Блог | 7 запитань до СБУ про подвійне громадянство депутатів
Наявність другого паспорта в Україні нікого не здивує. Мешканці Криму і Донбасу ще задовго до окупації та війни отримували паспорти із двоголовим орлом, а багато хто із мешканців західних областей та Одещини турботливо зберігає під сукном молдавський, румунський, угорський, словацький чи польський документ.
Утім найбільш загрозливою є історія, коли такий паспорт має державний службовець або народний депутат, покликані безпосередньо служити Україні. І неприпустимо, коли сьогодні вони ухвалюють рішення від імені однієї держави, а насправді є ще громадянами іншої.
Відомо, що для наших міністрів-варягів, яких запрошували із різних країн керувати міністерствами і відомствами – у переважній більшості випадків робились винятки: вони продовжували лишатися громадянами США, Литви, Грузії, і при цьому отримували доступ до державної таємниці. Чи не отримували? А тоді, як вони могли ухвалювати адекватні рішення?
І це ще півбіди, адже про подвійне громадянство Наталії Яресько, Айвараса Абромавичуса, Олександра Квіташвілі та інших було відомо усій країні. Для окремих "консультантів" уряд навіть намагався провести спеціальний закон, що прямо дозволяв би не виходити із громадянства (йдеться про словака Івана Міклоша, який на певному етапі пропонувався на посаду міністра фінансів). Та це все були публічні історії.
Читайте: "Позичальник останньої інстанції": як НБУ знекровлює економіку України
Але ж особливо небезпечною під час війни є інша ситуація, коли будь-хто із тисяч чиновників, які мають доступ до державної таємниці, таємно можуть бути власниками паспорта держави-агресора.
Аби виправити цю ситуацію, ми з колегами по фракції Радикальної партії Олега Ляшка внесли до парламенту законопроект про позбавлення мандату народного депутата власників двох і більше громадянств, а також про негайне звільнення з державної служби чиновників в аналогічній ситуації.
Законом "Про статус народного депутата України" передбачено позбавлення мандату лише у випадку виходу з українського громадянства, а не набуття другого і кожного наступного громадянства. Очевидно, це й пояснює наявність серед нардепів власників кількох паспортів.
Цікаво, що чинне законодавство вже передбачає неможливість поєднувати держслужбу і подвійне громадянство. Наприклад, відповідно до закону "Про державну службу", власник громадянства іншої держави взагалі не має права вступити на державну службу. А в разі набуття громадянином України громадянства іншої держави несення державної служби має припинятися автоматично. Незалежно від того, чи він одразу позбувся українського паспорту, чи ще зберігає його.
Проте є всі підстави вважати, що Служба безпеки України не виконує своїх прямих обов’язків і не контролює наявність чужого громадянства у тих, хто сьогодні є державними службовцями, виборними керівниками та високими державними управлінцями. Натомість, її підрозділи беруть участь у сумнівних "спецопераціях" із тиску на бізнес за надуманими кримінальними справами, замовних обшуках офісів політичних партій, неначе у сфальсифікованій справі про нібито несплату податків є якісь елементи антитерористичної операції.
Тому разом із цим законопроектом, ми б хотіли поставити голові Служби безпеки України Василеві Грицаку цілком конкретні запитання:
Скільки громадян України сьогодні офіційно мають доступ до державної таємниці?
Скільки державних службовців мають громадянство двох і більше країн?
Скільки із державних службовців, які мають громадянство двох і більше країн, мають також доступ до державної таємниці?
Яка кількість народних депутатів України, чиновників Адміністрації Президента України, членів та працівників Уряду, голів обласних і районних державних адміністрацій, керівників центральних органів виконавчої влади та їхніх заступників мають два і більше громадянств?
Яка частина з них, які мають два чи більше громадянств є також громадянами країни-агресора – Росії?
Якщо такі є, то яким чином ці люди пройшли спецперевірку і були допущені до державної таємниці?
Яких заходів вживала Служба безпеки України для недопущення розголошення цими "подвійними громадянами" державної таємниці за межами України?
Ймовірно, що частина перевірки подвійного громадянства в Україні проводиться через звичайне опитування: "у вас є громадянство іншої країни?" Але за відсутності реальної відповідальності за неправдиву відповідь на таке запитання, очевидно, багато хто із чиновників міг відповісти негативно. Проте цю ситуацію слід змінювати. Ми в Радикальній партії переконані: необхідно запроваджувати кримінальну відповідальність за надання неправдивих даних щодо наявності іншого/інших громадянств при прийомі на державну службу і проходженні спеціальної перевірки. Крім того, необхідно також впроваджувати відповідальність для халатних працівників спецслужб, які крізь пальці дивляться на проходження такої перевірки чиновниками, або ж, що більш небезпечно – надають їм доступ до державної таємниці.
Наявність же другого паспорту у народного депутата має стати підставою для автоматичного позбавлення мандату за спрощеною процедурою. Служити можна лише одній державі!
