Блог | "Форма води" проти "Трьох білбордів": чому казка перемогла правду життя
Оскарівська ніч була довгою і темною, вночі трапилися дивні речі. Настав день, і саме час якось укласти в голові все, що відбулося в заокенській Америці, поки ми всі спали (окей, не всі спали). Якщо ви ще не знаєте, то кіноакадеміки видали два головних "Оскари" фільму "Форма води" — і тепер це найкращий фільм року, а режисер Гільєрмо Дель Торро має статуетку за режисуру. Хм…
Я нагадаю, що "Форма води" — це така романтична казка, де німа жіночка закохується в людину-амфібію і рятує коханого із лабораторії, де над ним всякі злі дяді проводили досліди. І все це дуже красиво знято. І воно так ніби й непогано, кучерявенько так, вигадливо. Чоловік-амфібія смішно кліпає очима й луска з нього дуже натурально облазить. Другорядний персонаж видає смішні репліки і дивиться ретро-фільми. Не хочеться казати щось погане про цей фільм, але невже оце – найкращий фільм року? Ееее…
Багато хто, і я в тому числі, найімовірнішим переможцем у номінації "Найкращий фільм року" вважали стрічку "Три білборди на кордоні Еббінга, Міссурі" (режисер Мартін Макдонах). І на те було кілька причин.
По-перше, це просто дуже крута стрічка. "Три білборди" — це щось середнє між соціальною драмою та чорною комедією. Це вражаючий фільм без жодного позитивного персонажа, але і без жодного негативного. Це той рідкісний випадок, коли всі герої максимально схожі на реальних людей. У всіх паскудний характер, але всі здатні на хороші почуття і вчинки.
Головна героїня — це немолода жінка зі сталевим характером, груба, безкомпромісна, з кримінальними нахилами. Їй протистоїть коп, тупуватий, жорстокий, з расистськими поглядами. І їх обох глядач любить, бо вони показані так, що не полюбити їх неможливо. Занадто вони натуральні, занадто вони схожі на нас, щоб їх можна було не любити.
По-друге, "Три білборди" говорять про гострі соціальні проблеми – расизм, свавілля поліцейських, неповні сім’ї. І в останні роки на "Оскарі" така соціалка цінується. Минулого року "Оскара" отримала драма "Місячне сяйво" про чорношкірого хлопця з бідного району. Позаминулого року головну статуетку дали картині "В центрі уваги" — про те, як журналісти розслідують розбещення дітей священниками. "Три білборди" блискуче вписувалися в цю послідовність. Але не вписалися.
І є ще один момент щодо "Трьох білбордів". Скажімо так, він взяв своєрідний приз глядацьких симпатій. Цей фільм запропонував новий спосіб заявити про якусь проблему – написати про неї великими чорними літерами на трьох червоних білбордах. Ця ідея настільки "зайшла", що на білборди почали виносити все, що болить. Буває, що це фотошоп:
Але у вільних країнах можуть бути і реальні білборди:
І знаєте, це заявка на "культовість". В такому контексті, може, воно й на краще, що не завоював цей фільм головного "Оскара". Мартін Макдонах – він же більше по театру. Він знімає фільми рідко, це всього лише його третій повнометражний фільм. Він занадто своєрідний, незалежний і неформатний, щоб отримувати "Оскар".
І аплодисменти Френсіс Макдорман та Сему Рокуеллу, яким дісталися статуетки за акторську гру. Вони й правда були неперевершеними.
Але повернемося до "Форми води". Чому саме цей фільм?
Припускаю, що кіноакадеміки стомилися від соціальних тем, тому тепла лампова фантастика здалася їм такою привабливою. Мабуть, їх підкупила візуальна довершеність фільму. Мабуть, кіноакадеміків тягне на голлівудську класику – на "правильний", вивірений сценарій, без несподіванок, без експериментаторства, де є зрозуміла, добре вивірена історія, в якій добро перемагає зло.
"Форма води" — це такий затишний, такий атмосферний фільм, схожий на старі класичні фільми, тільки ще красивіший. Та й Дель Торро хіба не заслуговує на "Оскара"? Він же такий фантазер і мрійник, у нього так добре виходить творити чудовиськ та химерні світи. Сам Гільєрмо Дель Торро називає "Форму води" протиотрутою від сучасного цинізму.
Що ж. Це прекрасно, звичайно. Можливо, за це варто дати "Оскара". Але мої почуття найкраще передає ця народна творчість:
