовно діяльності органів місцевого самоврядування.

У зв‘язку з цим Центр досліджень політичних цінностей звернувся до політичних експертів із питанням: «Чи стане ефективнішим місцеве самоврядування після виборів до Верховної Ради 2006 року?»

Дмитро ВИДРІН (директор Європейського інституту інтеграцій та розвитку):

„Я уже говорил о концепции расслоения власти. Потихоньку будет происходить то, что происходит в Европе: часть функций высшей украинской власти будет переходить к другим органам и по мере того, как мы будем двигаться в Европу, такими органами будут становиться Европарламент в Брюсселе и другие международные структуры, а значительная часть реальной власти будет оседать на уровень местных советов. Поэтому будет реформа – не будет (хотя я уверен, что будет), объективно местная власть будет усиливаться. Это общемировая тенденция: перманентное усиление местной власти. И этот закон, я думаю, послужит катализатором. В следующем году мы будем наблюдать постоянное неуклонное набирание силы местными советами. Это неизбежная тенденция”.

Олесь ДОНІЙ (голова Центру досліджень політичних цінностей):

„Вже зараз можна спрогнозувати, що Україна вступить у цілу низку конфліктів відразу після виборів у березні наступного року. І найзатятіші конфлікти будуть саме на місцевому рівні. Місцеві ради, обрані на пропорційній основі, знаходитимуться під впливом місцевих філій партій і спробують формувати виконавчі структури. Ці виконавчі структури цілком імовірно входитимуть у конфлікт з державними адміністраціями, які призначатимуться з центру і не бажатимуть віддавати свої колишні повноваження. Відчуватиметься половинчатість політреформи, і держава постане перед реальною необхідністю нової політреформи”.

Віктор НЕБОЖЕНКО (керівник соціологічної служби «Український барометр»):

„Я думаю, что оно не станет эффективным, потому что это первый «младенческий» шаг украинского местного самоуправления. До сих пор его практически не существовало, поэтому первый шаг никогда не может быть эффективным. Тоесть должно пройти некоторое время, а потом должна пройти еще одна конституционная реформация самоуправления. Оно должно научиться работать с центральной властью и местным бизнесом, и только после этого мы можем говорить о его эффективности. Самая главная политологическая проблема будущего местного самоуправления, не зависимо от законодательного оформления, - это несовпадение процессов приватизации и реприватизации с управлением на местах. Тоесть иными словами, если местное самоуправление не будет допущено до этих процессов (приватизации-реприватизации), а все пройдет стихийно как со стороны центральных органов, так и на местах, то оно будет не только неэффективным, а тихо умрет и потребует через несколько лет новой реконструкции”.

Андрій ЄРМОЛАЄВ (президентЦентру соціальних досліджень «Софія»):

„Законопроект № 3207-1 – це надзвичайно важливий політично-правовий крок, але він не є самодостатнім. Тобто, це передумова для того, щоб ми могли змінити законодавство про самоврядування, обов‘язково змінити законодавство пов‘язане з держадміністраціями (подолання двовладдя на місцях). І мабуть ключовий аспект, який дозволить говорити про прогресію самоврядування, – це реформа міжбюджетних стосунків, зміна самого механізму формування національного й місцевих бюджетів (перехід на принцип «знизу»), і відповідно реформація податкової системи, яка б забезпечила чітке поділення на податки якими насичуються місцеві бюджети, та податки, що достатньо забезпечують держбюджет (на загальнонаціональні програми, оборону і т. д.). Тобто, лише ця система дій, я вже не кажу про певну громадську роботу, яка необхідна для завершення цього циклу реформації, дозволить дійсно нам говорити про нову якість. Поки що, це передумова, але досить принципова. Я б поки не говорив про те, що з 1 травня, умовно, у нас буде все класно, але те, що законопроект №3207-1 дійсно розкриває ворота реформі, дає можливість зробити 2006 рік – роком самоврядування, це безумовний факт. Відбудеться це за тих умов, перелік яких я надав”.

Михайло ПОГРЕБІНСЬКИЙ (директор Центру політичних досліджень і конфліктології):

„У мене суперечливе враження від цього. Я все ж таки думав, що зі змінами, стосовно реформи органів місцевого самоврядування, ми трохи почекаємо й ще над ними попрацюємо, оскільки там є слабкі місця. Мені видається, в принципі – це крок вперед, але мене турбує насамперед те, що ми робимо дуже рішучий крок у зміні політичної системи на центральному рівні: перехід від президентсько-парламентської до парламентсько-президентської системи. У нас є дуже багато проблем для адаптації цієї нової для України системи влади. І якщо ми одночасно будемо реформувати систему стосунків між центральною і регіональною владами, місцевим самоврядуванням (що обов‘язково потрібно робити), враховуючи бездарність української політичної еліти і нездатність її вирішувати більш прості питання, я просто занепокоєний дезорганізацією влади на цей період. Я вважаю, що вводити в дію цей закон потрібно хоча б через півроку, після наведення ладу на центральному рівні”.

Вадим КАРАСЬОВ (директор Інституту глобальних стратегій):„У короткостроковому терміні – навряд чи, але, безумовно, воно стане більше демократичним, більш відповідним до європейської моделі співвідношення між центральною владою і місцевим самоврядуванням. Але в умовах демократії завжди є протиріччя між демократичністю (чи легітимністю) та ефективністю, але для демократії очевидне одне: коли буде демократична легітимність, тоді є більше можливостей для того, щоб влада була більш збалансованою й ефективною. А не навпаки: влада може бути ефективною, але навряд чи вона може бути демократичною – потім ця ефективність фактично трансформується в перманентну неефективність або в той чи інший вид ручного управління економікою, державою та політичними процесами. Тому цей закон не вирішує всі питання, пов’язані з ефективністю місцевого самоуправління, але відкриває шляхи розвитку демократичних процесів на місцевому рівні, що в майбутньому дасть змогу вибудувати більш ефективну модель місцевого самоврядування”.