Блог | Наскільки виправдані зміни у Верховному Суді?
Очевидно, вибір стати європейською державою потребує рішучих та сміливих кроків. І першим з них для України мають стати кардинальні реформаторські зміни всієї судової гілки влади.
Довгоочікувані перетворення у судовій сфері розпочалися з найголовнішого у формуванні довіри суспільства – трансформації Верховного Суду України.
До революційних подій Верховний Суд України був абсолютно декларативним та безправним органом, повноваження якого були розсіяні між спеціалізованими судами. Однак відповідно до вимог європейської інтеграції найвищому судовому органу було повернуто його історичне місце.
Зокрема, судовою реформою було скасовано чотирирівневу судову систему та запроваджено європейську модель триланкової, яку очолюватиме Верховний Суд як найвищий у системі судоустрою України. Оскільки планується ліквідація існуючих сьогодні вищих спеціалізованих судів, касаційною (останньою) інстанцією відтепер буде Верховний Суд. Його основне завдання – забезпечення сталості та єдності судової практики.
До складу Верховного Суду входитимуть судді у кількості не більше двохсот. Однак на сьогодні Вищою кваліфікаційною комісією суддів оголошено конкурс на посади 120 суддів. До кожного касаційного суду Верховного суду обиратимуть по 30 суддів.
У складі Верховного Суду мають діяти: касаційний адміністративний суд, касаційний господарський суд, касаційний кримінальний суд та касаційний цивільний суд. Окремо передбачено також формування Великої Палати Верховного Суду як постійно діючого колегіального органу, до складу якого входитимуть двадцять один суддя, обрані зборами суддів відповідних касаційних судів Верховного Суду з їхнього числа.
Читайте: Зарплата судді 384 тис. грн: кому корінці, а кому гичка
Ідея розширення суддівського корпусу для значної частини населення виявилась досить спірною. Скептицизм певних експертів пояснюється тим, що світова практика структури найвищих судів демонструє мінімальну кількість суддів, в той час як Україною було обрано дещо інший шлях. Проте для формування адекватного розуміння та чіткого уявлення щодо необхідності та доцільності існування значного кількісного складу найвищого суду необхідно звернутись до позитивного міжнародного досвіду, проаналізувавши різні підходи країн у вирішенні цього питання.
У Великобританії як країни, що має багатовікову правову історію, створення Верховного Суду відбулося у 2005 році (акт про конституційну реформу), однак, повноцінно працювати суд почав лише у 2009 році. Верховний Суд Великобританії складається з 12 суддів та є найвищим судовим органом у цивільних справах для всього Сполученого Королівства, проте у кримінальних справах тільки для Англії, Уельсу та Північної Ірландії.
Особливої актуальності для України є досвід так званої "скандинавської правової сім’ї", адже рівень життя країн, які входять до неї, є одним з найвищих в світі, що, до речі, стало можливим і за рахунок професійної та неупередженої діяльності найвищих судових інстанцій.
Читайте: Кришування суддів: хабарників захищають іменем Конституції
Верховний Суд Данії складається з 19 суддів, один з яких обирається головою. Судді призначаються спеціальним королівським указом на довічний термін, але по досягненню 70 років йдуть у відставку. Юрисдикція суду поширюється на всі територіальні частини Датського Королівства: Данію, Гренландію і Фарерські острови.
Верховний суд Норвегії (Norwegian Constitution) є вищою судовою інстанцією і знаходиться в Осло. Верховний суд складається з головного судді (за традицією іменується юстиаріусом) і 19 суддів. Всі вони призначаються Королем Норвегії за пропозицією Міністра юстиції на довічний термін.
Окремо слід виділити діяльність найвищої судової інстанції, довіра до якої є однією за найбільших у світі – Верховного Суду Республіки Корея (Constitution of the Republic of Korea). Він складається з головного судді та 13 суддів. Думки Суду визнані найавторитетнішими прецедентами, що забезпечують стандарти для інтерпретації законів, в той же час роблячи внесок у розвиток правових теорій і практик.
