"Детская наивность". TAYANNA откровенно призналась, зачем публично рассказала о романе с известным женатым продюсером
Исполнительница обнародовала личную историю о Дмитрии Климашенко, который все отрицает
Всіляко вітаю рішення мирних мешканців міст і сіл, через які проходить лінія фронту, втікати зі своїх домівок, узявши з собою лише найнеобхідніше. Але чому ж вони кидають своїх домашніх тварин, не беруть їх із собою?
На це неможливо дивитись спокійно. У селі, де тримає оборону наш підрозділ, повно цих кинутих тварин - в тому числі дорослих породистих собак, котів і навіть папуг. Про звичайних котів і собак, які є на подвір'ї у кожного сільського мешканця, я навіть і не кажу.
Вони бігають там напівголодні, зашугані постійними обстрілами. Ті, що залишаться там, майже напевно приречені. Але кожне - мале й велике, породисте і безпородне - має шанс знайти господаря. Бо наші бійці - серце не камінь - розбирають їх потроху.
Першим на базу привезли дорослу лохмату вівчарку - Камрада. Він був дуже породистий, але зовсім ненавчений, бо його тримали у вольєрі разом з кількома іншими собаками і не вчили виконувати команди. Пес був лагідний-лагідний, ніколи не гавкав, намагався з усіма подружитись. Але мій малесенький Ватничок боявся його, як вогню, і коли Камрад тусив біля ганку, взагалі не виходив з казарми. Або сидів високо на дереві.
Пес страшенно прив'язався до нового господаря, просто не відходив від нього. Я бачила, як йому не подобалось, коли його купали у річці. Заводити у воду собацюру довелося силоміць. Але коли він побачив, що його господар стрибнув у воду і поплив - спочатку нервово бігав по берегу і вищав, а потім стрибнув у воду і поплив до господаря. Мабуть, злякався, що той втопиться.
Цей Камрад уславився у нас тим, що під час обстрілу затулив господаря своїм тілом. Всі уламки дістались собаці. Пса прооперували, він вижив і одужав. Зараз його вже тут нема - відвезли додому, до родичів нашого бійця.
Потім собак і котів, вивезених з обстрілюваних сіл, стало більшати. Після Камрада з'явився Комбат, потім наш медик Яна привезла з фронту підлітка вівчарки на ім'я Ден. У Юлі з Луганська, мами двох синів - дорослого і п'ятирічного - яка вдень і вночі з автоматом чергує на блокпостах ("Я їх знаю, мене вони не надурять") - є щеня Латиш, теж вівчарочка, таке малесеньке - коли з'явилося в нас, ще саме не вміло їсти і весь час тоненько, але голосно скавчало.
Днями наша Едельвейс, дружина командира розвідгрупи Шведа, поїхала з чоловіком на передову і привезла звідти трьох папуг і кицьку. Двоє папуг були зеленими і отримали ім'я Укропи. Їх уже розібрали. Третього, ДНРівських кольорів (чорно-синьо-червоного), Едельвейс залишила собі і назвала Лугандоном Живе цей доволі величенький папуга у неї в клітці, наче весь час спокійний, а пальця краще не підносити - там такий клюв, що може до кістки прокусити.
А кицька сіро-димчаста, дуже пухнаста, але така худа, голодна, брудна, шерсть злиплася. Едельвейс вимила її спеціальним котячим шампунем, загорнула у рушник. Дивлюся - котяка вся тремтить. Запропонувала посушити феном. "А вона не злякається?" - "Хай краще злякається, ніж застудиться". - "Ну, давай, я триматиму, а ти суши". А котяка й не думає пручатися, мурчить і треться об наші руки. Зараз вже бігають утрьох із Ватником і кицькою Едельвейс, яка має два імені: офіційне Граната і домашнє - за страшну неохайність - Помийка
А в сусідній казармі живе кицька Розтяжка, ось так
А Ватничок мій має дуже багато імен. Крім офіційного, він Комочок (відповідно Комоця, Комця і Комка), Дитя, Жмутик життя, Жмутик чорної вати, Шматочок чорного оксамиту, Вуглик (Чорне Золото), Чорне Чудовисько, Чорні Вуха, Голос Донбасу і просто Голосішка. Голос Донбасу - це коли на нього більше п'яти хвилин не звертають уваги. Він тоді сідає, гнівно дивиться тобі в очі і каже на низах: "Няв!" У нас це зветься "Почуйте голос Донбасу!".
Кілька днів тому десь схопив кліща. Ми невдало вийняли - голова лишилася всередині. Після того дитя днів зо три сумувало. Не бігало, не гралось, не кусалось, дуже мало їло, тільки спало і лизало мені руки. Я, звісно, місця собі не знаходила. А сьогодні ранком прокидаюсь від того, що мене ніжно гладять лапкою по обличчю, дивляться веселими оченятами і питають дозволу мене вкусити. Я так одразу: є щастя на світі! Ох, люблю ж я його...
Важно: мнение редакции может отличаться от авторского. Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов, но стремится публиковать различные точки зрения. Детальнее о редакционной политике OBOZREVATEL поссылке...
Подпишись на наш Telegram . Присылаем лишь "горящие" новости!
Исполнительница обнародовала личную историю о Дмитрии Климашенко, который все отрицает
Захватчики применили разные типы вооружений, включая баллистику
30 миллионов долларов из этой суммы будут выделены на закупку беспилотников
Мир может помочь Украине сбивать каждую вражескую ракету и дрон