У Порошенка однопартійці ледь не забрали останнє – партквиток

Від з’їзду Народного Союзу «Нашої України» сенсацій чекати не доводилось. Здавалося, це буде рядова подія – делегати легалізують прийняті у вузькому колі рішення, пояснюючи свій конформізм стандартною фразою: «Так вирішив Президент, а ми - партія Президента». До речі, щоб ніхто не сумнівався в правильності курсу політсили, над сценою метровими літерами так і написали: «Партія Ющенка». Напис поряд «Любіть Україну свою» значно поступався розміром шрифту…

Петро Порошенко, який проскочив в залу повз пресу, тільки підтвердив загальні сподівання, що нічого цікавого сьогодні не народиться. За словами безробітного партійця, це - лише початок з’їзду, а заключна фаза запланована аж на 3 грудня, коли, власне, і будуть прийняті основні кадрові рішення, зокрема щодо формування списку.

Однак виявилося, що Порошенко розслабився завчасно. Мітинг під стінами ДК КПІ, де проходив з’їзд, спочатку не віщував нічого особливого. Кілька сотень молодиків скандували: «Геть Порошенка! Геть Мартиненка!». Виявилося, що ця масовка - лише прелюдія до бурхливого з’їзду. До речі, вигукувати «кричалки» проти Порошенка у молоді виходило ліпше. А от з Мартиненком були проблеми. Активісти не знали, хто він такий і як виглядає. Не знає країна своїх героїв! Втім, це також показник публічності керівника фракції НСНУ, а, можливо, навіть майбутнього мера Києва.

А тим часом в помаранчевій залі ДК КПІ партійці винесли на обговорення все сміття, яке накопичилось за коротке життя партії.   Символічним кошиком зі сміттям, з якого сипалися обгортки від шоколадок ROSHEN, молодий керівник Ужгородської районної організації («кіндерсюрприз» - так назвав цього «героя» ображений Євген Червоненко) закликав делегатів «очистити партію» від людей, що її «дискредитують»: Порошенка, Мартиненка, Третьякова Жванія, Червоненка та навіть Зварича.

А потім виступав Віктор Ющенко… Делегати насторожили вуха, адже Президент потрапив в ситуацію, коли доводиться розхльобувати «заварку». Однак цього ранку вивести главу держави і партії зі стану душевної рівноваги було не під силу навіть  здібним «кіндерсюрпризам». Президент читав заздалегідь підготовлений виступ, повністю позбавлений емоцій, в якому багато цифр і жодного прізвища. Це не означає, що Ющенко ніяк не відреагував на попередній виступ. Просто коли Президент нарешті підібрався до пункту «корупція», він повністю втратив увагу аудиторії.

Виступ Ющенка, який стосувався згаданих «кіндером – кілером» прізвищ, нагадував маятник. Спочатку той хитнувся в бік «несправедливо скривджених» людей. За словами Ющенка, ні суд, ні слідство не знайшли жодного доказу корупції в його оточенні. «Я пишаюсь цим!», - заявив Президент. Однак зразу за тим маятник хитнувся в протилежний бік: Віктор Андрійович чомусь почав говорити, що судова система не користується довірою серед населення, а йому особисто хотілось би бачити чесні рішення суддів щодо вищих посадових осіб.

А потім маятник пішов знов назустріч «дискредитованим», причому один з них якось байдуже ловив слова Президента. Поки Ющенко говорив - його кум у першому ряду перекидався словами з ображеною кумою, екс-міністром культури Оксаною Білозір.

А Президент тим часом розповідав, що його приватні стосунки з цими людьми не змінилися, що йому «неприємно від того, що це були голослівні звинувачення, яким немає доказу». «Але я прийняв рішення про відставки ще до завершення розслідування. І не тому, що є солідарна підозра, а щоб навіть тінь сумнівів не падала на нашу партію», - сказав Ющенко.

А маятник тим часом хитнувся в протилежний бік, і промовець заявив, що вони самі в усьому винні. «Люди, які стояли на Майдані за моєю спиною, прийшовши в кабінети, втратили взаємну довіру. Опинившись в службовому кабінеті, вони стали поводитись інакше. Даю слово честі - я у цьому складному рішенні (відправити у відставку уряд та інших високопосадовців) керувався виключно мотивом вигоди для України. І відповідальність за це рішення лежить тільки на мені», - заявив Ющенко.

Найбільше в цій частині промови дісталося ініціатору скандалу – екс-держсекретарю Олександру Зінченку. Ющенко не називав прізвище, однак можна було здогадатися, що йдеться саме про нього. Президент розповідав про людину, яка ще «2 роки тому писала темники», якій він «дав шанс стати іншою». Президент додав, що він цим гордиться.

Закінчив розділ «корупція» Ющенко пропозицією: якщо є незгодні, щоб перераховані на початку з’їзду особи ввійшли в раду партії, - треба це питання поставити на голосування. «Зробіть рейтингове голосування, і нехай ЗМІ повідомляють – в партії була проблема, але її блискавично вирішили. Скрізь ми повинні мати найкращих, наймудріших, найкрасивіших – бо це «Наша Україна», - запропонував Ющенко.

