УкрРус

"Василь був добрим, наче янгол, вірю, що він ним і став"

"Можу сказати точно, що я щаслива від того, що Господь подарував мені такого чоловіка, як мій Василько. Я була з ним дуже щаслива. Він був дуже хорошою людиною, люблячим чоловіком, дбайливим батьком. За час перебування в АТО, йому так жодного разу і не вдалося вирватися до нас у відпустку, хоча він, майже щодня, сподівався, що незабаром все ж зможе приїхати. Він ніколи нікому не відмовляв у допомозі, його всі любили і поважали. Але війна забрала від мене моє щастя", - перше, про що говорить дружина загиблого в АТО, капітана 128-ої окремої гірсько-піхотної бригади Василя Балога - Інна.

Жінка розповідає, що з майбутнім чоловіком вони почали дружити ще зі школи. Їх познайомив друг Василя. "Потім Василь вступив до військового інституту. А по закінченню, через півроку, ми одружились і прожили найщасливіші 12 років. Він завжди був серйознішим за мене. Ніколи не рубив все з плеча. Перш ніж розпочинати якусь справу, завжди все обдумував і досягав найвищих результатів. За всі 19 років, скільки його знаю, ніколи мене не образив. Василь був добрим, наче янгол, вірю, що він ним і став", - із сумом та надією говорить дружина загиблого.

Після весілля, молода родина перейшла жити в квартиру, яку їм лишили батьки Василя. Його батько був військовим, тож це і стало визначальним фактором при виборі майбутньої професії Василем. "Коли народився наш перший синочок, мій Васюнчик завжди мені допомагав. Ночами, коли я була змучена і втомлена до краю, вставав до дитини, співав колискові, заспокоював. Потім чоловіка перевели служити у Виноградів і він приїжджав до нас лише у вихідні, які ми завжди проводили разом. Коли з’явилась можливість, Василь забрав нас до себе, я підписала контракт із ЗСУ і ми разом почали служити в одній частині", - ділиться своїми спогадами Інна Балог.

Жінка розповідає, що в їхньої родини було багато друзів, оскільки Василь був дуже товаристським та безвідмовним, коли справа стосувалась допомоги. "Коли до нас приходили друзі, він завжди мені допомагав накривати на стіл, допомагав готувати. На вихідні ми ходили з друзями відпочивати, або просто з діточками гуляли в парку. Вже ніколи в нашій сім"ї не буде такого щастя, бо людина, котра дарувала це все - мій янгол, вже на небесах", - ледь стримуючи сльози говорить дружина загиблого.

Інна пригадує, що коли тільки переїхала у Виноградів, де проходив службу Василь, були моменти, коли навіть не було що їсти і на чому спати. "Було одне солдатське ліжко, на якому спав наш синочок. Але ми завжди підтримували один одного і ніколи не було жодних нарікань на складне життя. Потім і я почала служити, стали більше заробляти і все потроху налагодилось. А коли була вагітна вдруге, то чоловік був зі мною під час пологів. Це нас дуже зблизило", - розповідає дружина загиблого.

З початком війни на Сході країни, Василь Балог у складі своєї бригади рушив на Схід, захищати нашу країну. "Моєму герою так і не вдалося нас побачити. Він провів в зоні АТО майже 5 місяців...Щоразу, коли ми говорили по телефону, він говорив, як нас любить і сумує. Як хоче приїхати додому… Але не судилось. У день загибелі Василь зателефонував мені і сказав, що може йому скоро вдасться приїхати до нас, я чула обстріли та він заспокоював, що вони далеко. Це була наша остання розмова і останні його слова: - Я люблю тебе і наших діток. А через 15 хвилин він загинув. Осколок влучив прямісінько в серце", - стримуючи сльози говорить Інна. Жінка каже, що трагічну новину їй повідомив заступник командира бригади. "Від хвилювань я майже нічого і не пам’ятаю, що тоді відчувала. Цей момент, наче в тумані", - зізнається дружина загиблого.

Указом Президента України № 838/2014 від 31 жовтня 2014 р., "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", Василь Балог нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (посмертно).

Минуло майже три роки, відтоді, як загинув Василь Балог, але родина героя: дружина Інна та двоє синів: 13-річний Василь і 4-річний Кирило і досі не можуть змиритись, що чоловіка і тата більше немає. "Кажуть, що час лікує, але таке можуть говорити лише ті люди які не пережили цю втрату. Ти стараєшся виходити з цього стану, виходиш на роботу, починаєш спілкуватись з людьми, зі сторони здається, що вже все забувається. Але й досі, вечорами, коли дітки полягають спати, ти дивишся на його фото і сльози котяться безперестанку. А ранком, коли приходиш на роботу і в тебе питають: чого в тебе напухлі очі, ти відповідаєш, що дитина не дає виспатися", - розповідає Інна Балог.

Держава допомогла родині загиблого надавши квартиру та компенсацію. Діти: Василь та Кирило швидко ростуть, їм потрібен сезонний одяг та взуття, а 4-річний Кирило потребує коштів на оплату послуг дитячого психолога і логопеда. Також хлопчик потребує ортопедичного взуття, через плоско-вальгусну стопу. А ще, фахівці радять відвідувати сеанси дельфінотерапії, аби пришвидшити процес одужання. Тож давайте разом потурбуємось про дітей загиблого в АТО Василя Балога.

БАЛОГ ІННА ІВАНІВНА 4188373026234267 (Райффайзен банк "Аваль")

ЛЮДИ ДОПОМАГАЮТЬ ЛЮДЯМ! КОМУ ДОПОМАГАЄШ ТИ?!

Присоединяйтесь к группам "Обозреватель Блоги" на Facebook и VKontakte, следите за обновлениями!

Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов. Мнение редакции может отличаться от авторского.

Наши блоги