УкрРус

"Цигель-цигель, ай-лю-лю!": маленький позабюджетний акт великої бюджетної ночі

19.7т

Останнім часом влада не дає народу нормально ні жити, ні спати. Манера ухвалювати уночі "доленосні рішення" стає не винятковим, а загальним правилом для теперішнього політикуму. Захід сонця максимально активізує так звану управлінську "еліту", яка починає демонструвати непересічність реалізації свого законодавчого та реформаторського зуду. Тільки за останній тиждень такі прориви сталися двічі. Вночі "націоналізували" ПриватБанк. Потім, не давши виспатись народу, знов-таки у глибокій темряві взялися ділити народні гроші, себто ухвалювати "Бюджет-2017".

Дехто в соцмережах вже знаходить у цих нездорових проявах ознаки вампіризму. Але як би це не називалось і які б справжні причини не спонукали владу, народ, який вдень ошелешено снує між банкоматами, а вночі вдивляється у екрани телевізорів, з недосипу перестає звертати увагу на, так би мовити, дрібниці. Тому мало хто звернув увагу на те, що перед головним актом "бюджетної ночі" у депутатів був своєрідний "розігрів".

Цей маленький, але блискавичний акт великої бюджетної ночі заслуговує на окрему увагу як через свій зміст, так і через форму його реалізації.

Перед "основною стравою" у вигляді бюджету депутатам, аби не гаялись, запропонували прийняти законопроект № 5180 "Про Вищу раду правосуддя". Створення цього органу передбачено судовою реформою – він повинен замінити собою Вищу раду юстиції, яка сьогодні вже не функціонує належним чином, а повноваження звільняти суддів потрібні, бо саме цей процес – звільнення – є головним завданням ідеологів реформи правосуддя.

Доцільність розгляду цього питання саме тут і зараз, спікер парламенту пан Парубій обґрунтував таким чином (тут і далі користуюсь виключно стенограмою засідання): "Колеги, бюджетний комітет ще не підготував бюджет, ще просить півгодини бюджетний комітет, колеги. Тому прошу зараз не панікувати, ми і так ще чекаємо бюджет". І спікер, аби не було паніки, запропонував "входити у його розгляд" (себто законопроекту).

На годиннику на момент "входження" було – 02:38:56 ночі. А "вихід" стався вже о 02:57:06. Тобто на обговорення та прийняття конституційного органічного, одного із системо утворюючих в судовій реформі законів – Закону України "Про Вищу раду правосуддя" парламентарям знадобилось аж 18 хвилин! Жах! Це можна вважати законодавчим рекордом також ще й з точки зору якості та змістовності обговорення. Стенограма дає можливість прослідкувати перебіг подій у залі. Годинник відраховує дорогоцінні хвилини.

Одразу після "входу" був сюрприз. Спікер, як людина "чесна", ставить депутатів перед таким фактом: до початку розгляду Бюджету залишається півгодини, а при цьому до законопроекту про Вищу раду правосуддя є 1100 правок. "Ми в нього маємо право входити тоді, якщо ми зможемо його одразу поставити, колеги!" - підкреслює Парубій. Фактично це було спікерською пропозицією голосувати із заплющеними очима. З огляду на таку свою пропозицію він пропонує залу обговорити це питання, а не зміст самого законопроекту.

Далі іде звичний парламентський сюр.

Депутат Ємець звично розкачував ситуацію завченими мантрами про непокараних суддів-злочинців і ідеали Майдану.

Депутат Власенко розповів про теперішню узурпацію влади, профанацію реформ і покривання владою тих самих поганих суддів. А тому звернувся із закликом – не згадувати у цьому контексті Майдан!

Депутат Сидорович закликав до спокою і зазначив, що треба голосувати хоч за щось, бо "неголосування… означає, що ми погоджуємося із тим станом речей, який є…"

Депутат Німченко встиг сказати, що суддів зробили ворогами народу, що судова система деморалізована і люди позбавлені права на судовий захист, після чого просто вмовляв колег не свистіти та не кричати.

