Вона знала, що він буде не таким, як інші

9.4т

Вона знала, що не буде допомоги в старості, не буде онуків і надбавкі до пенсії (хоча про пенсію, вона взагалі нічого не знала), не буде втіхи від його статків, від покірної невістки та від "склянки води" в спекотний день.

Думаєте, її тішила думка, що Всесвіт буде його знати і молитись на нього? І що таке для неї Всесвіт? У її часи без гуглу, літаків та Вікіпедії...

Її попередили, ще до його народження, що він помре молодим, в муках, не залишивши їй нащадків.

В неї не було важелів впливу та стратегії виховання, вона просто його любила без очікування взаємності, та подяки.

Знаєте, про що я?

Може я про мати, якій під час вагітності сказали, що у вас буде дитинка з синдромом Дауна. не така як всі, інша, ніколи не народить нащадків, помре молодим і в муках. І все одно мати чекає на ту дитинку, співає колискові та любить безумовно, навсежиття любить.

Або про мати, яка дізналась, що у її дитини аутизм, рак крові, пухлина мозку, генетичний синдром, апластична анемія, дислексія, відсутність соціалізації, і всякі інші діагнози та стани, які за одну хвилинку "благовіщення" розмежовують світ і особистість, шматують очікування та цепом лягають на виплекані крила...

Якби у часи Діви Марії були УЗД та медико-соціальна коміссія по перериванню вагітності до 22 тижнів, чи було б нам чиє народження славити в цей день?

І чи змінює знання силу нашого безумовного почуття любові?

Може, саме сьогодні треба про це подумати.

Читайте все новости по теме "Блог о жизни" на Обозревателе.

Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов. Мнение редакции может отличаться от авторского.

Присоединяйтесь к группе "Обозреватель Блоги" на Facebook, читайте свежие новости!

Наши блоги