Блог | Тріумф політичної корупції
Звинувачення в підкупі європейських політиків, які були висунуті американським спеціальним прокурором Робертом Мюллером політтехнологу Полу Манафорту – аж ніяк не рядова подія для України і Заходу. Вони, в разі підтвердження, дозволять говорити про факти, а не про припущення. Вони дозволяють назвати політичну корупцію однією з найнебезпечніших перешкод на шляху розвитку України. І одним із найсерйозніших викликів для демократичного світу, пише Віталій Портніков для Радіо свобода.
Добре пам’ятаю, як під час правління Януковича, після того, як той чи інший західний політик виступав адвокатом авторитарного режиму і прихильником необхідності пошуку компромісу з ним, ми журилися: яке нерозуміння! Напевно, недостатньо інформації! Або він досі вважає Україну частиною Росії? А, може, є стратегічний розрахунок?
А причина, як це випливає зі звинувачень спеціального прокурора США, могла бути простою і банальною – гроші. Банальний підкуп. Очевидна брехня.
Читайте: Как Россия вмешивалась в дела США. Полное досье
Присутність Манафорта та інших західних експертів в офісах Партії регіонів багато хто сприймав як прагнення до "цивілізованості". Як можливість привнесення в політичну діяльність "бригади" пострадянських політиків цінностей демократичного світу. Але все виявилося з точністю до навпаки. Манафорт та інші використовувалися для того, щоб нав’язати цьому самому демократичному світові "цінності" Януковича.
І це – лише невелика частина похмурої картини, на яку, завдяки роботі американської правоохоронної системи, сьогодні пролилося світло. Інша частина – як і раніше в тіні.
Це можуть бути звичайні гроші
Ми можемо тільки припускати, які були масштаби підкупу тут, в Україні. І з боку Януковича, і з боку Росії. Але я добре пам’ятаю, як "раптово" міняли позицію політики, експерти або колеги-журналісти. Але ж всі ці люди нікуди не поділися після Майдану. Вони все ще політики, експерти, депутати, журналісти. Багато хто з них – "найбільший патріот".
Читайте: "Коксовое окно", прорубленное Путиным в Европу
Ми можемо тільки припускати, якими є масштаби підкупу Росією західного політичного істеблішменту і української еліти сьогодні. У Путіна завжди було більше грошей, ніж у Януковича. І ми маємо тепер точно розуміти, що стоїть за звинуваченнями на адресу України, за спробами зрівняти агресора і жертву. Це не дурість і не прагнення бути об’єктивним і неупередженим. Це можуть бути звичайні гроші. Політик, журналіст, правозахисник, громадський активіст – кожен може стати об’єктом "розробки" Кремля і піти на угоду з власним сумлінням. Ми повинні навчитися відрізняти правду від пропаганди – навіть коли пропаганда обгорнута в привабливу упаковку якої-небудь солідної західної організації або підписана ім’ям "серйозної людини". Інакше ми програємо.
Ми не хочемо згадувати, що Захід 2013 року був вже готовий піти на угоду з режимом Януковича і фактично заплющити очі на вибіркове правосуддя в Україні. І в цьому підході західних політиків підтримувала значна частина українського суспільства. Пол Манафорт зі своєю роботою успішно впорався, це потрібно визнати.
Зараз цивілізований світ близький до угоди з Путіним. І знову-таки є значна частина українського суспільства, хто хоче погодитися з такою угодою, заморозити окупацію, відмовитися від відновлення територіальної цілісності – аби "мир і перепочинок". Але такий підхід не буде успіхом тих, хто хоче миру.
Це буде всього лише ще один тріумф політичної корупції.
