"Діти питали, чому тато не телефонує. А я не знала що відповісти…"

1.2т

"Добрий і лагідний. Він понад усе на світі любив мене і наших діток", - говорить про свого загиблого чоловіка, бійця 30-ої окремої механізованої бригади Ярослава Остапчука його дружина Лілія.

Майбутнє подружжя познайомилось один з одним на святкуванні Дня міста. Згодом почали зустрічатися і жити разом. А потім, вирішили і одружитись, оскільки зрозуміли, що кожен знайшов свою любов. "Спочатку ми жили у місті, а пізніше вирішили переїхати у село. Орендували там будиночок, мріяли через певний час побудувати свій власний. Завели невеличке господарство. А невдовзі вже раділи появі первістка – сина Вадима", - згадує Лілія Остапчук.

Ярослав Остапчук цінував і піклувався про Лілію і маленького Вадима. Оскільки чоловік багато чого вмів робити своїми руками, то брався за будь яку роботу. Виготовляв вироби з дерева, працював на пошті, ремонтував автомобілі. А вільний час завжди проводив із родиною.

З самого дитинства Ярослав мріяв бути військовим. Захоплення це передалося йому від діда, який пройшов війну. Але стати професійним військовим Ярославу не судилося. Він мав освіту у 9 класів. А контракт із Збройними силами можливо було підписати закінчивши 11-ть. Тож Ярослав компенсував нездійснене бажання переглядом фільмів на військово-історичну тематику і займався моделюванням моделей військової техніки, встиг навіть зібрати свою колекцію.

Незабаром в молодого подружжя народилась друга дитина – син Кирило. "Діти дуже любили свого татка, а він їх. Коли Ярослав збирав меблі або лагодив двигуни, діти завжди були біля нього, він їм все розповідав і показував. Ніколи не дозволяв собі підвищувати голос. Влаштовував дозвілля на природі: взимку каталися на санчатах, влітку відпочивали біля річки. Синам зробив спортивний майданчик і гойдалку, домашні меблі", - говорить жінка.

З початком проведення АТО, Ярослав Остапчук проходив службу в 30-ій окремій механізованій бригаді. "Він розумів, що потрібно захищати свою країну. Це обов’язок чоловіка. А якщо кожен буде задавати питання і думати, як можна того уникнути, то ворог прийде і до нашої хати. Саме такою логікою керувався мій чоловік. Хто якщо не я? Я його повністю підтримувала і була впевнена, що все буде гаразд", - з сумом говорить Лілія.

Перебуваючи на війні, Ярослав часто телефонував дружині. Завжди казав, що все добре, аби її не хвилювати. Приїздив і у короткострокову відпустку. "Ці дні ми провели разом. Навіть з хати не виходили. Ярослав був постійно із дітьми, ніби передчував, що бачить їх востаннє", - ледь стримуючи сльози говорить дружина загиблого. Жінка розповідає, що коли її чоловік після відпустки поїхав на Схід, то так часто, як раніше, розмовляти телефоном вони вже не могли. Зв'язок ставав гіршим і пропадав.

"А одного дня Ярослав зателефонував і сказав, що не зможе дзвонити впродовж трьох днів. Але три дні минули, а дзвінка від нього все не було. Тоді я почала його шукати, попросила знайомих, які були у військовій частині дізнатися: чи бува вони не знають, де мій чоловік. І через день отримала дзвінок із трагічною звісткою – Ярослав загинув, потрібно їхати на впізнання", - говорить Лілія Остапчук.

Ярослав Остапчук загинув поблизу Степанівки, що на Донеччині, внаслідок вибуху на фугасі, перебуваючи всередині БМП. Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", Ярослава Остапчука нагороджено орденом "За мужність" III ступеня (посмертно).

"Діти дуже важко сприйняли трагічну звістку. Плакали і відмовлялися вірити, що тато загинув. Лише коли поставили на могилі пам’ятник, усвідомили це", - говорить Лілія Остапчук. Зараз родина загиблого в АТО Ярослава Остапчука, дружина Лілія та двоє синів: 7-річний Вадим та 4-річний Кирило дуже сумують за своїм чоловіком і татом. Діти постійно згадують про нього і просять маму сходити на кладовище, занести татові цукерки. Держава допомогла родині героя надавши житло і компенсацію. Нині Лілії необхідно завершити ремонт у квартирі, а діти швидко ростуть і потребують взуття та одягу. Давайте разом підтримаємо родину загиблого в АТО Ярослава Остапчука.

ОСТАПЧУК ЛІЛІЯ ВІКТОРІВНА LILIIAOSTAPCHUK 4188370023118410

ЛЮДИ ДОПОМГАЮТЬ ЛЮДЯМ! КОМУ ДОПОМАГАЄШ ТИ?!

Читайте все новости по теме "Блог о жизни" на Обозревателе.

Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов. Мнение редакции может отличаться от авторского.

Присоединяйтесь к группе "Обозреватель Блоги" на Facebook, читайте свежие новости!

Наши блоги

Последние новости