Депутат Писаренко повідомив колег про те, що "ми з вами вже не маємо вибору", треба голосувати. При цьому пан Писаренко чомусь розказав, що все треба "професійно обговорити" і "повинна бути дискусія".

Депутат Гринів зосередився на філософському погляді на проблему, заявивши, що: "Ми не протиставляємо себе суддям. Ми розуміємо, що судді, на жаль втратили довіру сьогодні в суспільстві, і в наших руках відновити". Очевидно, на думку пана Гриніва, самі депутати довіру в суспільства не втратили. Ну що ж… Буває…

Тобто Ви, шановні люди, зрозуміли – ні слова не було по суті законопроекту. До таких проявів сюрреалізму в парламенті нам не звикати. Але те, що було далі – вже і на цьому фоні зовсім з іншої галузі…

Пан Парубій видає наступний спіч: "…Бюджет буде готовий за 15 хвилин. А тут 1100 поправок, колеги. Я зможу це поставити лишень тоді, коли зал підтримає пропозицію проголосувати його в системі ad hoc".

Отут починається найцікавіше. Нинішній спікер хронічно хворіє на вільне трактування, щоб не сказати на тотальне нерозуміння та нехтування, Закону України "Про Регламент Верховної Ради України". На це йому вказували неодноразово. Зазвичай він в таких випадках відходить в астрал і звідти транслює традиційні вже сентенції по "ідеали Майдану" та "кулі Беркута". Мав би совість! Цього разу Парубій таки перейнявся закликом Власенка не використовувати цих аргументів, тому обмежився стислим монологом: "Наш парламент покликаний приймати рішення, приймати закони і робити реформи. Нас ніхто не зупинить на шляху реформ, колеги!" Після чого таки поставив на голосування питання за процедурою ad hoc.

Депутати погодились застосувати цей інструмент. За звичкою не вникаючи у питання про те, чи може він взагалі застосовуватись у даному випадку.

Для довідки законодавцям: частина третя статті 50 Регламенту ВРУ чітко вказує: "З питань законодавчої процедури прийняття рішення про одноразове відхилення (ad hoc) від процедур, передбачених цим Регламентом, допускається лише перенесення розгляду законопроектів, продовження чи скорочення строків внесення альтернативних законопроектів, пропозицій та поправок до законопроектів, скорочення строків надання законопроектів народним депутатам та строків розгляду законопроектів у комітетах…" У даному випадку мова іде про закон, який є Законом підконституційного рівня, один з ключових в механізмі судової реформи в Україні. Тож застосовувати до його розгляду ad hoc – це, вибачте, така законотворча нахабність, якої світ не бачив!

Отже, ця блискавична трагікомедія закінчилась позитивним голосуванням для парламентарів, яких Парубій відверто підштовхував до сумнівного процедурного рішення, як стамбульська діва легкої поведінки– героя комедії "Діамантова рука": "Цигель, цигель, ай-лю-лю!"

А що ж із якістю самого проголосованого Закону? Питання складне. Спікер хитро підсунув парламенту голосування за Закон про Вищу раду правосуддя "з техніко-юридичними правками". Це така тепер парламентська хитрість, щоб уникнути відповідальності за фальшування проголосованого у парламенті тексту законопроекту. Колись це була така рідкість тільки в окремих випадках. Тепер це - усталена практика фальшування законів! Дозвіл на так звані "правки" означає, що вже проголосований документ буде ще опрацьовуватись, і що буде на виході – нікому не відомо. В тому числі – самому Парубію…

Цей маленький спектакль став непоміченою родзинкою бюджетної ночі. Але – дуже показовою! 18 хвилин ганьби! Не перші і не останні…

Але рекорд – є! 1080 секунд і 1100 поправок. Менше секунди на кожну. На цьому фоні фраза спікера, який подякував депутатам "за проведену разом ніч", та гройсманівський "людоцентризм" замість "людиноцентризму" з критикою "професійних нездар" набувають нового, непересічного сенсу…

Присоединяйтесь к группам "Обозреватель Блоги" на Facebook и VKontakte, следите за обновлениями!

Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов. Мнение редакции может отличаться от авторского.

Наши блоги