На думку вчених, Україна відноситься до країн романо-германської правової сім’ї, в якій формування судових інституцій має свою загальну специфіку. Тому аналіз досвіду цих країн є вкрай актуальним для нашої держави.
Верховний суд Литви (Constitution of the Republic of Lithuania, the Law on Courts of the Republic of Lithuania) складається з 35 суддів: голова Верховного суду, голова колегії у кримінальних справах, голова колегії у цивільних справах, 16 суддів з кримінальних справ і 16 суддів з цивільних справ. Середній вік суддів Верховного суду становить 52 років. Цілих десять суддів Суду є професорами або доцентами, що є хорошим прикладом і для України. Верховний суд Литви є єдиним касаційним судом в Литовській Республіці для розгляду та прийняття ефективних суджень з приводу постанов, рішень і розпоряджень, прийнятих судами загальної компетенції.
Верховний суд Польщі складається з 86 суддів, які призначаються Президентом за пропозицією Всепольської Судової Ради на невизначений термін. Перший голова призначається Президентом з кандидатів, запропонованих Загальними зборами суддів Верховного суду на 6 років. Перший голова в свою чергу призначає голів судових колегій, які за посадою є його заступниками. Верховний суд складається з чотирьох судових колегій: колегія з кримінальних справ, колегія у цивільних справах, колегія з питань праці, соціального забезпечення та зв'язків з громадськістю, військова колегія.
Досить специфічною та унікальною інституцією є найвищий храм правосуддя Сполучених Штатів Америки. Його традиції та діяльність є прикладом для всього світу, адже висновки Верховного Суду США майже ніколи не піддаються сумніву.
Читайте: Идиотская логика: не может врач получать меньше судьи
Верховний суд вперше зібрався 1 лютого 1790 року, в Exchange Building Merchants в Нью-Йорку - тоді столиці країни. До складу Верховного суду Сполучених Штатів Америки входять 9 суддів. Кандидатура кожного з них пропонується президентом США, а потім затверджується Сенатом.
Доречно зазначити, що найвища судова інстанція США не одразу отримала сталу структуру і змінювалася шість разів. Спочатку до Верховного суду входили шість суддів, проте у міру розширення території країни, число суддів Верховного Суду збільшувалася.
Чому ці приклади є важливими для нас? Очевидно, що будь-яка верховна інстанція в будь-якій сфері людської діяльності шанується не за чисельність, а за професіоналізм і бездоганну репутацію. З огляду на таке можна зробити висновок: 120 осіб – це забагато. Але якщо проаналізувати величезну заборгованість судів населенню України, рівень затребуваності суспільством праведного суду, справедливого та чесного суддівства, то можна погодитись з таким величезним десантом на територію права – з застереженням, що це є тимчасовим, і в подальшому кількість суддів буде скорочена.
Процес формування найвищої судової інстанції є доволі складним, що потребує розсудливих та виважених кроків. Підтвердженням цьому є досвід багатьох країн, що вже пройшли через цей шлях, минаючи власні труднощі та перепони.
Переформатування Верховного Суду в Україні є також далеко не ідеальним. Однак прагнення щось змінити вимагає серйозних зусиль. І наші перші кроки до нового вже є свідченням того, що ми на вірному шляху.
Вперше в історії українського суддівства судді перевірятимуться не тільки на наявність професійної складової у їх діяльності, але і також на відповідність критеріям професійної етики та доброчесності. Це є своєрідним "ноу-хау" для всієї судової системи та сприятиме якомога найшвидшому оздоровленню суддівського корпусу.
Майбутні кандидати на посаду судді повинні бути готові зробити свій вагомий внесок у розвиток правосуддя шляхом виправдання очікувань суспільства щодо незалежного та справедливого суду. В українських реаліях це є можливим лише шляхом належної оптимізації моделі судового захисту прав і свобод людини та її відповідності європейським стандартам.
