Президент поставив - Президент відставив

Інколи перекладати якийсь текст на іншу мову - просто безперспективно. Ви читали коли-небудь переклади «Вишневих усмішок» російською мовою? Пісна, нуднувата проза. А українською – шедевр. Ось тому, характеризуючи останній пасаж нашого керманича стосовно Святослава Піскуна, приведу улюблену фразу мого давнього колеги російською: «Понять - не понял, но понравилось». Саме з наголосом на літері «я».

Дійсно, тяжко зрозуміти. Хоча, з іншого боку, – все залежить від того, як на це подивитись. В рамках того, що зараз у владу косяком пішли орли гнізда кучмового, такий крок - дивний. Піскун добре вписувався в цю когорту. Хоча деякі проблеми є з Сергієм Головатим. Боже, якими філіппіками він розроджувався в бік Генпрокуратури! Добре, що хоч тяжкими предметами не кидався.

Проте, як став міністром юстиції - клянеться, що жодного некоректного слова в бік пана Піскуна не дозволить собі. А коли був депутатом, тоді все можна було. Можна лаятись, можна зраджувати - все будь ласка. Мабуть, тому склали про нього таку собі співаночку:

А поза-, а позаду Головатий!

За Мін'юст - не люльку

Зрадив БЮТ та Юльку,

Заповзятий!

А як став чиновником: крок ліворуч, крок праворуч рівнозначний втечі. Буде служити вірно. Може і з Пискуном спрацюватись, якщо накажуть. Та ні, не накажуть. Той, хто вчора співав не з нами, той, мабуть, завтра буде проти нас. Чому ж тоді Головатому вірять, а Піскуну – ні? Теж дивно, хоча певна логіка є. Головатий – профі, він кому завгодно служити буде. І буде називати це служінням Україні. Був одним з начальників у Русі, а вже з 1995 по 1997 роки – аж «гульк» - поруч з Кучмою. Ще вчора соратник Тимошенко, а сьогодні – вже точно не соратник. Юстиція - понад усе, переконання – то справа другорядна.

Дехто розповідає, що саме Сергій Петрович написав той указ про відтинання Піскуна від тіла. І при цьому стверджував, що вже готова пропозиція щодо кандидатури нового прокурора. А той, начебто, справжнісінький герой трілера. Не бреше і не бере. Це - дійсно страх. Клієнтів прокуратури наперед «тайна дрож проймає»: мовляв, він, звичайно, врешті-решт він таки візьме, але ж це які гроші готувати треба! Годинниками від Картьє тут не обійдешся.

Стретович говорить про інше. Що пан Святослав - ніякий не прокурор, а звичайнісінький невіглас. Теж не зрозуміло. Он Луценко мав раніше справу з міліцією тільки в якості об’єкта їх переможних зведень. А нічого, зараз міліціонери аж тремтять від нового міністра. Щодо злочинців - не знаю, а міліціонери тремтять. Крім того, пан Стретович багато розповів усякого про хлібний бізнес Піскуна. І не тільки про хлібний. Ну, по-перше, все те довести спершу треба. Не дарма кажуть: не спійманий - не злодій. По-друге, наш Президент недавно повідомив, що брати жебраків у владу - собі дорожче. Тож бізнес, навіть якщо він хлібний, - не така вже завада чиновній людині.

Міністр внутрішніх справ великої проблеми в усуненні прокурора не бачить. Бог дав - Бог взяв. Президент поставив - він і відставив. Юрій Віталійович ставиться до цього, як справжній філософ: «Якщо Віктор Андрійович прийняв таке рішення, то я із задоволенням сприйму цю подію», - сказав пан Луценко. Як бачимо, глава МВС не налаштований до цього агресивно, як пани Головатий і Стретович. Навіть більше - задоволення від цього отримав.

Найбільш доброзичливою, навіть співчутливою була реакція держсекретаря Рибачука. Хоча, пробачте, посаду його вказано не дуже точно. З цією структурою у нас відбулося стільки пертурбацій, що не встигаєш відстежувати їх. Олег Борисович був вкрай стривожений можливістю, що Генпрокурор, котрий розійшовся не на жарт, на самого себе заведе справу, і під гарячу руку запроторить себе ж-таки до буцегарні. Тому приказ про його усунення достеменно спас пана Піскуна від такого собі харакірі.

Дійсно, останніми днями його поведінка виглядала, якщо дивитись з головного печерського пагорба, до певної міри адекватною. Що сказав Ющенко, коли дав команду на перевірку свого найближчого оточення на корупційність? Видно, Генпрокурор таки заробився, що забув про той дороговказ. А мовлено було аж дуже зрозуміло. Що Президент впевнений у їх невинуватості.

І що робить після цього Піскун? - Ви не вгадаєте навіть з четвертого разу. Таки відкриває справу на кума Порошенка. До того ж, кажуть, що не одну. Почав виправдовуватися після такого неподобства, що справа зовсім не в корупції. Чекайте, пане Піскун. Вам про що казали? Про корупційність. Або – або. Ви б ще на зв'язок з іноземними розвідниками їх перевіряли. Скажи людині Богу молитися, він і лоба розіб’є. Дуже вже протиприродна заповзятість.

Тому-то і турбувався пан Рибачук про Генпрокурора, «як би чого не вийшло». Занадто вже буквально сприймає пан Святослав директиви Ради Європи стосовно справи Гонгадзе, аж так до серця бере. Холоднокровніше треба бути. Зараз у нас на дворі перебудова йде. Що було сказано на Майдані - забудьте. Ні, на словах говорити можете, а діяти треба у відповідності до нових вимог часу. Беріть всі приклад з нашого соціаліста-правоохоронця. Роздає на обіруч відповідні інвективи: «Революционный держите шаг, неугомонный не дремлет враг!» А робить все обережно. І шумить, і гуде. А дощик, як і треба, дрібний іде.

І пан Піскун теж добре починав. Вийде на телевізор, гукне на всі боки: «Кто не спрятался, я не виноват». Вони всі й поховалися, хто в Москві, хто в Санкт-Петербурзі мало не докером влаштувався, дуже вже робити хочеться. Американці тільки з Щербанем вискочили, як той Пилип з конопель. Та нічого, у них там демократія розвинутого капіталізму чи навіть імперіалізму. Он Лазаренка вже десь п’ять років віддають, і ніяк не віддадуть.Ви таки запрацювалися, пане двічі Генеральний прокурор. Не побачили, що навколо вже інші часи. Можете забути та й затягнути старої пісні: «Попе-, попереду Тимошенко». Все, вже не попереду. І Ви тепер теж ззаду, в ар’єргарді. Бавтеся собі в політику, а нам – своїми справами займатися. До речі, всі старі гасла - до одної ями. А пискунів за піскунами будем, будем бить. Така зараз лінія Президента, котрий, кажуть, зараз без оточення. Тяжко йому…