Делегати з’їзду, можливо, не повністю зрозуміли пропозицію Ющенка, однак відчули, що той дав відмашку на демократію. Тут «демократія» й почалася…

Однак сам Віктор Андрійович свідком цих подій не став. Одразу після виступу почесний голова залишив зібрання. Було видно, що Ющенко вже на вулиці зітхнув з полегшенням. Провести його до машини кинулося небагато осіб - лише Кінах та Омельченко. А поки Ющенко біля автомобіля роздавав автографи, на горизонті з’явився насурмлений Євген Червоненко в яскраво-помаранчевій краватці. Він вийшов покурити, і до Президента не підійшов.

Натомість Омельченко весь аж світився. Адже це вперше партійці про нього забулися, й не вимагали очистити «Нашу Україну» від Сан Санича, який «на Помаранчевий Майдан вперше вийшов під час святкування Нового Року», щоб помилуватися чудовою блакитною ялинкою, яку він готував для Януковича. Тепер лише купка журналістів підійшла до Омельченка, щоб задати стандартне запитання: «Що ви тут робите?».

Омельченко у відповідь ляпнув суцільну дурницю: «Як мер Києва я повинен зустрічати та проводжати Президента». Омельченко намагався вибратися з тісного кола журналістів, і несказанно зрадів, коли хтось з перехожих попросив його сфотографуватися. «Фотографуватися я завжди «за», - радісно вигукнув Омельченко, мерщій кинувшись до рятівників.

Тим часом Євген Червоненко щиро ділився своїм баченням подій, які сколихнули з’їзд. Одній групі журналістів він сказав: «Це спроба одних стати в партії фюрерами». Іншим висловився конкретніше: мовляв, воду мутить колишній губернатор, нинішній міністр Балога. Червоненко весь аж почервонів, коли говорив про наболіле. Євген Альфредович вважає, що несправедливо його прибрали з Міністерства транспорту, несправедливо звинувачують у тому, що він дискредитує партію… «Якщо й відділяти владу від політики, то потрібно було взятися за Балогу. А мій бізнес, мій «Орлан» загинув під уламками помаранчевої революції. Навіть не знаю, хто тепер спонсоруватиме вибори», - заявив Червоненко. Євген Альфредович говорив ще довго, ображався за керівництво «Укрзалізницею», яке після його відставки полетіло з посад. «Я питаю Президента: «Чого звільнили Афтаназіва?», а він мені: «А чому мене отруїли?». Побачивши запитання в очах журналіста, Червоненко поспішно додав, що він сам багато чого не розуміє, але лишається солдатом Президента, після чого припинив давати коментарі і відійшов геть.

В цей час в кулуарах коментарі давав ще один «герой дня» - екс-перший помічник Президента Олександр Третьяков. Він був спокійним й впевненим. Свій спокій він пояснював так: «Навіщо нервуватися, все одно не доведеш, що не верблюд». Крім того, він запевнив журналістів, що залишиться в Раді партії разом з Порошенком та іншими, бо коней на переправі не міняють. Третьяков додав, що він та його колеги стали «жертвами заговору». «Це цілеспрямований удар по ключовим людям, які робили вибори Ющенка в 2002 році, 2004 році, таким чином партію хочуть послабити перед парламентськими виборами 2006», - зауважив Третьяков. Порошенко жодних коментарів не давав…

А в цей час в залі відбувалося шоу – делегати гралися в демократію. Спочатку вони прийняли досить радикальне рішення – провести таємне(!) рейтингове голосування за кандидатів в раду партії. Тим, хто набере найменше голосів, - буде, як колись казав Піскун, «досвідання, досвідання, досвідання».

Радикали вже потирали долоні, очікуючи, як з тріском вилетять з Ради люди, чиї прізвища фігурували в корупційному скандалі. В кулуарах почали скоро перетягувати помаранчеві кабінки для голосування, розсадили за столами студентів - видавати бюлетені.

Червоненко з трибуни емоційно говорив про змову. Він переконував, що учасникам з’їзду роздали картки, де написано, за кого не голосувати. Порошенко усамітнився в приміщені, куди не допускали пресу. Мартиненка ніде не було видно. Один лише Третьяков вільно ходив кулуарами і був доступний для всіх бажаючих.

Делегати тим часом покидали залу, сперечалися між собою просто перед трибуною. Серед такого загального безладу з’їзд раптом скасував своє попереднє рішення про проведення таємного голосування щодо складу ради НСНУ. Тут же, наступним рішенням учасники зібрання затвердили весь пакет складу ради “Народного Союзу Наша Україна” (177 осіб), до якого входять Порошенко, Мартиненко, Зварич, Третьяков, Червоненко і Жванія. За це рішення проголосували 915 делегатів, 142 були проти і 52 утрималися.

В залі лунали крики «Ганьба!», які скоро затихли.

Тобто, як і обіцяв, Порошенко у підсумку - жодних сенсацій. Ще менше їх можні очікувати на другому етапі з’їзду, який відбудеться 3 грудня.