Блог | Детективи зникли, з’явились сектантські брошурки
Як Галя буккросингом займалася…
У нас на станції метро "Золоті ворота" великий і могутній Київський метрополітен вчепив крихітну поличку і пафосно її презентував пару тижнів тому… Зветься ота поличка модним словом "буккросинг". Що воно таке - ви всі, очевидно, чудово знаєте. Не буду уточняти, що вчепили ту манюню поличку лише на одній станції метро – і на тому, в принципі, дяки…
Але… Усі дні після пишного відкриття БУККРОСИНГУ В КИЇВСЬКОМУ МЕТРО ті полички лишалися безнадійно порожніми. І я вирішила провести такий собі соціальний експеримент (швидше, навіть, соціально-психологічний).
Упродовж трьох вихідних днів щоранку я відносила туди свої книги (не найгірші, між іншим – Стівена Кінга, Агату Крісті та іншу класику світового детективу) в надії отримати якесь хороше чтиво навзамін…
В перший день я лишила Шеклі, Крісті, Конан Дойля і ще парочку непоганих книг. На наступний ранок томиків не було – замість них на полиці красувалася тьма сектантських пропагандистських брошурок на кшталт "Увєруй и вострашись…", які я нічтоже сумяшеся вкинула до смітника…
На другий день я лишила двотомник Форсайта і п’ять книг Кінга у м’яких палітурках. На ранок наступного дня їх, ясний пєнь, не було, не було навіть "Увєруй і устрашись", одиноко стояв лише чомусь Митний кодекс України…
На третій день я принесла ще кілька детективів, а ще – кілька примірників Біблії, які невідомо де взялися в нашому домі у російському перекладі. Навзамін, зрозуміло, на полицях не було нічого… Однак, не встигла я відійти від полички, як до неї підскочив такий собі дідусь інтелігентського виду і відразу згріб усі мої детективи (лишивши, втім, Біблію).
Нічого навзамін на поличку він не поклав…
Я не вірю, що в дєдушкі нема в домі хоча б однієї книжки, яку він міг лишити на буккросинг. Я впевнена, що є. Але, повторю, він не поклав нічого…
Більше я буккросингом займатися не буду.
