Блог | Бізнес на роздоріжжі, або Що криється під масовим закриттям ФОПів?
Основу конкурентоспроможності економіки будь-якої держави становить малий і середній бізнес. Саме розвиток такого бізнесу і продуктивність його роботи сприяє впровадженню реформ і проведенню структурних змін як в економічній, так і соціальній сферах. Понад те, якраз кількість учасників та ініціативність цього сегменту і формують ринкову конкурентну економіку.
Завдяки функціонуванню малого і середнього бізнесу створюються додаткові робочі місця, ринок насичується товарами і послугами, а також він є джерелом наповнення бюджетів усіх рівнів. Кожна розвинута держава для сталого розвитку своєї економіки розробляє програми функціонування середнього підприємництва, впроваджує інструменти і механізми його фінансово-кредитної та експортної підтримки тощо. В Україні, на жаль, ситуація наразі склалася дещо інакше.
Із 1 січня 2017 року набув чинності Закон України від 06.12.2016 №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким внесено зміни до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Відповідно до нових норм цього законодавчого акта фізичним особам – підприємцям доведеться щомісяця, навіть у разі якщо вони тимчасово не отримують прибутків від провадження своєї діяльності, сплачувати єдиний соціальний внесок, мінімальний розмір якого з 1 січня поточного року становить 704 гривні. На перший погляд, зобов'язання сплачувати щомісячно єдиний соціальний внесок для когось може здаватися дрібницею, порівняно з доходами, отриманими від здійснення підприємницької діяльності. Втім для більшості приватних підприємців, доходи яких залишають бажати кращого, ця ситуація викликала неабияке занепокоєння.
Читайте: В Україні свята вже не ті...
Згідно з даними Міністерства фінансів станом на середину лютого в країні припинили свою діяльність 330 000 малих і середніх підприємств. В уряді запевняють, що переважна більшість закритих ФОПів були не функціонуючими, або, як їх ще називають, "сплячими", а відповідно, така ситуація суттєво не вплине на загальні економічні показники країни. Окрім того, ініціатори законопроекту (Кабінет Міністрів) висловлюють думку, що така ситуація створить сприятливі умови для формування у вітчизняній економіці конкурентного середовища, сприятиме підвищенню добробуту населення і, що особливо важливо, виведенню бізнесу з тіні.
Втім експерти дотримуються іншої думки. На розвиток вітчизняної економіки і поліпшення бізнес-клімату в складних умовах сьогодення, як стверджують економісти, масове закриття ФОПів матиме вплив, адже підприємці змушені будуть піти у "тінь". Вони одностайні в тому, що згортання діяльності ФОПів також позначиться на рівні безробіття в країні.
Тож, з огляду на викладене вище, чи дійсно такі кроки держави "назустріч" малому й середньому бізнесу є виваженими і поміркованими? Що насправді маємо внаслідок таких дій?
Перше, на чому хотілося б акцентувати - тисячі підприємців, які змушені були припинили свою діяльність, звернулися до центрів зайнятості. Чудовий вибір, чи не так! Замість того, щоб сплачувати щомісячно до державної казни єдиний соціальний внесок у розмірі 704 гривні, приватні підприємці отримали статус безробітного і допомогу по безробіттю у розмірі 544 гривні. Мимоволі виникає питання: а звідки на це виділяються кошти? Відповідь очевидна - із заробітної плати кожної працюючої особи.
По-друге. Виходом із ситуації, що склалася, для приватних підприємців є тіньова діяльність. Працюючи собі в задоволення, водночас можна не декларувати прибутки. Експерти-економісти не бачать логіки в тому, що ФОПи, які провадять свою діяльність сезонно, епізодично, або у разі надходження замовлення, чи які з тих або інших обставин чи поважних причин тимчасово призупинили свою діяльність, повинні сплачувати податки лише на підставі того факту, що зареєстровані підприємцем. Таку державну політику, на їх думку, не можна назвати передбачливою, адже вона насамперед підриває довіру малого і середнього бізнесу до держави і спонукає його переводити свою діяльність у "тінь". Податки, переконані експерти, мають платити тоді, коли є заробіток. До того ж, є сумнів, що в майбутньому ті, хто з огляду на ситуацію, що наразі склалася в країні, захочуть знову відкрити свої підприємства.
Читайте: Наскільки виправдані зміни у Верховному Суді?
І по-третє. В Україні внаслідок зазначених вище обставин спостерігається трудова міграція незайнятого працездатного населення, тобто почався відтік за кордон активного малого і середнього бізнесу, який не знайшов підтримки держави. На жаль, як це не прикро, але інші держави сьогодні більш відкриті й зацікавлені в залученні та розвитку українського потенціалу.
Водночас із встановленням у 2017 році для малого і середнього бізнесу обов'язкової сплати єдиного соціального внеску було також удвічі збільшено розмір мінімальної заробітної плати - до 3200 гривень, що власне стало для підприємців "як сніг на голову". Таке різке й значне податкове навантаження на ФОПів зумовило й відповідні наслідки, ефект від яких є далеко не кращим.
Зокрема, за оцінками експертів, у найближчій перспективі офіційно безробітними можуть стати понад 600 тисяч осіб. Не виключено, що такий рівень безробітних може бути лише "формальним". Однак у такому разі працівникові не буде нараховуватися стаж, від розміру якого залежатиме його пенсійне забезпечення.
Найбільш уразливим для підприємців рішенням у цьому питанні може бути приведення у відповідність розміру мінімальної заробітної плати одних працівників без відповідного підвищення зарплатні інших. Така ситуація водночас може викликати обурення та міжособистісне непорозуміння. Рівень заробітку працівника за будь-яких умов має бути конкурентоспроможним і відповідати рівню його кваліфікації.
Наразі ситуація із масовим закриттям ФОПів спостерігається в усіх регіонах України. Влада на місцевому рівні намагається врегулювати це питання, зменшуючи для деяких категорій підприємців ставки єдиного податку. Є усвідомлення і розуміння того, що необхідно розробляти стратегії підтримки приватних підприємців, адже без належного сприяння провадженню підприємницької діяльності на легальних засадах недоотримання коштів у бюджет стане закономірністю.
Однак попри все такий підхід до вирішення глобальних проблем не зможе досягти значних результатів. В умовах сьогодення нагальною потребою є не прийняття точкових рішень, а створення потужного та дієвого інструментарію держави, який би забезпечив реальне подолання і зниження негативних явищ в економіці й комплексне вирішення ситуації, що наразі склалася у сфері підприємництва.
Боротьба з тіньовою економічною діяльністю, безумовно, є ключовим завданням у забезпеченні національної безпеки держави. Проте тут необхідно відштовхуватися не від радикальних і деструктивних дій, а ставити за пріоритети захист інтересів соціально відповідальних представників бізнесу, допомагаючи їхньому розвиткові та функціонуванню. Сьогодні ж ми бачимо, що умови роботи в правовому полі не врегульовані, а бездіяльність відповідних контролюючих органів щодо запобігання ухиленню від сплати податків перекладена на населення.
Держава відповідальна перед кожним громадянином за свою діяльність, за ініціативи на законодавчому рівні. Хаотичне регулювання системи призводить до дестабілізації вітчизняної економіки, соціального напруження, породжує конфлікт інтересів між державою і громадянами, що, своєю чергою, свідчить про нівелювання нею інтересів суспільства.
